14 березня Київська школа економіки спільно з Міністерством економічногорозвитку і торгівлі (МЕРТ) та Центром політичних студій та аналітики провелизустріч, на якій Олена Трегуб, ДиректорДепартаменту координації міжнародних програм в Міністерстві економічногорозвитку і торгівлі, повинна була представити проект закону про міжнародну допомогу. А насправді мова йшла про передумови необхідності прийняття та концепцію майбутнього закону про міжнародну допомогу.
В обговоренні необхідності прийняття закону про міжнародну допомогу, якийготує МЕРТ в рамках реформи координації міжнародної допомоги, взяли участьпредставники донорських організацій, які надають допомогу Україні, громадськіорганізації та наукова спільнота. З презентацією, яка відбулася в рамках цьогозаходу можна ознайомитися за посиланням .Але для цього треба ще володіти англійською мовою або озброїтисяангло-українським словником, бо презентацію надано на англійській мові. Мабуть,у такий спосіб представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі,враховуючи що 2016 рік в Україні оголошено роком англійської мови, стимулюютьгромадян до вивчення іноземної мови.
В анонсі події було зазначено, що "на сьогодні Україна є одним з найбільшихреципієнтів міжнародної донорської допомоги в Європі, яка надходить як відінших країн, так і від міжнародних організацій. Проте, на рівні парламенту,досі не було прийнято закону, який би регулював міжнародну допомогу в Україні.В жодному законодавчому акті досі не визначено поняття «міжнародна допомога».Це означає відсутність єдиного комплексного підходу до вирішення питань,пов’язаних з формуванням та реалізацією міжнародної політики з залучення тавикористання міжнародної допомоги. Запропонований проект закону про міжнароднудопомогу має на меті законодавче врегулювання формування цілісної державноїміжнародної політики щодо визначення єдиної системи планування, залучення,використання та моніторингу міжнародної допомоги та забезпечення ефективного іпрозорого її використання на довгостроковий розвиток України". Але текст законопроекту відсутній у загальному доступі або взагалі відсутній.
До вищезазначених обставин, які стали передумовою ініціювання прийняттязакону про міжнародну допомогу і з якими не можна не погодитися, хотілось би також звернути увагу на те, щонаразі Україна зарекомендувала себе як «країна-марнотрат», бо скільки не допомагай– все наче «в суху землю», донори не бачать позитивної тенденції по тимпитанням на які вони спрямовують чи малі кошти (або інші ресурси) у виглядіміжнародної допомоги. Більше того донори, хочуть бути впевнені в тому, щодопомога спрямовується саме на пріоритети становлення та розвитку України, а нена покриття дефіциту державного бюджету, поповнення кишень причетних осіб або фінансуванняприватних бізнес проектів. В цьому ракурсі виникає питання: Хто є справжнімиініціаторами закону про міжнародну допомогу: донори чи держава Україна, в особіМіністерства економічного розвитку і торгівлі? До того ж, як зазначила ОленаТрегуб, представники потенційних донорів потребують актуальну на сьогоднішнійдень інформацію, щодо першочергових потреб нашої держави для яких саме будезалучатися міжнародна допомога. Оскільки дуже часто відбувається так, що назустрічах з потенційними донорами офіційні представники нашої держави кожногоразу озвучують різні стратегічні пріоритети сталого розвитку України.
На сьогоднішній день, відносини економічного і соціальногорозвитку України, пов’язані з використанням міжнародної допомоги, регулюються діючими нормативно-правовими актами КабінетуМіністрів України: Постанова, Порядок КМУ «Про створення єдиної системизалучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» від15.02.2002 № 153 та Постанова, Порядок КМУ «Про порядок підготовки,реалізації, проведення моніторингу та завершення реалізації проектівекономічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнароднимифінансовими організаціями» від 27.01.2016 № 70. Про те, аналіз цих документівсвідчить про їх суперечливість, заплутаність та неузгодженість.
Для підтвердження цієї гіпотези наведемо декілька прикладів. Так, Постанова№153 визначає процедуру залучення, використання та моніторингуміжнародної технічної допомоги, в тому числі державної реєстрації, моніторингупроектів (програм), акредитації виконавців (юридичних осіб - нерезидентів). АПостанова № 70 регулює питання підготовки, реалізації, проведеннямоніторингу та завершення реалізації проектів економічного і соціальногорозвитку України, що підтримуються за рахунок фінансових ресурсів міжнароднихфінансових організацій, крім Міжнародного валютного фонду (далі - МФО), якізалучаються як позика чи кредит державою або під державні гарантії.
