Після здороження гречки деякі супермаркети ввели обмеженняна продаж продуктів. Тепер людина може взяти не більше кілограму гречки абоінших круп і лише 3 кгмакаронів. Ми це вже бачили у перебудовчі радянські та буремні 1990-ті роки. Тоді чиновники мало розумілися на ринкових механізмахуправління економіки і вважали, що ціни можна стримати через штучне обмеженняпопиту.
Пізніше прийшло розуміння, що спинити ріст цін можначерез наповнення ринку, стимулювання інвестицій до аграрного сектору, та бодайяку боротьбу з корупцією. І дефіцит продуктів харчування для України переставбути актуальним.
Пізніше багато хто зрозумів, що ціни на продукти масовогоспоживання не можна регулювати адмініструванням, і визначаються вони не волеючиновника, а ринком.
Багато хто це зрозумів, але не українська влада 2011 року. Міністр аграрної політики іпродовольства Микола Присяжнюк запропонував губернаторам звільнити чиновниківобласних адміністрацій, які не впоралися зі зростанням цін на продукти. Виявляється,ц і чиновникизвинувачуються в тому, що вони не забезпечили всі необхідні заходи щодостабілізації цін на продукти харчування.
За логікою міністра, у зростанні цін винний нецентральний уряд, який задає економічну політику, а місцеві чиновники-шкідники,які штучно підвищують ціни.
Якщо так піде далі, то наступними антикризовими заходамиУряду можуть бути, наприклад, запровадженнякарток на хліб або продрозверстки на селі. А чому, власне, ні? Адже це легше,ніж проводити справжні економічні реформи?