Ці питання чи не щодня чую від журналістів. Давайте розберемося.

Україна сьогодні споживає природного газу 31 млрд.м3 на рік. Газ українського видобутку складає близько 21 млрд.м3 на рік, імпорт - 10-11 млрд.м3 на рік. З початку російської агресії Україна нарешті скочила з «газової голки Росії» і провела диверсіфікацію джерел постачання газу. З 2015 року весь імпортний газ надходить з країн Європейського Союзу. Кожен звичайний українець вже зрозумів, що не можна торгувати з країною, яка на тебе напала і щодня вбиває твоїх громадян. Але, на жаль, цього абсолютно не хоче розуміти влада... 

Один з розповсюджених міфів, що це той самий російський газ і не потрібно сьогодні нікому розказувати про війну. Міф полягає в тому, що усюди в світі є таке поняття як "перехід права власності" - газ в Росії купують європейські компанії і постачають до своїх країн. В Європейському Союзі є декілька джерел природного газу: 20% - газ власного видобутку, 13% - газ з Північної Африки, 30% - газ з Норвегії, 37% - газ з Росії. Газ, який купили європейські компанії в Росії - за правом власності належить їм, а не РФ. В цьому легко пересвідчитись на простому прикладі: коли ви в метро або в продуктовому магазині купуєте хліб, то навряд чи говорите, що це "хліб хлібобулочного комбінату №1". Бо виробляти хліб може одна компанія, а продавати зовсім інша. Якщо ви щось купили в магазині, то по праву власності така покупка належить вам. Однак Росія постійно усуває це поняття права власності, щоб побудувати свою пропагандистську машину і обманювати людей, що, мовляв, "усюди російський газ і Росія..." 

Хочу також нагадати, що населення України на 100% забезпечується газом українського видобутку. Якби влада запровадила державну програму і встановила в країні 100% облік, то могла би забезпечувати газом не тільки власне населення, а й частину промисловості. Прямі поставки газу ніяк не вплинуть на ціну для населення.

Тому головне сьогодні - виважена політика влади і захист інтересів держави. Вкрай важливо - не піддатися на шантаж Росії і створити умови для подальших, довгострокових контрактів на транзит з європейськими компаніями.