Захист прав міноритаріїв: міф чи реальність?

Українські міноритарії «захищені»! Напевно саме такий зміст вкладали автори законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів». Зокрема, відповідно до зазначеного нормативного акту, учасник (акціонер) господарського товариства з 1 травня поточного року отримав право подати позов від імені та в інтересах господарського товариства, про відшкодування збитків (в тому числі упущеної вигоди) завданих його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені).

Таке право має значно посилити захист прав міноритарних інвесторів в Україні і суттєво наблизити нашу державу до виконання вимог Угоди про асоціацію з ЄС. Та чи дійсно це так, спробуємо розібратися.

Захист прав міноритаріїв: досвід зарубіжних країн.

В зарубіжних країнах право міноритарія подати позов в інтересах товариства отримало назву «похідний (непрямий) позов». Вони стали ефективним засобом захисту інтересів не лише міноритарних учасників, а й кредиторів юридичних осіб і широко застосовуються в США, Великій Британії, Японії, Франції, Італії, Ізраїлі та більшості інших країн з розвиненою ринковою економікою.

На думку фахівців саме наявність чи відсутність такого інструменту у вітчизняному законодавстві є індикатором рівня захищеності міноритаріїв в країні. Адже, як відомо, є пряма залежність між добробутом товариства та його учасників. А можливість захистити товариство від зловживань чи недбалості з боку менеджменту/мажоритаріїв представляє собою дієвий механізм захисту міноритарних учасників, які не мають вирішального впливу на формування складу органів управління товариством. Але, на жаль, практика доводить, що право на подання похідного позову одночасно з вагомим позитивним ефектом також має свої недоліки, оскільки недоброчесні учасники (акціонери) можуть навмисно з корисливих мотивів створювати перешкоди в діяльності товариства, зловживаючи цим правом.

Тому у зарубіжному законодавстві передбачені і запобіжні заходи щодо неправомірного застосування похідного позову. Такі, наприклад, як володіння учасником (акціонером) часткою у статутному капіталі товариства на протязі відповідного періоду, внесення позивачем застави та інші.

Похідний позов по-українськи.

Запровадження в українське корпоративне право інституту похідного позову не можна назвати новацією. Оскільки відповідальність посадової особи за завдані нею юридичній особі збитки була закріплена і раніше, але притягнення до вказаної відповідальності фактично унеможливлювалося відсутністю законодавчого врегулювання на рівні процесуального законодавства.

І хоча з моменту впровадження нової категорії справ у спорах між господарським товариством та його посадовою особою пройшло ще зовсім мало часу, проте, згідно з оприлюдненою інформацією на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, господарськими судами вже порушено три провадження у справах про відшкодування збитків. А по одній із них вже навіть є рішення Господарського Суду Харківської області (ціна позову 29549853.54 грн.). Що свідчить про наявність проблем в управлінні товариствами корпоративного типу та потреби в існуванні особливого механізму захисту таких товариств від шкоди, завданої його ж посадовими особами.

Але перший досвід застосування похідного позову в українських реаліях поки що не дав очікуваного результату. Суд дійшов висновку, що обставини справи у їх сукупності свідчать про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову, а тому відмовив у його задоволенні у повному обсязі. Саме про такі наслідки і застерігали експерти корпоративного права та висловлювали сумніви в ефективності похідного позову як інструменту захисту прав учасників (акціонерів) з тієї причини, що склад та розмір збитків, завданих товариству, буде досить складно довести. А в судовій практиці сформувалися дуже високі стандарти доказування в подібних справах.

Хотілось би вірити, що все ж таки це лише «перший млин» і запроваджені зміни не носитимуть формальний характер. Принаймні надихає те, що першопрохідці не опускають рук і вже подали апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.