Нещодавно довелося оскаржувати податкове повідомлення-рішення , виписане нашому клієнту. Окружний адміністративний суд м . Києва позов задовольнив у повному обсязі. Не все так погано у нашій країні.Втім, чекаємо на апеляцію податкової інспекції і думку КААС.
З рішенням від 02 липня 2010 року№ 2а-14206/09/2670 можна ознайомитись в Єдиному реєстрі http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10653022 .
АО «Ліга правового захисту» буде захищати інтересиклієнта до кінця. Наразі, сподіваюся, що наш досвід допоможе сплачувати лише тісуми податків, які мають бути сплачені.
Щодо витрат на електроенергію
Так, податкова інспекція дійшла висновку, що витрати – компенсаціявитрат за спожиту електроенергію не підтверджені документально, а тому неможуть бути віднесені до складу валових витрат. Враховуючите, що наш клієнт є субспоживачем електроенергії, захист ґрунтувався, зокремана наступному.
Законодавствомне встановлено обов’язок саме придбавати електроенергію і допускається можливість її отримання іншими шляхами, втому числі відшкодування її вартості основному споживачеві. Питання обігуелектроенергії регулюється спеціальним законодавством і контролюєтьсявідповідними органами. Зазначеними органами фактупорушення Позивачем або основним споживачем порядку використання електроенергіїне встановлено. Жодним нормативнимактом не встановлено право податкових органів встановлювати наявність фактупорушення порядку обліку та розрахунків за спожиту електричну енергію. Пронекомпетентність податкового органу у питаннях електропостачання та перевищенняним своїх повноважень свідчить також відсутність посилання на нормунормативного акта, яка б встановлювала обов’язковість укладення договору між нашимклієнтом та постачальником електроенергії, який має відповідну ліцензію.
Через некомпетентність податкового органу у питанняхелектропостачання та перевищення ним своїх повноважень, неправильно визначеностатус нашого клієнта та ВАТ «КВАЗАР», які відповідно до спеціальногозаконодавства ( зокрема, Правилкористування електричною енергією, затверджен их постановою Національної комісії зпитань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28, (далі –Правила) є непостачальником і споживачем, а є споживачем і субспоживачем. Відповідно до зазначених Правил та Правилздійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими(локальними) електромережами,затверджених постановою НКРЕ від 13.06.96 N 15 , споживачане позбавлено права відпускати енергію субспоживачам. При цьому ліцензіяпотрібна тільки підприємствам, які мають спеціальне обладнання, комунікації іякі надають послуги великій кількості споживачів. ТобтоВАТ «КВАЗАР» ліцензія не потрібна. Відповідач зробив висновок про необхідність наявності договору, укладеногоіз СГД, який має право відповідно до Закону «Про ліцензування певних видівгосподарської діяльності», необхідність наявності такої ліцензії у ВАТ «КВАЗАР»і неправомірність компенсації вартості електроенергії, спожитої нашим клієнтом,саме через некомпетентність у питаннях електропостачання та перевищення нимсвоїх повноважень.
Правила дійсно передбачають можливість договірнихвідносин між споживачем і субспоживачем. Разом з тим, договірні відносини регулюються цивільнимзаконодавством щодо питань укладання, переукладання, внесення змін до договорівтощо. Саме таку позицію підтримує НКРЕУ у своїх роз’ясненнях . Наявність договору між споживачем і субспоживачем, а самедоговору про спільне використання технологічних електричнихмереж споживача , потрібно,насамперед, споживачу ВАТ «КВАЗАР» для відшкодування йому поставником витрат на передачу електричної енергії .
Враховуючи складний технологічний процес, який передуєукладенню окремих договорів, допускаючиможливість відшкодування субспоживачем вартості електроенергії без письмовихугод, НКРЕУ надала роз’яснення щодорозрахунків субспоживачів при невстановленні засобів диференційного(погодинного) обліку електричної енергії (лист від 05.07.2006 р. №3426/11/17-06). Більше того, нашому клієнту належить лише незначна частина великоїбагатоповерхової будівлі, ця частина не є окремим об'єктом архітектури, нашомуклієнту не належить земельна ділянка, на якій розташована зазначена будівля.Викладене унеможливлює отримання дозволуна проектно-вишукувальні роботи на ділянці (який необхідний для отриманнятехнічних умов на електропостачанняоб'єктів архітектури м. Києва і подальших отримання технічного рішенняпроекту та укладення окремої угоди з поставником електроенергії). Враховуючивикладене, ні ВАТ «КВАЗАР», ні постачальник електроенергії з пропозицієюукладення договору до нашого клієнта не звертався. Відшкодування витрат наелектроенергію здійснюється на підставі відповідних актів .
Відповідно до п. 6.41. Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевіркиуповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якогоспоживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організаціїпорушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення уприсутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бутизазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цихПравил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягунедоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. Занеобхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усуненнядопущених порушень. Ні щодо ВАТ«КВАЗАР», ні щодо нашого клієнта такий акт не складався, що свідчить проправомірність існуючих між ними відносин. Чинне законодавство не відносить докомпетенції податкових органів перевірку дотримання Правил. Висновок про необхідність укладення окремого договорузроблено з перевищенням повноважень та порушенням с т . 19 Конституції України, яка зобов'язуєорган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією тазаконами України.
