Законопроект щодо податку на експортний надприбуток

На розгляд Верховної Ради України 16 червня 2021 року внесено проект Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо податку на експортний надприбуток» (№ 5665).

Мета: запровадження податку на експортний надприбуток, отриманий експортерами сировини завдяки сприятливому збігу обставин – значному зростанню цін на світових біржах.

Законопроектом № 5665 пропонується внести зміни до Митного кодексу України, якими запроваджується податок на експортний надприбуток – дохід, отриманий за межами України, та розрахований як різниця між ціною сировинного товару, що переміщується за межі України, на Міжнародній товарній біржі та ціною на такий сировинний товар, встановленою та затвердженою Кабінетом Міністрів України

За рахунок надходжень від податку з експортного надприбутку пропонується сформувати Державний фонд соціальної підтримки населення,  який щоквартально буде розподіляти отримані кошти у вигляді соціальної підтримки пропорційно між усіма одержувачами пільг і житлових субсидій та деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення, які на момент виплат внесені до  реєстру.

Відключити

 

Законопроект щодо корупційних впливів і соціальну відповідальність бізнесу

На розгляд Верховної Ради України 15 червня 2021 року внесено проект Закону України «Про деолігархізацію, сприяння конкуренції, очищення влади від корупційних впливів і соціальну відповідальність бізнесу» (№ 5599-1).

Мета: ліквідувати в економічних і політичних процесах в Україні явище «олігархії», що є використанням власниками монопольного становища у секторах економіки та/або ринках для корупційного впливу на політичну владу (передусім виконавчу), а політичної влади – для збільшення власних капіталів.

Законопроектом № 5599-1 передбачається:

Відключити

- надати визначення поняття «суб’єкт олігархії» як власника монопольного бізнесу (далі – «власник монопольного бізнесу»), яким є фізична особа, яка досягла монопольного (домінуючого) становища на одному або декількох ринках, і за наявності ознак існування надзвичайно високого ризику впливу такою особою (як безпосередньо, так і через третіх осіб) на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, або на суспільство через підконтрольні ЗМІ, з метою підтримання або посилення цього становища, отримання додаткового контролю над підприємствами, природними ресурсами, об’єктами нерухомості, іншими об’єктами права власності;

- до групи власника монопольного бізнесу включаються: а) всі юридичні особи, які належать власнику монопольного бізнесу з урахуванням відносин контролю; б) всі особи, які володіють корпоративними правами у вказаних юридичних особах, їх кінцеві бенефіціарні власники (контролери); в) всі посадові особи, які займають або займали впродовж не менш як ста вісімдесяти трьох днів у минулому звітному році управлінські посади в юридичних особах, вказаних в Законі;

- статус власника монопольного бізнесу надається на підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) за наявності всіх ознак, визначених цим Законом. Рішення про надання особі статусу власника монопольного бізнесу приймається НАЗК за наслідками розгляду звернення Антимонопольного комітету України та проведеного розслідування в порядку, встановленому Законом та прийнятими відповідно до Закону нормативними актами. Громадяни, громадські організації, інші особи можуть ініціювати віднесення особи до власників монопольного бізнесу через звернення до Антимонопольного комітету України.

 

Відключити

Законопроект щодо примусового виконання рішень

На розгляд Верховної Ради України 14 червня 2021 року внесено проект Закону України «Про примусове виконання рішень» (№ 5660).

Мета: комплексне удосконалення процесу примусового виконання рішень.

Законопроект № 5660 визначає загальні засади та порядок здійснення примусового виконання рішень, а також правовий статус, завдання та основи організації і діяльності суб’єктів примусового виконання рішень.

Основними положеннями передбачено:

- для полегшення доступу до професії приватного виконавця та збільшення їх загальної кількості передбачається шляхом запровадження початкової підготовки (проходження навчання та стажування особи, яка має намір здійснювати діяльність приватного виконавця, після складання кваліфікаційного іспиту; скорочення з шести місяців до трьох терміну, після закінчення якого особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, матиме право скласти його повторно;

- визначено вимоги до звернень щодо рішень, дій або бездіяльності приватних виконавців; якщо звернення не відповідає вимогам позапланова перевірка діяльності приватного виконавця не проводиться, а таке звернення не розглядається про що повідомляється заявнику;

- пропонується такий вид дисциплінарного стягнення, як зупинення діяльності приватного виконавця замінити на заборону відкривати нові провадження, що в свою чергу дозволить уникнути проблем по іншим провадженням;

- оновлено положення щодо складу та повноважень Дисциплінарної комісії приватних виконавців: голова її секретар обиратимуться на засіданні комісії шляхом голосування простою більшістю голосів від загального складу комісії; визначено вимоги до рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та передбачена їх публікація на вебсайтах;

- пропонується ввести уніфіковане поняття виконавчої санкції, що по суті є чинним виконавчим збором, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби та винагородою приватного виконавця за примусове виконання рішення приватним виконавцем;

- щодо цифровізації процесу примусового виконання рішень передбачається розширення функціоналу автоматизованої системи виконавчого провадження (зокрема щодо взаємодії виконавців з державними органами, банками та іншими фінансовими установами; формування відомостей, необхідних для обрахування розмірів винагороди державних виконавців; автоматизація інших процесів діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців для здійснення виконавчого провадження);

- з метою подолання корупційних факторів передбачається новий механізм виключення відомостей про особу з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з його рахунків (у разі надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача за рішенням, сума стягнення за яким становить до десяти розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року, та виконавчої санкції, які підлягають стягненню під час виконання такого рішення, автоматизованою системою виконавчого провадження формуватиметься повідомлення про погашення заборгованості за виконавчим провадженням, яке є підставою для  виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з коштів боржника;

- запроваджується «один виконавчий документ-одне виконавче провадження» (тобто поновлення виконавчого провадження за яким виконавчий документ було повернуто стягувачу, а не відкриття нового виконавчого провадження.

 

Законопроект щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава

На розгляд Верховної Ради України 14 червня 2021 року внесено проект Закону України «Про примусове виконання рішень» (№ 5593-1).

Мета: удосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава, та приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів.  

Законопроектом пропонується:

- удосконалити механізм подання та затвердження фінансових планів, зокрема надати наглядовим радам суб’єктів господарювання повноваження щодо затвердження фінансових планів, у разі якщо це передбачено законом або статутом суб’єкта господарювання;

- розширити повноваження Кабінету Міністрів України щодо управління об'єктами державної власності та уповноважених органів управління державних унітарних підприємств;

- скоригувати повноваження Фонду державного майна щодо державних підприємств, установ і організацій залежно від наявності та повноважності наглядової ради та підприємств, установ, організацій;

- визначити порядок сплати дивідендів господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави;

- визначити особливості управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, передбачивши додаткові вимоги до утворення наглядової ради та її діяльності;

- встановити вимоги до політики державної власності, стратегічного та фінансового планування державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.