За всіма гучними подіями тасудами (наприклад, Конституційним, котрий вирішує долю люстрації, або окружнимапеляційним, який мляво жує заборону КПУ) зовсім загубився ще один процес.Власне, слухання у цій справі ще не почалися, але адміністративний суд вжевідкрив провадження за поданим позовом і призначив початок процесу на 20травня. Сумніваюся, аби в цей день знайшлося чимало охочих підтримати позивача– Станіслава Батрина – котрий надумав судитися із Кабміном за встановленняадекватного прожиткового мінімуму.
Що ж, якщо Батрина не підтримає«широка громадськість», буде вельми прикро. Бо тема ця, як казали в часитемників, «важлива та актуальна». Адже все, що пов’язано із прожитковиммінімумом та споживчим кошиком (а від кошика й «ростуть ноги» мінімуму) – цеганебна й безсоромна брехня. Причому повелося так від самого початку. ЗаконУкраїни про прожитковий мінімум, ухвалений Радою в 1999 році, визначає цепоняття як «вартісну величину, достатню для забезпечення нормальногофункціонування організму людини». А ще прожитковий мінімум – це «набірпродуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних длязадоволення основних соціальних та культурних потреб особистості».
Нині прожитковий мінімум в місяцьна одну працездатну дорослу людину становить 1218 гривень. Цих грошей ледь-ледьвистачить на те, аби бодай якось прохарчуватись. Адже кілограм свинининаприкінці квітня 2015-го на київських ринках коштує 70-75 гривень, яловичини –90, тушка курки – 45-50, сало – від 80, ковбаса коливається в діапазоні від 65до 135 гривень, деякі сорти риби та морепродуктів стають недоступними простомусмертному, бо ціни на них дорівнюють чверті прожиткового мінімуму. Твердий сирстартує від 75 гривень, сметана – від 30, масло – від 75 за кг, олія – від 26за літр, мед – від 90. Рис коштує 30 гривень за кіло, гречка – 25-30, десятокяєць – від 14 гривень. Кабачки нині йдуть по 50 гривень за кіло, раннябілокачанна капуста – по 25, огірки – по 30, помідори – по 50, редис – по 25,цибуля – по 20, часник – по 70-80.
Якщо купити всього цього бодай покілограму чи по літру, 1218 гривень розтануть як роса на сонці. У наведеномувище переліку я навмисно не згадував ані томати «чері» (150 гривень за кіло),ані імпортні абрикоси по 400 чи нектарини по 200, які також з’явилися на ринкахі ваблять змученого авітамінозом українця. Не згадував я і іспанський виноградпо 85 гривень, ані ананаси з Коста-Ріки по 650 за ящик, ані гранати по 83, аніківі по 45, ані манго по 370. Це все – панські витребеньки, без яких середньостатистичний український шлунокцілком обійдеться. Хоча…
Лікарі кажуть, що раціон ізмінімального споживчого кошика є згубним для здоров'я, адже є недостатнім дляпрацездатної людини. Їй (працездатній людині) бажано вживати і м'ясо, і рибу, івсе розмаїття вітамінів, закладених природою у овочі та фрукти. Між тим усередньостатистичної сім'ї доходи за рік зросли на 8%, а споживчий кошикподорожчав на 40-50%, порахували в Інституті демографії. На сьогодні мінімальназарплата в Україні становить 1176 гривень, або 50 доларів на місяць. Тоді як закритеріями ООН, якщо людина витрачає на проживання та харчі менше 150 доларівна місяць — то вона живе за порогом бідності. Третина українців вже зараззнаходяться за межею бідності, або ж балансують на ній. І це ще далеко некінець історії.
За п’ять останніх років прожитковиймінімум для повносправної людини виріс з 869 гривень (2010 рік) до згаданих1218. Тоді як ріст базової інфляції протягом одного лише останнього року (зквітня 2014-го по квітень 2015-го) прискорився на 44,6%. Про те, як зріс за цейчас долар і як він потягнув за собою ціни на всі групи товарів, зайве йнагадувати. Між тим на дитя віком до 6 років держава виділяє аж 1032 гривніпрожиткового мінімуму, на підлітка до 18-ти – 1286, на інваліда – 949 гривень.Вважається, мабуть, що на ці гроші першого реально «підняти на ноги» та підготуватидо школи, другому – забезпечити якісну освіту, третьому – гарантувати належнелікування та догляд.
Український споживчий кошик (відякого і вираховується мінімальний прожитковий мінімум) не переглядався вже 15 років. Він бувзатверджений 14 квітня 2000-го, і нещодавно відзначив день народження. Якби вінбув тим самим підлітком, якому держава дбайливо виділила аж 1286 гривень, тоотримав би на уродини – замість торта і подарунків – тарілку гречаної каші,трохи моркви і цибулі і, можливо, скибку хліба «соціальних» сортів. І жоднихласощів, розваг, позакласних гуртків – танцювальних чи малювальних, жоднихмузичних шкіл, жодних мандрів за кордон, жодного ВСЬОГО.
Цікаво, що у споживчому кошикубританця передбачені витрати на підключення до Інтернету, покупку мр-3-плеєрата гітари, а також послуги садівника. Німці ж (навіть найбідніші) мають правона цифровий фотоапарат та відеокамеру, сканер та принтер, а також тонометр.Французи закладають у споживчий кошик послуги перукаря, косметичні засоби та харчідля котів та собак. Американці мають у своєму кошику тютюнові та горілчанінапої, а також витрати на мобільний та комп'ютерний зв'язок. В українському жспоживчому кошику левова частка доходів (понад 65 %) витрачається на харчі, адеякі непродовольчі товари та послуги не закладені взагалі. Наприклад,вважається, що школярі можуть обійтися двома підручниками на рік, а студентам йдо цього – зась. Платна медицина та платна вища освіта взагалі не згадуються,бо, згідно із Конституцією, вони в Україні мають надаватися безкоштовно.
Різним є й світовий підхід довизначення прожиткового мінімуму. Десь мінімально допустимим рівнем життявважають той, котрий мають від 10 до 20 відсотків громадян. (У нас же,підкреслю ще раз, на межі бідності знаходиться третина населення). Десь«танцюють» від соціологічних опитувань, що покликані окреслити колонайнеобхіднішого для громадян. У Литві,наприклад, прожитковий мінімум формують, виходячи з моделі сім'ї, де є двоєдорослих батьків і двоє дітей різного віку та статі. В США, Великій Британії таНімеччині прожитковий мінімум встановлюється на рівні 40% відсередньостатистичного доходу на душу населення, у Фінляндії, Італії, Греції таІспанії – на рівні 50%, у Португалії та Ірландії – на рівні 60%. У Болгаріїуряд скомпонував 6 окремих споживчих кошиків – для різних категорій сімей. Ілише в Україні діє так званий «нормативний метод» встановлення прожитковогомінімуму, котрий впирається у раз і назавжди окреслений споживчий кошик.
Усталені традиції, це, звісно, добре.Проте не тоді, коли йдеться про тотальне зубожіння народу. Народу, який, дотого ж, підтримує штати армії, поставляючи їй через волонтерів усе необхідне(ба навіть це примудряються розкрадати генерали). Якщо прожитковий мінімум інадалі лишатиметься фільчиною грамотою, всі демографічні проблеми Українивирішаться природним чином – ті, хто не встигне емігрувати, поляже в ім'янедоторканності споживчого кошику. Або ж уряд все таки візьметься за розум іврятує тих, завдяки кому він, власне, і став владою.