Відповідно до положень Постанови № 70бенефіціар – це юридичнаособа, що отримує позику в рамках інвестиційного проекту та забезпечує йогореалізацію або разом з іншими бенефіціарами забезпечує реалізацію його окремихчастин згідно з договором України з МФО, договором між МФО і бенефіціаром,договором, що укладається з Мінфіном. Відповідальний виконавець - органвиконавчої влади, інша бюджетна установа, АТ “Державний експортно-імпортнийбанк України” чи інший державний банк, що визначені Мінфіном для підготовкисамостійно або разом з бенефіціаром інвестиційного проекту, здійснення наглядуі контролю за реалізацією бенефіціаром такого проекту або безпосередньоїреалізації проекту, в рамках якого отримана позика. Моніторинг проектів проводить Мінфін разом з МФО (за згодою),відповідальним виконавцем та/або бенефіціаром шляхом оцінки стану підготовки тареалізації проектів, виявлення відхилень від запланованих заходів та визначенняїх впливу на виконання зобов’язань, взятих за договорами України з МФО,використання коштів позики та виконання фінансових зобов’язань.
Натомість, у Постанові № 153бенефіціар– це центральний орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної РеспублікиКрим, обласна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, докомпетенції яких належить реалізація державної політики у відповідній галузі чирегіоні, де передбачається впровадження проекту (програми), що заінтересована врезультатах виконання проекту (програми). Відповідальна особа - фізична особа,яка призначена реципієнтом (бенефіціаром) для організації робіт, пов'язаних зреалізацією проекту (програми), та яка безпосередньо готує звіти для поданняМінекономрозвитку. Моніторинг проводиться Мінекономрозвитку разом з бенефіціаром та уповноваженимипредставниками донора (за згодою) під час реалізації проекту (програми)(поточний моніторинг) і на заключному етапі реалізації (заключний моніторинг).
І цей список суперечностей можна ще довго продовжувати, що свідчить провідсутність єдиного комплексного підходу до вирішення питань,пов’язаних з формуванням та реалізацією міжнародної політики з залучення тавикористання міжнародної допомоги. Тому саме сьогодні, коли наша країна,перебуваючи в політичній та економічній кризі, особливо гостропотребує міжнародної підтримки, зокрема гуманітарної та військової допомоги, у зв’язкуз проведенням антитерористичної операції на Сході України, має бути назаконодавчому рівні прийнятий якісний нормативно-правовий акт, який станепідґрунтям для ефективного формування цілісної державної міжнародної політикищодо визначення єдиної системи планування, залучення, використання тамоніторингу міжнародної допомоги та забезпечення ефективного і прозорого їївикористання на довгостроковий розвиток України.
Також, слід мати на увазі і Закон України «Про державну допомогу суб’єктамгосподарювання» від 01.07.2014 № 1555-VII, який встановлює правові засади проведеннямоніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання, здійснення контролю задопустимістю такої допомоги для конкуренції, спрямований на забезпеченнязахисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування системидержавної допомоги та дотримання міжнародних зобов’язань України у сферідержавної допомоги.
При обговоренні необхідності прийняття закону про міжнародну допомогу,також була визначена і необхідність започаткування єдиного Національногокоординатора міжнародної допомоги та цілком природно виникло запитання, кому жбуде підпорядковуватися цей орган: МЕРТ, Мінфіну, безпосередньоПрем’єр-міністру України чи буде створена окрема інституція (на зразок Національного антикорупційного бюро України)?
Отже, хотілось би вірити, що представники влади дійсно зацікавлені в тому,щоб нарешті визначити єдину систему планування, залучення, використання тамоніторингу міжнародної допомоги та забезпечити ефективне і прозоре їївикористання на довгостроковий розвиток України, відновити довіру у потенційнихдонорів. Адже, як було зазначено на зустрічі, що заважає вже сьогодні зробитиєдиний веб-портал, на якому буде спільно всіма представниками відповідальнихвиконавців (маються на увазі органи виконавчої влади, інші бюджетні установиабо державні банки, які здійснюють підготовку проекту (програми) міжнародноїдопомоги, що підтримується міжнародними донорами, нагляд і контроль за йогореалізацією або безпосередню реалізацію проекту (програми) міжнародної допомоги)висвітлено наявну аналітичну інформацію, пов’язану із плануванням, залученнямта використанням міжнародної допомоги?
Як бачимо, запитань більше ніж відповідей, проте ми не втрачаємо віри впозитивний результат реформи координації міжнародної допомоги. До того ж, ОленаТрегуб, Директор Департаменту координації міжнародних програм в Міністерствіекономічного розвитку і торгівлі, яка презентувала ініціативу прийняттяспеціального закону про міжнародну допомогу закликала усіх небайдужих фахівціву цьому питанні долучитися до плідноїспівпраці.