Чи спроможна Україна запровадити міжнародний принцип "забруднювач платить"

Зменшення та запобігання промислового забруднення навколишнього природного середовища є ключовою проблемою з якою стикаються сьогодні жителі індустріальних районів України. Значне промислове забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів зумовлює необхідність докорінної зміни підходів до регулювання у цій сфері, в тому числі через реформування дозвільної системи та посилення контролю з боку держави, громадянського суспільства, підвищення екологічної свідомості суб’єктів господарювання, відповідального ставлення до довкілля, запровадження найкращих доступних технологій та методів управління.

Вже цього місяця у Верховній раді України можливо розглянуть  законопроєкт № 4167 «Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення». 

ЗАКОНОПРОЄКТ ЗАКЛАДАЄ ОСНОВИ РЕФОРМИ у сфері попередження, зменшення та контролю промислового забруднення з метою ефективного регулювання впливу на довкілля великих забруднювачів шляхом застосування найкращих доступних технологій та методів управління і запровадження інтегрованого дозволу. Законопроєкт передбачає комплексний підхід до регулювання, який має забезпечити захист навколишнього середовища, в тому числі водних об'єктів, атмосферного повітря, ґрунтів, покликаний зменшити обсяги утворення відходів та запобігти промисловим аваріям

Прийняття законопроєкту № 4167 дозволить українській державі зробити важливий крок у виконанні Угоди про асоціацію та наближенні законодавства до вимог Директиви 2010/75/ЄС про промислове забруднення, також  наблизитись до європейських стандартів та забезпечити невідворотну модернізацію економіки до рівня найкращих доступних технологій, що використовуються в Європі. 

Що таке  найкращі доступні технології та методи управління?

Директива 2010/75/ЄС має на меті досягти високого рівня захисту здоров'я людей та навколишнього середовища в цілому за рахунок запобігання та зменшення шкідливих промислових викидів у ЄС, зокрема шляхом застосування найкращих доступних технологій (ВАТ). Близько 50 000 установок ЄС, що займаються промисловою діяльністю, переліченою в Додатку I до Директиви, повинні працювати відповідно до дозволу, який повинен містити умови, встановлені відповідно до принципів та положень Директиви.

Згідно Директиви про промислове забруднення найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) - це:

Найкращі – найбільш ефективні з точки зору захисту навколишнього природного середовища;

Доступні – розроблені у масштабі, необхідному для впровадження у відповідному промисловому секторі за практично здійсненних економічних та технічних умов та з врахуванням витрат;

Технології та методи управління – технології, що застосовуються, та яким чином установку спроектовано і збудовано, як здійснюється експлуатація та виведення з експлуатації.»

Вимога до впровадження НДТМ при видачі документів дозвільного характеру в Європейському Союзі застосовується ще з 1996 року відповідно до Директиви 2008/1/ЄС  (перша версія Директиви – 96/61/ЄС) про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення. У 1997 році на виконання вимог Статті 17(2) Директиви 96/61/ЄС в м. Севілья, Іспанія створено Європейське Бюро зі запобігання та контролю промислового забруднення. Бюро започаткувало платформу для обміну інформацією щодо найкращих доступних технологій та методів управління між країнами Європейського Союзу та промисловістю з метою найбільш ефективної імплементації вимог Директиви 2008/1/ЄС кожною країною-членом ЄС. https://eippcb.jrc.ec.europa.eu/about

У 2010 році на зміну Директиві 2008/1/ЄС прийнято Директиву 2010/75/ЄС про промислове забруднення. В процесі доопрацювання та оновлення європейського законодавства в сфері запобігання та контролю промислового забруднення Європейська Комісія прийняла рішення щодо затвердження переліку НДТМ для кожної галузі промисловості у формі нормативно-правових актів прямої дії – рішень Європейської Комісії, «Висновків НДТМ» (BAT Conclusions). Висновки НДТМ – обов’язкові до виконання нормативно-правові акти у всіх країнах ЄС.

Коли модернізуватися?

