Чому провалилась ідея боротьби з COVID-19 з використанням мобільних додатків

На початку пандемії COVID-19 багато експертів та уряди декількох країн були впевнені, що мобільні додатки для відстеження контактів допоможуть у боротьбі з пандемією. Після першої хвилі обурень з приводу того, що ці додатки можуть порушувати приватність користувачів, компанії Google та Apple розробили власні технології, які, з одного боку, гарантували приватність та захист користувацьких даних, а з іншого – дозволяли фіксувати контакти людей, і у випадку, якщо в одного з них виявиться COVID-19, то повідомляли б інших про необхідність самоізоляції. Більше того, обидві компанії дозволяли у своїх мобільних магазинах додатків лише ті, які використовували саме ці створені ними технології. 

Проте, ось друга хвиля захворюваності вражає все більше країн світу, ми жахаємося від статистики, а про мобільні додатки для відстеження контактів уже ніхто й не згадує. Іншими словами, ця ідея повністю провалилась. Хоча вона й виглядала багатообіцяючою, в цій пандемії мобільні технології не лише не стали інструментом для її обмеження, вони практично ніяк не були використані в тому, щоб стримати COVID-19. 

В деяких країнах світу офіційні додатки для відстеження контактів з’явилися лише ближче осені (як у Великобританії), то ж говорити про їх ефективність чи неефективність рано. Але в інших країнах, де додатки були випущені набагато раніше, практично немає інформації про те, що ці додатки стали якимось помітним чинником в боротьбі з COVID-19. 

Мій смартфон – мої додатки 

На початках прогнозувалось, що навряд чи багато користувачів будуть встановлювати ці додатки на свої гаджети. Проте в оптимістичних прогнозах фігурували дані в 65%-85% користувачів. Насправді ситуація виявилась набагато гірша. У Німеччині додатки встановили біля 21% користувачів, в Італії 14%, у Франції лише 3%, - повідомляє видання The Next Web. Першими такі додатки запустили Ісландія та Сінгапур, та й там доля користувачів, які встановили собі ці додатки, склала 40%. 

Активність використання таких додатків насправді напряму пов’язана з їх ефективністю. Чим більше людей користуються  такими додатками, тим вони ефективніші, тобто тим більше взаємодій з носіями вірусу можуть зафіксувати.  користуються 20% користувачів, то у них є 4%-й шанс контактувати з іншим користувачем програми. Хоча навіть проникнення у 40% в Сингапурі дозволило Міністерству охорони здоров’я Сінгапуру протягом двох днів замість чотирьох (до запуску додатків) виявляти коло контактів у людини, яка захворіла. 

стверджує, що там, де раніше брали команди з відстеження контактів чотири дні для виявлення та карантину тісного контакту, програма може дозволити їм це зробити протягом двох днів. 

Відсутність довіри? 

Однієї з причин такого розвитку ситуації з додатками для відстеження контактів може бути відсутність довіри до самої технології та її використання персональних даних. 

І, не дивлячись на те, що Google та Apple запропонували свої рішення, в деяких країнах скористались власними розробками. До прикладу, у Франції довго роздумували, чи повинна програма завантажувати дані в центральну базу даних чи зберігати їх на телефонах користувачів, вибрала першу систему і зіткнулась з тим, що додаток для відстеження контактів встановили лише 4% користувачів. 

Великобританія також спочатку експериментувала з централізованою моделлю, але після великої критики та повідомлень про труднощі перейшла на децентралізовану. Однак таке активне обговорення теж могло негативно вплинути на популярність додатків. 

Справді, є вагомі причини скептично ставитись до ефективності цих додатків. Більшість країн (за винятком Ісландії) вирішили використовувати Bluetooth для того, щоб фіксувати взаємодію між користувачами, замість GPS для відстеження конкретного місцезнаходження. Цей вибір було зроблено з метою захисту конфіденційності. Але Bluetooth часом працює з похибками, може може реєструвати контакти, яких ніколи не було, і пропускати реальні взаємодії. 

Деякі дослідження порівняння ефективності цих додатків дійшло висновку, що вони часто працюють з великими похибками, і загалом їх принцип був дуже неточним, не кращим, ніж «випадкова вибірка» людей. Відповідно, помилкові сповіщення також не сприяли довірі до програм відстеження. 

Проблема технології 

Окремою проблемою стало те, що цими програмами можуть користуватися лише власники смартфонів. І якраз основна група ризику – люди, старші 65 років, не зможуть скористатися програмами для відстеження контактів. 

І це питання можна вирішити, наприклад, у Сінгапурі запропонували використовувати спеціальні мітки, які можна носити на ремінці або в кишені чи сумці, і яка дозволяє відстежувати контакти. У Новій Зеландії спробували використовувати з такою ж метою «картку covid». 

Проте питання в тому – чи вибрати смартфон з додатком, чи вибрали брелок чи щось іще – якщо ця технологія існує окремо від загальної системи тестування та відстеження, то вона не буде працювати. 

Українська «Дія вдома» так само не стала інструментом боротьби з пандемією – окрім примусового встановлення додатку для тих, хто повертається із закордону. Хоча цей додаток – це окрема історія.