Моніторинг фінансового законодавства (21 – 27 травня)
Законопроект щодо статусу учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
На розгляд Верховної Ради України 21 травня 2021 року внесено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо набуття акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» статусу учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» (№ 5542).
Мета: врегулювання питання набуття АТ «Ощадбанк» статусу учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Законопроектом № 5542 пропонується:
- скасувати державну гарантію на вклади фізичних осіб у АТ «Ощадбанк» та поширити законодавчо визначений механізм гарантування вкладів фізичних осіб на вкладників АТ «Ощадбанк».
- встановити, що з дня набуття АТ «Ощадбанк» статусу учасника Фонду, якщо вклад, залучений АТ «Ощадбанк» до дня набуття ним статусу учасника Фонду, перевищує граничний розмір відшкодування коштів за вкладом, частина такого вкладу, що перевищує граничний розмір відшкодування коштів за вкладом, гарантується державою.
- встановити для АТ «Ощадбанк» розмір початкового збору до Фонду на рівні 1 відсотка свого регулятивного капіталу станом на дату набуття статусу учасника Фонду.
Законопроект щодо удосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів
На розгляд Верховної Ради України 24 травня 2021 року внесено проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів» (№ 5555).
Мета: перегляд глави XV «Індивідуальні трудові спори» Кодексу законів про працю України з метою її осучаснення, а також запровадження нового способу вирішення індивідуальних трудових спорів, шляхом залучення медіаторів.
Законопроектом № 5555 пропонується норма, відповідно до якої, з метою врегулювання трудового спору за згодою між його сторонами може бути проведена у визначеному законом порядку медіація, при збереженні існуючих варіантів вирішення індивідуальних трудових спорів, а саме за участі комісії по трудових спорах та вирішення трудового спору у судовому порядку.
Також законопроектом серед іншого пропонується:
- визначити на законодавчому рівні предмет та сторони індивідуального трудового спору;
- обмежити строк звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат протягом року з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таке порушення. На сьогодні цей строк не обмежений, що створює передумови для зловживання своїм правом недобросовісним позивачам. Поширеними є випадки, коли особа зловживаючи своїм правом на звернення до суду через відсутність встановленого строку на таке звернення, навмисно чекає тривалий період часу для того, щоб стягнути з роботодавця велику суму середнього заробітку за час затримки розрахунку. Слід звернути увагу, що в інших категоріях трудових спорів чітко визначений строк позовної давності;
- встановити більш короткий строк, а саме три місяці, для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству. На сьогодні цей строк становить один рік.
Законопроект щодо запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом
На розгляд Верховної Ради України 25 травня 2021 року внесено проект Закону України «Про внесення змін до статті 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» щодо уточнення окремих положень» (№ 5559).
Мета: вдосконалення правового регулювання окремих аспектів фінансового моніторингу в Україні.
Законопроектом № 5559 пропонується внести зміни до пункту 8 частини вісімнадцятої статті 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», якими передбачити застосування заходів фінансового моніторингу у випадку переказу коштів готівкою в межах України у сумі, що не перевищує 5 тисяч гривень.
Законопроект щодо започаткування судової реформи в частині забезпечення єдності судової практики
На розгляд Верховної Ради України 26 травня 2021 року внесено проект Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо започаткування реальної судової реформи в частині забезпечення єдності судової практики та рівності учасників судових проваджень перед законом» (№ 5564).
Мета: неухильне забезпечення єдності судової практики, що стане вагомим підґрунтям на шляху реформування судової гілки влади.
Законопроект № 5564 передбачає внесення змін, якими, зокрема, пропонується, що:
- мотивувальна частина судового рішення має містити зазначення мотивів та закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу, а також правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду, щодо застосування закону до подібних правовідносин чи вказівки на відсутність такої правової позиції;
- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відповідність такого рішення правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду, щодо застосування закону до подібних правовідносин;
- суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, зокрема наявні декілька різних правових позицій Верховного Суду, викладених у його постановах, щодо застосування закону до подібних правовідносин, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики;
- якщо при розгляді такої справи суд касаційної інстанції дійде висновку про необхідність заперечення правової позиції, із якою не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата Верховного Суду, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати, то у постанові має бути наведене обґрунтування такого заперечення;
- правова позиція суду касаційної інстанції, заперечена постановою палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду, не має враховуватися судами під час розгляду справ.