Реформування небанківського фінансового сектору в Україні

РЕФОРМА РИНКУ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Для чого потрібен небанківський фінансовий сектор та як його реформувати в Україні?

До небанківських фінансових інститутів (НФІ) традиційно відносять страхові компанії, лізингові компанії, фінансові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди – одним словом всі установи, які надають фінансові послуги але не є банками. Високий рівень розвитку ринку небанківських фінансових послуг притаманний розвинутим економікам, у той час, як країни зі слабкою економікою не можуть похвалитись значним небанківським фінансовим сектором.

Вказаний сектор важливий тим, що по-перше, надає фінансові послуги там, де банки не можуть собі цього дозволити, наприклад, кредитні установи можуть надавати короткострокові кредити без забезпечення широким верствам населення, а банки – ні, оскільки до них ставляться високі вимоги щодо якості активів (в тому числі кредитів); по-друге, НФІ є важливими джерелом внутрішніх інвестицій, оскільки саме недержавні пенсійні фонди, страхові компаній, хедж-фонди акумулюють так звані довгі гроші – ресурси із строком погашення понад один рік.

У 2017 році потреба у небанківських фінансових послугах в Україні лише зросте. За прогнозами до кінця 2017 року на ринку залишиться приблизно 75-80 банків, а доля 20 найбільших банків на ринку збільшиться до 92-93%. Враховуючи таку кон’юнктуру банківський сектор акцентуватиме свою увагу на наданні комплексних фінансових послуг крупним клієнтам, а окремі види фінансових послуг, як от гроші до зарплати, мікрокредитування, позики для задоволення побутових потреб надаватимуть небанківські фінансові установи. Більше того, банківський сектор дуже зарегульований та просто не спроможний швидко задовольняти потребу бізнесу в некласичних банківських послугах.

Окрім того, що небанківський фінансовий сектор задовольнятиме потреби окремих категорій споживачів у фінансових послугах він ще може відіграти роль потужного джерела внутрішніх інвестицій в українську економіку.

Так, у доповіді Центру економічної стратегії «Доларизація та чорний ринок валюти в Україні: причини, обсяги, наслідки для економіки та політики» з посиланням на дані Національного Банку України (далі – НБУ) зазначено, що запаси готівкової іноземної валюти поза банками станом на кінець 2015 року становили близько 84 млрд дол. США, що співставно з річним ВВП України за 2015 рік. За 2014-15 роки обсяг готівкової валюти на руках у населення зріс на 3 млрд дол. завдяки притоку переказів з-за кордону та нетто-купівлі валюти всередині країни.

Як бачимо в українців «під матрасами» є ресурс для забезпечення росту українського ВВП мінімум на 8 років, однак немає механізму, який би влив ці кошти в економіку. Таким механізмом може стати ринок фінансових послуг. Експерти Українського інституту майбутнього прогнозують що, у 2017 році Україна може позбутись великої частки міжнародної підтримки. Якщо це станеться, то недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, кредитні спілки мають бути здатними залучити кошти у населення. Для цього потрібно, щоб люди довіряли цим інститутам, законодавче регулювання забезпечувало повернення громадянам їх інвестицій, а рівень інфляції має бути низьким, щоб вклади не знецінились.

Враховуючи міжнародний досвід та поточний стан розвитку фінансового ринку України можна виділити 5 необхідних кроків для проведення реформи ринку небанківських фінансових послуг:

Крок 1 – сильний регулятор

Реформування українського небанківського фінансового сектору має розпочатись із розв’язання питання, яке обговорюється законодавцями та учасниками ринку вже більше року - хто буде здійснювати державне регулювання та відповідно реформування ринку небанківських фінансових послуг?

У липні 2016 року Верховною Радою України у першому читанні був прийнятий проект закону №2413а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг). Ним передбачається ліквідація Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) і передання її функцій із регулювання більшості суб’єктів небанківського фінансового сектора (страхових компаній, кредитних спілок, ломбардів тощо) до Національного банку України, а інших суб’єктів (недержавних пенсійних фондів, фондів операцій з нерухомістю тощо) – до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР).

На сьогодні питання ліквідації Нацпомфінпослуг зависло у повітрі і є два варіанти розвитку подій: традиційно український – розпочати реформу ринку небанківських фінансових послуг за участю Нацкомфінпослуг, НКЦПФР, НБУ, і в процесі вирішувати долю законопроекту №2413а. Цей варіант супроводжуватиметься «перетягуванням покривала» від одного регулятора до іншого і змаганнями хто набере найбільше повноважень. Є і раціональний сценарій розвитку подій - спочатку створити чітку і прозору систему ринкового нагляду у сфері небанківських фінансових послуг, сформувати відповідні стандарти, про які я раніше писав, та забезпечити їх неухильне дотримання регулятором. Після реалізації цих кроків формувати нові стандарти діяльності небанківських фінансових інститутів, впроваджувати нові правила та вимоги. Тільки у такому випадку вдасться створити сприятливі умови для розвитку небанківського фінансового сектору і забезпечити його ефективне функціонування.

Продовження в наступних записах.