Чи можемо ми будувати сучасну державу із розвинутою економікою на застарілих технологіях питання скоріше риторичне. І справді, ряд великих підприємств забруднювачів були збудовані ще у 19 столітті, а за цей час навколо них виросли цілі міста, тому процес модернізації вимагає врахування багатьох чинників.

Для більшості великих підприємств забруднювачів вимоги  модернізації не падають як сніг на голову у рік коронавірусної кризи, як зараз намагаються подати ситуацію опоненти реформ, а існують вже багато років.

Слід зазначити що представники громадськості зауважують, що при приватизації чи купівлі багатьох підприємств-забруднювачів (подекуди за безцінь) їх нові власники ще тоді брали на себе зобов’язання щодо впровадження нових технологій та екологізації виробництва (напр. Див.). Більше того модернізація промисловості не є нововведенням законопроєкту № 4167. Такі вимоги вже давно передбачені чинним законодавством та виданими більшості підприємств дозволами. І в Україні існує багато прикладів сучасних підприємств, які не гаяли часу в очікування чергових поступок урядів та відстрочок у екомодернізації, а поступово впроваджували нові технології та освоювали нові світові ринки. А ті, що не спішили виконувати взяті зобов’язання, роками спрямовуючи прибутки не на модернізацію, а  на покращення добробуту своїх бенефіціарів і далі зацікавлені якомога більше відтягувати будь які реформи та модернізацію.

Також, останнім часом окремі  політики чи  представники федерацій, які начебто лобіюють інтереси бізнесу, лякають всіх неможливістю впровадження Європейських НДТМ , а також  жонглюють різними захмарними сумами  коштів, потрібних для модернізації виробництв , подекуди не маючи навіть уяви, що таке найкращі доступні технології і яким чином вони впроваджуються. Адже слово «доступні» в  терміні НДТМ саме відповідає за те що технології реальні і економічно обґрунтовані для певного сектору. Для того щоби порахувати витрати на модернізацію треба співставити реальний стан конкретного виробництва з вимогами передбаченими у відповідних галузевих висновках НДТМ. Тому, такі  заяви від імені всього бізнесу чи всієї галузі щонайменше видаються необґрунтованими та голослівними, а з огляду на перспективи розвитку відповідних галузей ще й недалекоглядними. Модернізація та впровадження найкращих доступних технологій в перспективі призводить до мінімізації витрат, скорочення шкідливих викидів і відповідно зменшенню екологічних платежів, сприяють ресурсо – та енергоефективності підприємств, їх конкурентоздатності на світових ринках.

Попри міжнародно визнаний принцип «забруднювач платить» дехто і далі шукає причини для відтермінування модернізації  або навіть вимагають в держави фінансувати модернізацію приватного бізнесу . Питання хто і за який рахунок має виконувати свої зобов’язання заслуговує на окрему дискусію, однак вже зараз  точно можна сказати, що кожен рік відкладеної модернізації приносить Україні та її економіці не лише репутаційні втрати, забруднення довкілля внаслідок викидів забруднюючих речовин щорічно передчасно забирає тисячі життів українців та коштує державі близько  6% ВВП.

Прийняття законопроєкту є лише першим кроком у впровадження реформи в сфері попередження, зменшення та контролю промислового забруднення і не слід очікувати що з його прийняттям в один день всі підприємства модернізуються відразу після його прийняття. Слід зазначити що перехід на застосування найкращих доступних технологій, що передбачений реформою є поступовим і передбачає реалістичні строки на впровадження європейських екологічних вимог. Законопроєктом запропоновано графік переходу на нове регулювання, а також передбачено можливість надання відступу до 7-ми років існуючим установкам. Крім того, Україна має ще розробити низку законодавчих актів, в тому числі затвердити відповідні висновки НДТМ, які мають відповідати європейським висновкам з НДТМ. Такої  позиції притримується і Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом у своєму висновку щодо цього законопроєкту.  

Реформа у сфері промислового забруднення покликана реально забезпечити довгоочікувану модернізацію вітчизняної промисловості та відкрити вихід національним товаровиробникам на ринки Європи. Більше того, окрім підняття конкурентоздатності національної промисловості, реформа дозволить покращити стан довкілля та здоров'я населення за рахунок суттєвого скорочення викидів.