В минулому році в Україну офіційно завезли більше 380 тисячмашин на іноземній реєстрації. Неофіційно мова йде про іще щонайменше 650 тис.транспортних засобів. І хоч старі авто генерують робочі місця, сьогоднієвропейські машини їдуть до нас, аби вдома не потрапити на утилізацію. Азбирати дешевий металобрухт – справа, нібито, десь вигідна в індивідуальномумасштабі, проте зовсім провальна для держави.
Прогалини в законах стосовно ввезення в Україну автомобілівіз-за кордону існували у різний час. Наприклад, був період, коли машину ввозилитранзитом на кілька місяців, потім виїжджали на ній за кордон, повертались, інадалі повторювали подорож раз на кілька місяців. Така схема користуваласьособливим попитом серед людей, які проживали у певній близькості до кордону тазадля легалізації власних авто могли часто їздити через митницю.
Саме тому проблема євроблях – не якийсь зовсім новий викликдля нашої держави. Натомість, ми просто маємо справу із вкрай масштабованоюверсією старих “надбань” та українським "хистом" до того, абиобдурити всіх. В даному випадку – включаючи й себе самого.
По великому рахунку, є декілька претензій до авто наєвробляхах. По-перше, вони не зареєстровані в Україні, що робить проблемнимибудь-які законні дії з машинами. Наприклад, відповідно до нових правилпаркування, поліцейський зможе накладати штраф на машину без присутності водія.Тоді стягнення матиме оплатити законний власник транспортного засобу. У випадкуіз євробляхами, таким власником найчастіше виступає іноземець. Який, звісно,навіть не приїздив до нашої країни. Отже ми не зможемо стягнути із нього штрафпри виїзді з України, як це передбачає процедура.
Та паркування – іще не найбільша проблема. Набагатострашнішим є безкарність євроблях при ДТП. Якщо людина на автомобілі зєвропейськими номерами зіб’є пішохода або спричинить дорожньо-транспортнупригоду і втече, у поліції, фактично, не буде механізму – як її знайти. Причината сама – український водій такого автомобіля в більшості випадків непов’язаний із машиною юридично. Тому сподіватись можна тільки на сумлінністьвласника євробляхи або випадкових свідків, які зможуть сфотографувати учасникаДТП.
Так само можна говорити і про нерівний статус покупців новихмашин та євроблях. Одна справа – добиватися відміни мит для всіх учасниківринку. Особливо, якщо робити це публічно та із доказами у вигляді конкретнихрозрахунків, як зменшення ввізного мета буде генерувати додатковий попит наавто і вплине на загальні бюджетні надходження, включаючи споріднені сфери. Ізовсім інша – ввезти машини, аби потім сподіватись на амністію від визначенихчинним законодавством зборів. Адже – як тільки влада дозволить безкоштовнолегалізувати першу євробляху – це створить прецедент. І продажі нових авто тодібудуть становити не більше 80 тисяч одиниць, як було в 2017 році, а провалятьсядо якихось 15-20 тисяч. А це вже – удар по білому бізнесу в особі дилерів таофіційних сервісних центрів, які почнуть скорочувати штат та навіть повністюйти з ринку. Тобто цим ми будемо вбивати український автомобільний ринок, якийледве оговтується після спаду спочатку 2009-го, а потім 2014 року.
Для того, аби почати вирішувати питання євроблях, спершутреба визначити механізми легалізації вже завезених транспортних засобів.Легалізація повинна включати оплату частини всіх необхідних зборів одноразово,або повної суми із розстрочкою на період до одного року. Таким чином з’явитьсяреальний стимул якнайскоріше поставити авто на облік. Але коли потрібної сумивсе ж немає, автомобілісти зможуть перерозподілити фінансовий тягар відузаконення транспортного засобу.
Далі необхідно ретельно переробити законодавчу базу абиповністю унеможливити подібні маніпуляції для покупців авто з Європи. Одночасноіз цим – працювати над зменшенням вартості розмитнення машин. До цього процесузалучити представників галузі, дилерів, громадських активістів. Зробитиобговорення максимально публічним – щоб люди могли чітко розуміти, чому та яквстановлюються певні податкові ставки.
Сьогодні в Литві, Польщі та інших країнах, звідки до наспотрапляють євробляхи, місцеві правоохоронці активно займаються розкриттям схемпо перепродажу авто та карають їхніх учасників. Звичайно, я б не радиввдаватися до подібних дій в Україні. Адже масовий характер порушень, а такожкорупційні ризики під час їх розслідувань – точно не зроблять систему настількиж ефективною, наскільки вона є в Європі. Та приклад наших сусідів є індикаторомправильного напрямку дії у подібних ситуаціях.
Вирішення проблеми євроблях є вкрай непопулярним, адженавіть компромісний варіант буде шкодити приватним інтересами мільйонавласників авто на європейській реєстрації, або здаватиметься несправедливиміншим 40 мільйонам українців, які не купили машину з Європи. Та це привідзробити реальні кроки по перегляду ставок на ввезення імпортних авто і запускуавтомобільного виробництва в Україні, які навіть у короткостроковій перспективівідчуються населенням та позитивно вплинуть на всю економіку нашої держави.