Ми вже звикли до суперечливоготрактування з боку державних органів та бізнесу деяких положень Податковогокодексу України.
Одним з таких «тонких» місцьє проблема формування податкового кредиту з ПДВ під час імпорту іззастосуванням тимчасових митних декларацій.
Так, відповідно до п. 198.2ст. 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника навіднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту для операційіз ввезення на митну територію України товарів є дата сплати(нарахування) відповідних сум ПДВ. У свою чергу, моментом виникненняподаткових зобов’язань у випадку ввезення товарів на територію України є оформленнямитної декларації (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу).
Фіскальніоргани трактують вказані норми таким чином, що в якості митної деклараціїможе розглядатися виключно ВМД (вантажна митна декларація). Отже, імпортер немає права на формування податковогокредиту на підставі тимчасових декларацій, оскільки моментом виникнення правана податковий кредит є дата оформлення основної ВМД.
Такий підхід податківців бувнеодноразово озвучений в ряді офіційних консультацій і роз'яснень, наприклад,листі ДФС України № 26465/6/99-95-42-01-15від 07.12.2016 р.
Більше того, фіскальний підхідзнайшов підтримку в судовій практиці з податкових спорів, зокрема в постанові Верховного Суду України у справі №2а-18022/12/2670 від 08.07.15 р.
Однак така суперечлива позиція не витримує критики з огляду на наступне:
По-перше, вказана судова практикабула сформована до запровадження автоматизованої системи електронногоадміністрування ПДВ. Функціонування останньої повністю підтверджує тезу про те,що в момент оформлення тимчасової декларації платник податків набуває права наподатковий кредит. Адже імпортний ПДВ, сплачений за тимчасовими деклараціями,зараховується до реєстраційної суми, обчисленоїза формулою згідно п. 2001.3 статті 2001 Податковогокодексу.
По-друге, слід звернути увагуна формулювання ст. 187 Податкового кодексу в частині «митнадекларація». Дана норма не містить імперативної вказівки на певнийвид декларації і, відповідно, охоплює весь спектр митних декларацій, які можутьбути використані в залежності від особливостей конкретної зовнішньоекономічноїоперації та обраного митного режиму.
Згідно зі ст. 56Податкового кодексу України, в разі якщо норма цього Кодексу чи іншогонормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли нормирізних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючихорганів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платникаподатків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платникаподатків.
По-третє, головною умовоювиникнення права на податковий кредит є сплата необхідних податків і зборів,тоді як митна декларація тільки підтверджує факт перерахування імпортнихплатежів до бюджету. Ця теза повністю відповідає п. 201.12ст. 201 Податкового кодексу України: «У разі ввезення товарів намитну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сумподатку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформленавідповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку».
Також необхідно зауважити,що тимчасова декларація за своїми основними характеристиками нічим невідрізняється від ВМД, оскільки:
· тимчасова декларація і ВМД маютьформу єдиного уніфікованого документа і однакову процедуру оформлення;
· щодо товарів, оформлених за тимчасовою декларацією, застосовуються всі заходи митногоконтролю, тарифного і нетарифного регулювання;
· суб'єкт ЗЕД, який отримав згоду назастосування тимчасової декларації, до закінчення її оформленнязобов'язаний сплатити податки і збори в повному обсязі;
· в момент оформлення основної ВМДзастосовуються такі самі умови сплати платежів (розмір ставок ікурси валют), що діяли в день прийняття тимчасової декларації.
З викладеного випливає закономірний висновок:дата оформлення тимчасової декларації є моментом виникнення податковихзобов'язань і права на формуванняподаткового кредиту з ПДВ.
Правомірність такої позиціїпідтверджується і тим, що органами фіскальної служби неодноразово надавалисяроз’яснення, які повність відповідали наведеним вище аргументам. Наприклад, наофіційному порталі територіальних органів ДФС у Закарпатській області розміщеноконсультацію наступного змісту:
«Тимчасова митна декларація оформляється,якщо імпортер не має точної інформації про товари, що ввозяться, необхідної длязаповнення звичайної МД. Проте оформлення тимчасової МД не звільняє імпортеравід сплати або забезпечення сплати митних платежів, передбачених при випускутоварів у вільний оборот у заявленому митному режимі (ч. 10 ст. 260 Митного кодексу).Тобто якщо ПДВ за тимчасовою МД був сплачений до бюджету, у імпортера на датутакої сплати виникає право на податковий кредит. Підставою для включення сумиПДВ, сплаченої при митному оформленні, до податкового кредиту, є тимчасова МД».
Вирішення суперечностей упідходах до даного питання має вирішальне значення для цивілізованогофункціонування ринку імпортованих товарів. Адже з урахуванням значних обсягівподаткового навантаження при їх ввезення та митному очищенні, віднесення сумПДВ до податкового кредиту у період оформлення основної ВМД матиме результатомвилучення з обігу значної частини оборотних коштів підприємств.
У разі ж відмови відслідування фіскальному підходу суб’єкти ЗЕД братимуть на себе реальні ризикинарахування багатомільйонних штрафів за порушення, виявлені в ході можливихподаткових перевірок. Не складно уявити таку картину: під кінець податковоїперевірки, не знайшовши за що зачепитись (а акт писати треба), фахівець бере дорук калькулятора та множить весь кредит з імпортного ПДВ за останні три роки на0,25 та виписує штраф за невірно визначений період. Цілком реальна картина,навіть якщо виглядає дещо утопічно на перший погляд, але ж ми з Вами бачили іне такі «перли» в актах податківців.
У будь якому разі, цей нелегкийвибір - морозити живі кошти на рахункам митниці або чекати неприємних сюрпризіввід перевірки - треба робити кожен раз, коли надходить чергова партія імпортноїпродукції. І просто чекати, що цей маразм колись скінчиться та «білому» бізнесуподарують такий омріяний привілей: не лише платити податок на додану вартість, ай отримувати податковий кредит … вчасно.