Питання не у назві цього дорадчого органу. Головне – зацікавленність у його практичній роботі, якої не було у минулого президента. Нагадаю, що вже є увесь законодавчий базис для функціонування Нацради і функціоналу у неї прописано доволі багато. Головне  те, що вона може формувати й координувати антикорупційну політику між багатьма учасниками процесу, розробляти перспективні проекти законодавчих актів, впливати за рахунок публічності на ключові призначення в антикорупційні органи.

Але є кілька основних нюансів, на які треба звернути увагу. 

Перший – слід залишити її діяльність саме при Офісі президента. Наразі,деякі експерти пропонують передати функції секретаріату ради до НАЗК. Але це обтяжує додатковим навантаженням й без того проблемне НАЗК, й понижує статус власне Нацради. Крім того, при НАЗК вже є Громадська рада. Отже,неминучими є конфлікти та плутанина в діяльності обох органів. 

Другий аспект -  варто провести перемовиниз міжнародними партнерами щодо можливості створення на базі такої Нацради а-ля краудфандингової платформи за рахунок міжнародних донорських програм по боротьбі з корупцією. Приклад такого симбіозу в Україні вже є. У рамках Меморандуму про взаєморозуміння щодо підтримання української антикорупційної ініціативи між урядом та ОЕСР, було створено Раду бізнес-омбудсмена.

Отже, якщо у нового президента заяви про однозначну перемогу над корупцією та повну відкритість діяльності влади не є тільки деклараціями, він неодмінно повинен скористатись своїм правом на формування такого потужного консультативно-дорадчого органу з широким представництвом для новообраних парламентаріїв, чиновників, суддів, представників громадського сектору. Це і може стати базисним майданчиком  для демонстрації політичної волі голови держави в боротьбі з корупцією.

Відключити