Днями Департаментмістобудування та архітектури КМДАоприлюднить нову Концепцію розміщеннярекламних конструкцій у місті Києві.Щодо цього документу є багато дискусій.У чому розбіжності поглядів?
Дві точки зору
В Україні склалася традиціяне довіряти владі. Навіть тій, яку мисамі обирали. Тому будь-які дії звпорядкування міського простору,ініційовані КМДА, особливо останнімчасом, сприймаються без великогоентузіазму.
Законопроект 2702 “Про внесеннязмін до деяких законів України (щодоудосконалення законодавчого регулюванняу галузі зовнішньої реклами)”та інші суміжні документи перебуваютьу стадії розробки. Навколо проектує багато дискусій, і головних точок зорує дві.
Перша лобіюється бізнесом,і полягає в тому, що саме підприємці,які працюють у рекламі, мають встановлювативсі правила гри. До цього процесу можутьдолучатися громадські організації,багато з яких є лояльними до бізнесу.
Друга точка зору: розробкаправил є прерогативою законодавчогооргану та органів місцевого самоврядування,які представляють населення, оскількивоно делегувало до цих органів своїкандидатів, що стали депутатами.
Виходячи з практики, можнасказати, що потрібно шукати компроміснийсередній варіант, де враховані інтересивсіх трьох складових: бізнесу — упитаннях створення сприятливих умовдля ведення підприємництва, громади —у питаннях комфорту в місті, місцевогосамоврядування — у питаннях господарськихвигод для міста від користування спільниммайном.
Де надмірна свободашкодить
Основою у цій дискусії маєбути не об’єм повноважень і впливів,які мають місцева влада чи бізнес, апростота і чіткість правил.
Надто “вільні правила”провокують корупцію і безвідповідальність,як з боку чиновника місцевих органів,що регулюють ринок, так і з боку окремихпредставників бізнесу, що звиклипрацювати “в системі”, коли черезособисті зв’язки чи хабар можна отриматикраще місце, більший термін.
Принцип простий — чим більша“свобода” у нормі регуляторного акту,тим більше можливостей у чиновникавпливати на неї. Якщо ми подивимося надосвід ліквідації корупції у Німеччині,Сингапурі, Грузії, то побачимо, що тамвсе починалося з усунення із законодавстванорм, які можна двояко трактувати. Тесаме стосується і правил розміщенняреклами.
Наведу кілька прикладів, коли“надмірна свобода” шкодила безпецікиян і благоустрою міста. Наприклад, цестосується дотримання правил безпеки рекламнихконструкцій поблизу від перехресть іпереходів. Норма логічна, бо перехрестямають бути зоною особливої уваги водіїв.Проте існувала “діра” під назвою“погодження з органами ДАІ”. І ця “діра”була джерелом корупції в органахвнутрішніх справ. Відтак конструкціїз’являлися з порушенням правил - “запогодженням”. Є приклад Набережно-Хрещатицькоївулиці, де сітілайти встановлені прямоу відбійнику, що загрожує безпеці руху.
Прозорі правилавигідні всім
Насправді чіткі правилаінколи більше корисні, ніж надмірнасвобода. У книзі “Як працює Google” ЕрікаШмідта та Джонатана Розенберга є чіткепояснення, чому Google, що славиться своєювідкритістю (значна частина програмрозроблялася на основі відкритих кодів,і сама компанія неодноразово відкривалакоди своїх програм), все ж таки відмовляєтьсявідкривати код своєї пошукової системи.Пояснення дуже просте. Завдання Google —зробити так, щоб користувачі отрималинайбільш точні дані відповідно до своїхпошукових запитів. Натомість, бізнесвсе ж таки схильний робити так, щобкористувачу надавалися конкретніпідібрані результати і користувачібільше “клікали”на посилання саме від них.
З цією ж проблемою стикаєтьсяі місто, яке повинне зробити у першучергу так, щоб було комфортно киянам,проте має враховувати інтереси бізнесу,щоб він працював і сплачував податки.Місто є найбільш об’єктивним регулятором,бо зацікавлене, щоб були задоволені двіосновні аудиторії: бізнес і громадаміста. Саме тому місто і повинновстановлювати правила, безперечно,перебуваючи у діалозі і з підприємцями,і з громадою.
Концепція розміщення рекламиі є тими “стабільними і чіткимиправилами”, які враховують нормибезпеки, ДСТУ, Правила дорожнього рухуі багато інших нормативних актів, якімають виконуватися апріорі, щоб булобезпечно ходити вулицями міста.
Концепція дає чиновнику, якийухвалює рішення, чіткі рамки йогодіяльності, де не може бути “або/або”.Вона дає для бізнесу чітке розумінняправил, за якими він працює у Києві.
В результатімісто буде очищене від того, що невписується у його архітектурний ансамбль.Реклама буде відповідати зовнішньомувигляду будівель. Мешканцям Києва ігостям буде приємно ходити вулицями.Вони нарешті зможуть побачити справжнійКиїв. Власники конструкцій будутьзаробляти більше, бо їхні конструкціїбудуть працювати постійно. А напис “Тутможе бути Ваша реклама”, сподіваюся,стане рідкістю. Тож прозорі правилакращі, ніж непрозорий хаос.