Електромобіль крокуєЄвропою. Якщо не переможно, то принаймні впевнено. А європейські уряди роблятьусе можливе, щоб «присадити» споживача на струм, змусивши відмовитися відбензину. От і в Німеччині зібралися днями троє міністрів (економіки – ЗігмарГабріель, транспорту – Александер Добріндт і навколишнього середовища – БарбараХендрікс) та придумали одну корисну річ. Роздати протягом наступних п’яти років1,3 мільярда євро як премію покупцям електромобілів.
При цьому 40% сумивиплатять автовиробники, а решту – 800 мільйонів євро – до 2020 року погашатимеуряд. З цих коштів 5000 євро отримуватиме з 1 липня поточного року коженприватний покупець, а 3000 євро – покупці корпоративні. Тобто той, хтообзаводиться електромобілем, матиме не тільки новий транспортний засіб, а ще йтак звану «екологічну премію», котра частково гасить витрати.
Уряд йде на такийкрок, хоч і розуміє, що в цілому видатки будуть значно вище, адже потрібно такожфінансувати сім інших заходів програми, наприклад, підтримку 15 тисяч заряднихстанцій і додаткові дослідження акумуляторів.
Проте мета заявлена:мінімум 20 відсотків з новопридбаних транспортних засобів повинні становитиелектромобілі. Іншими словами – кожен п’ятий. Загалом федеральний уряд хочебачити щонайменше один мільйон електромобілів на дорогах до 2020 року. До досягненнятакої цілі Німеччині ще далеко. Бо у 2015 році було продано всього лише 12 000електрокарів.
Активно впроваджуєелектромобілі і Франція. Мешканці (або гості) Парижу мають змогу зареєструватися в Інтернеті та отриматиальтернативу міському транспорту у вигляді велосипеду або електромобіля, котріможна взяти в оренду. Минулого року кількість Bluecar в Парижі та околицях булазбільшена до 3000 одиниць. Пораховано, що 3 тисячі орендованих електрокарівздатні скоротити вуличні стоянки на 22,5 тисяч паркомісць.
Це також зменшитькількість шкідливих викидів від звичайних транспортних засобів. Плюс сприятимеусуненню заторів. Що у підсумку забезпечить менше стресу для всіх та більшечасу для кожного, адже новітній електродвигун за швидкістю і потужністю непоступається традиційним автівкам. Іще один бонус нововведень полягає у виконаннізобов'язань Францією зменшити на 20% викидів у атмосферу парникових газів до2020 року.
Але справжній електромобільний прорив демонструють Нідерланди та Норвегія. Минулогороку в цих країнах було продано 45 та 43 тисячі автівок відповідно. ДляНідерландів ця цифра означає збільшення обсягів продажу на 57% (порівняно зминулорічними), а для Норвегії – на 113%. І така прихильність до електромобілівє не випадковою.
Тамтешні урядивсіляко сприяють просуванню електромобілів: ні тобі мит при купівлі, ні платиза парковку на муніципальних стоянках. Більше того, держава ще й субсидуєпокупку таких машин, відшкодовуючи частину їх вартості (5-7 тис. євро). Осьчому навіть на тлі нинішнього зниження світових цін на нафту продажіелектромобілів в цих країнах не падають, а навпаки, зростають: у 2015 році вНорвегії частка електромобілів становила 13,8%, а за підсумками перших двохмісяців 2016 року – вже 21%.
Івсе таки світові продажі електромобілів на сьогодні ще невеликі: в 2015 роцікраїни із найбільшою популярністю електромобілів закупили їх сукупно трохибільше 700 тисяч. (Мова йде передусім про ринки США, Японії, Китаю,Нідерландів, Франції, Норвегії, Німеччини, Великобританії, Канади та Швеції).
Багато це чи мало?Якщо взяти до уваги, що на американському ринку щороку продається понад 15 мільйонівавтомобілів, то кількість проданих електрокарів мізерна. Проте динаміказростання красномовна: у США в минулому році продажі електрокарів збільшилисяна 68,7% (з 172 до 291 тис. одиниць), в Японії – на 46% (з 74 до 108 тис.штук), в Китаї – на 115,6% (з 38 до 83 тис. штук).
Зараз саме часспитати: а як справи з електромобілями в Україні? Власне, ніяк. Їх сукупнечисло (якщо говорити про імпорт) не наближається навіть до тисячі екземплярів. Тойфакт, що вони взагалі з’явилися на дорогах України, є заслугою купкиентузіастів або приватних компаній. Держава як така стоїть осторонь цихстарань, ні на йоту не намагаючись підтримати подібний порив.
За таких умовентузіастам доводиться несолодко. Мінус електрокарів в тому, що вони маютьчималу ціну – в середньому на 20-40% вище, ніж у звичайного автомобіляаналогічного класу. Україна ж, на відміну від Німеччини чи Норвегії, жоднихпільг та преференцій покупцям електромобілів не надає. Втім, як і продавцям. Іце одна з причин, чому на нашому ринку офіційно не представлені електромобілі,що випускаються під марками Mitsubishi, Renault, Nissan, Tesla тощо.
Не те, щоб вонизовсім не проникали в Україну. Ні, електромобілі у нас представлені, але, яквже було сказано, радше всупереч державі, аніж завдяки їй. Фанати електрокарівзуміли запустити електротаксі у Львові, налагодити просування та обслуговуванняелектрокарів Renault і Tesla. Проте інша біда полягає у майже тотальнійвідсутності супутної інфраструктури, тобто зарядних станцій.
Хоча й ця проблемапомалу розв’язується – знову таки, зусиллями «знизу». Спільний проект мережізаправок ОККО і Tesla Club Ukraine «породив» 34 зарядних термінали дляелектромобілів у Києві та на трасі Київ-Одеса. Компанії Tesla подобається таказавзятість – виробник починає розглядає Україну як подальший плацдарм дляпросування своїх машин: тепер Tesla сама планує запускати станції швидкоїзарядки.
Щодо держави, тоєдина допомога на сьогодні полягає у скасуванні ввізного мита на електроавтомобілі.За цю норму екологічні активісти боролися довго й затято, доки наприкінці2015-го парламент не проголосував за відповідний законопроект. Однак «точковий»та малочисельний імпорт електрокарів з-за кордону не слугуватиме показникомтого, що українці дійсно зацікавились цим товаром.
Потрібно, абикористування електромобілями зросло в рази плюс (це вже в ідеалі) вітчизнянівиробники налагодили випуск власних електрокарів. Але ціна питання надтовелика, а інвестиції в країну, де подібні автомобілі непопулярні, не надійдуть.Втім, почати можна з впровадження муніципального транспорту, парк якогопоповнювали би машини «від розетки». Під такий проект мери міст могли б знайтиспонсорів – було б бажання.
А доти ми будемо іззаздрістю дивитися на європейців й бідкатися на погану екологію. Ми не такібагаті, аби дозволити собі таке злидарське життя. Лишилося довести цю простудумку до депутатів та чиновництва.