Жінки в парламенті: досвід Фінляндії
Будь-яка жінка, яка розуміє проблеми,
що виникають при управлінні домом,
може зрозуміти проблеми,
які виникають при управлінні країною.
Маргарет Тетчер
Фінляндія стала першою країною усвіті, в якій представництво жінок у парламенті досягло «критичної маси».Починаючи з 1983 р. фінські жінки займають не менше 30 % місць у законодавчомуоргані. Цікаво те, що високий рівень жіночого представництва було досягнено беззастосування гендерних квот. Щоб зрозуміти, чому фінськи жінки зробили такийпрорив у політику, необхідно згадати деякі історичні події.
Найперше,що відрізняє Фінляндію від інших демократичних країн - це те, що з самогопочатку, у 1906 р. жінки отримали виборчі права одночасно з чоловіками. У 1907р. були проведені перші вибори до однопалатного парламенту, які були дужеважливими для жінок. Рекламні об’яви того часу закликали фінок обирати дозаконодавчого органу жінок, щоб забезпечити представництво своїх інтересів.Внаслідок перших парламентських виборів 19 жінок отримали депутатські мандати.
Починаючиз 1907 р. частка жінок, що приймала участь у голосуванні складала у різний часвід 52% до 84 %. Жіночі питання з самого початку обговорювалися депутатами впарламенті, оскільки жінки не були виключені з політичних процесів на першомуетапі, коли лише формувалася політична культура. Політикам на виборах завждибула необхідна підтримка жінок-виборців, а тому вони вимушені були захищати їхінтереси через ухвалення певних законів.
Жінки-політикипіднімали питання щодо створення жіночих партій, але більшість з них дійшлависновку, що жіночі питання можна вирішувати із колегами-чоловіками. Політикичоловічої статі, розуміючи вагомість жіночого електората на виборах, стараютьсяпідтримувати законопроекти щодо ґендерної рівності.
Крімтого, високому рівню представництва жінок в законодавчому органі Фінляндіїсприяли наступні фактори:
- активність жіночих організацій(наприклад, створена у 1884 р. Асоціація фінських жінок, що з самого початкувідстоювала виборчі права для освічених жінок, і на сьогодні продовжуєлобіювати жіночі інтереси. Жіночіорганізації завжди тісно співпрацювали з партіями, що надавало їм можливість ефективнореалізовувати свої цілі. Те, що жіночий електорат становить більшу частку відзагальної кількості виборців, надає можливість жінкам-активіскам вимагати відпартій підтримки законопроектів, що враховують інтереси жінок);
- виборча система (по-перше, виборчасистема Фінляндії формувалася під впливом фінського жіночого руху, який ще у1906 р. розкритикував закриті виборчі списки і змусив проводити вибори завідкритими списками; по-друге, висока явка жінок на виборах та історичноскладена тенденція підтримки жіночим електоратом кандидатів-жінок стимулюєпартії вносити до своїх виборчих списків жінок);
- міжпартійна співпраця міждепутатами-жінками (хоча у Фінляндії багатопартійна система, депутати-жінкиз різних партій часто об’єднуються для вирішення жіночих питань, навіть коли цене відповідає інтересам їхніх партій. Така відносна незалежність членівпарламента від партій пояснюється тим, що обираючись через відкриті списки,вони мають шанс отримати мандат на наступних виборах, якщо будуть діяти вінтересах своїх виборців);
- сильна соціальна політика, якаспрямована на підтримку материнства, освіти жінок, охорону здоров’я тощо.
Звичайно,якщо країна не пройшла схожий історичний шлях, то вирішення питаннязабезпечення повноцінного доступу жінок до прийняття політичних рішень вимагаєзастосування спеціальних механізмів.
Хочау Фінляндії не застосовуються ґендерні квоти на загальнонаціональному рівні(оскільки ситуація, що склалася з представництвом жінок в парламенті невимагала радикальних дій), внаслідок внесених у 1992 та 1995 роках поправок доЗакону про рівність між жінками і чоловіками, були запроваджені 40-відсотковіквоти для обох статей в державних комітетах та у виконавчих органах місцевогорівня.