Припинення і ліквідація – дві великі різниці
Податкова інспекція також вважала, що наш клієнт не включив до складу валового доходу вартістьбезоплатно наданих робіт фірмою, яка рішенням господарського суду визнанабанкрутом. Податкова інспекція посилалася на ст. 609 ЦКУ,відповідно до якої при ліквідації кредитора зобов’язання за договором припиняються.Дійсно, рішенням суду фірма, яка надавала послуги, до моменту оплати була визнанабанкрутом. Втім, посилання на те, що зазначена фірма ліквідована, єбезпідставними. Відповідно до ч. 5 ст.111 ЦКУ юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державногореєстру запису про її припинення. За даними єдиного державного реєстру ( http :// www . irc . gov . ua / ua ) фірма знаходиться в стані припинення. Тобто фірма існуєна момент складення акту перевірки податковою інспекцією, а зазначеним рішенням суду зобов'язано ліквідатораподати державному реєстратору за місцем знаходження боржника затвердженийгосподарським судом ліквідаційний баланс для проведення реєстрації припиненняюридичної особи. Ліквідатором не нада но орган у реєстрації потрібних документів, внаслідок чогоостанні й не мож е виключитиюридичн у особ у з реєстр у .
Частина 2 статті 32 ЗаконуУкраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» визначає: якщо господарський суд виносить ухвалу про ліквідаціююридичної особи - банкрута, то одночасно з цим він зобов'язаний копію цієїухвали направити органу, яка здійснила державну реєстрацію даної юридичноїособи, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиногодержавного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), а такожвласнику (органу, уповноваженого управляти майном), органам Державноїподаткової служби за місцезнаходженням банкрута. Таким чином, одночасно припиняється провадження у справі про банкрутство таповноваження арбітражного керуючого (ліквідатора). Слід зазначити, що на даниймомент ухвали господарського суду проліквідацію юридичної особи - банкрута виконанн ю практично не підляга ють . Азначить, всі юридичні особи - банкрути, щодо яких винесено такі ухвали , залишаються в ЄДРПОУ. У чинному законодавстві нівідповідальності за ненадання ліквідатором (арбітражним керуючим) такихвідомостей в Реєстраційну палату, ні термінів такого надання не передбачено.
Строк виконання всіх грошовихзобов'язань вважається таким, що настав лише у випадку прийняття господарськимсудом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційноїпроцедури, і то лише в частинізобов'язань банкрута, а не зобов'язань його контрагентів (ст.23 ЗаконуУкраїни Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом). Таким чином, к редиторськ у заборгованість нашого клієнта перед фірмою судом не визнано безповоротною фінансовою допомогою, а товари (роботи, послуги) - безоплатно наданими, оскільки припинення підприємницької діяльності підприємства-кредиторане визначено законодавством як підставу для визнання заборгованостібезповоротною фінансовою допомогою, а товари (роботи, послуги) безоплатнонаданими.
Щодо строку давності
Крім того, в Акті перевірки такожбуло встановлено порушення нашим клієнтом вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткуванняприбутку підприємств”, яке полягало у тому, що до складу валового доходу невключено суму кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовноїдавності.
Захист виходив з того, що не розрахувавшись за спожиті послуги до закінченнятерміну позовної давності, підприємство зобов'язане включити кредиторськузаборгованість до валового доходу у звітному періоді, в якому такий термін минув, як безповоротну фінансовудопомогу відповідно до пп. 1.22.1 тапп. 4.1.6 Закону № 334. Разом з тим, те, що поставлений товар не спла чений , не завжди означає, що в і н переходять в розряд безоплатно отриманих.
Норми пп. 1.22.1 та пп. 4.1.6 Закону № 334 не містять визначення терміну позовної давностіта порядку її відліку . С т. 257 ЦКУу відносинах між українськими підприємствами загальний строк для захисту праваза позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в трироки. Однак у деяких випадках вона може бути як більше, так і менше. В ідповідно до ст. 261 ЦКУ з а зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений, або визначениймоментом вимоги, відлік строку позовної давності починається з дня, коли вкредитора виникає право висунути вимогу про виконання зобов’язання. Якщоборжнику надається пільговий строк для виконання такої вимоги, позовна давністьпочинається по закінченні цього строку. Також немаловажним є і той факт, щострок позовної давності може бути призупинено або зупинено у силу рядуобставин. У ст. 264 ЦКУ передбачено двіподії, на підставі яких перебіг строку позовної давності припиняється: 1)вчиненням боржником дії, що свідчить про визнання ним свого боргу; 2)пред’явлення позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметомпозову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Нашим клієнтом було укладено угоди,якими визначено строк оплати моментом пред’явлення вимоги продавцем. На час перевірки за зазначеними договорами такі вимоги контрагентами не пред’являлися. Таким чином, за відсутності фактупред’явлення кредитором вимоги провести виконання зобов’язання з оплати товару,строк виконання зобов’язання з оплати придбаного товару (семиденний строк віддня пред’явлення вимоги кредитором) не розпочався, відповідно, і не закінчився,у зв’язку із чим у податкового органу відсутні підстави для висновку прозакінчення строку позовної давності, а відтак про збільшення валових доходів і,відповідно, донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток.