Політично-податковий компроміс
Друзі, на сьогоднішній день вже минуло два тижні з дня набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (№63-VIII від 25.12.2014 р.).
Під податковим компромісом слід розуміти режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Сам факт прийняття такої свіжої концепції є досить інноваційним на перший погляд, проте насправді державні управлінці не мали альтернативи. Загалом, робота податкових інспекцій в українських підприємців завжди викликала здивування та, частково, огиду. Під час постійних перевірок та листів про надання інформації, податкові органи максимально застосовували державні інструменти для збільшення податкових надходжень. Така постійна динаміка породила високій рівень корупційної складової серед податківців та у галузі в цілому. За рахунок виставлення податкових-повідомлень рішень (надалі – ППР), в яких податкові зобов'язання містили частіше більше нулів, ніж потрібно, система податкового контролю «годувала» і судові інстанції.
Загальновідомим фактом у вузькому колі осіб є те, що за часів Януковича судова гілка влади за прийняття судового рішення на користь платника податків отримувала 10% від суми зазначеної в ППР. Фактично, підприємець мав три шляхи для вирішення проблемного питання, два з яких за своєю суттю були корупційними.
Відповідно, під час прийняття змін у законодавство України в частині реалізації можливостей податкового компромісу, законодавець застосував 5% коефіцієнт сплати податкового зобов’язання при уточнені податкової декларації із застосуванням податкового компромісу. Загалом, ці 5% є конкуруючою ціною з прайс-цінами судової гілки влади щодо вирішення судового спору на користь платника податку, та пропозиціями керівників регіональних ДПІ щодо зменшення сум в ППР. Головним чинником, який зараз стримує платників податків стосовно використання такої, по суті, амністії - є побоювання щодо подальшої роботи. Хоч порядок про застосування податкового компромісу і зазначає, що особи звільняються від адміністративної та кримінальної відповідальності, проте залишається не визначеною доля контрагентів такого платника податку. Звичайно, податківці не будуть перевіряти фінансово-валютні розрахунки контрагентів підприємства, яке застосовує процедуру податкового компромісу, проте, цілком можливо, застосує інструменти тиску щодо інших розрахункових операцій такого контрагента. Простіше кажучи, в ідеальному варіанті застосування податкового компромісу усіма підприємцями надало б потужний поштовх у розвитку країни та адмініструванні податків, додатково обнуливши операції, пов’язані із застосуванням процедури «зменшення податкового навантаження». Але є одне але, як казав відомий канадський журналіст, застосування податкового компромісу можливе: а) протягом 90 днів з моменту набрання Законом законної сили; б) період, для якого можливе застосування податкового компромісу, а саме будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України (3 роки).
Таким чином, показавши свої операції та розрахунки, підприємець назавжди записує себе в «групу ризику в податковій»! Звичайно, після застосування процедури податкового компромісу є реальна можливість працювати максимально чисто, проте «зменшення податкового навантаження» діє на підприємство як наркотична речовина на наркомана, і в разі застосування інструментів зменшення податкового навантаження, можливо, у майбутньому підприємство отримає неприємний сюрприз від податкових органів.
Наразі ДФС України вже склало методичні рекомендації щодо застосування процедури податкового компромісу і підприємці мають обмежений час для застосування такої процедури. Хотілось би вірити, що застосування податкового компромісу не призведе до сплеску перевірок і судової тяганини між податковими органами і бізнес-сегментом.
