Ще на етап і прийняття парламентом Закону України «Про очищення влади», у засобахмасової інформації проводився детальний аналіз цього законопроекту та вказувалосяна очевидну невідповідність його норм міжнародним стандартам проведеннялюстраційних процесів .
Із посиланням на рекомендації ПАРЄ,висновки Венеціанської Комісії та практику Європейського суду з прав людини, зверталасяувага української влади на недоліки цього закону та необхідність їх якнайшвидшоговиправлення, оскільки запропонований ними варіант люстрації не відповідавнаступним правилам:
- принцип вини повинен бути індивідуальним,а не колективним і має бути встановлений у кожному конкретному випадку;
- право на захист, презумпція невинуватостіта право на оскарження в суді повинні гарантуватися;
- люстрація повинна проводитися єдинимспеціально створеним органом, який є незалежним і безстороннім;
- люстрація повинна бути обмежена лише тимипосадами щодо яких існують підстави вважати, що особа, яка їх обіймає, може їхвикористати з метою створення суттєвих загроз правам людини або демократії;
- факт зайняття певної посади не повиненрозглядатися як презумпція вчинення людиною протиправних діянь, оскільки це єпорушенням принципів презумпції невинуватості та індивідуалізації вини;
- у процесі люстрації особа має користуватисягарантіями належної правової процедури: правом на захисника, право бутиобізнаним з доказами обвинувачення і мати до них доступ, право на відкритийпроцес, право на оскарження рішення до незалежного судового органу.
З огляду на порушеннязазначених вище стандартів у Законі України «Про очищення влади», негативнаоцінка цього акту з боку європейських експертів залишалася лише питанням часу.
І тому цілкомзакономірною вважаю попередню оцінку закону Венеціанською Комісією та зміст висловлених зауважень, а також необхідність якнайшвидших змін до цього закону, оскільки кожний день дії йогоположень призводить до порушення основоположних прав і свобод людини.
У своєму висновкущодо Закону Венеціанська Комісія, в першу чергу зауважила, що процес люстрації,не дивлячись на свій політичний підтекст, повинен відбуватися виключноправовими методами і у відповідності з Конституцією та євростандартами.
Зауваження, якіВенеціанська Комісія зробила у попередній оцінці Закону України «Про очищеннявлади» за своєю суттю фактично нічим не відрізняються від рекомендацій, на які неодноразововказувалося у засобах масової інформації ще декілька місяців тому. Впевнена, щоякщо б українська влада перед прийняттям будь-якого закону хоча б деколианалізувала міжнародні стандарти, які діють у тій чи іншій сфері суспільнихвідносин, їй вдалося б уникнути такої різкої критики, яка була зроблена на їїадресу Венеціанською Комісією.
Основними зауваженнящодо Закону України «Про очищення влади» стали:
- у процесі люстраціївина повинна встановлюватися у кожному окремому випадку, а тому автоматичназаборона на зайняття державних посад, яка базується лише та тому факті, щоособа займала певну посаду, не відповідає принципу презумпції невинуватості ірівнозначна формі сукупного та дискримінаційного покарання. Така люстраціяризикує стати політичним інструментом тиску на опонентів;
- підстави для люстрації особи повинні бутичіткими і зрозумілими. Як вважає Венеціанська Комісія незрозуміло, наприклад,які критерії мають братися до уваги при встановленні судами поняття «сприяннякого-небудь в узурпації влади Президентом України В.Януковичем» (ч. 5 ст. 3Закону). Враховуючи масштаби люстрації, а також велику кількість органів, якіберуть участь у її практичній реалізації, неточні формулювання можуть статипричиною неоднакового застосування закону і призвести до його неправильного інезаконного використання зацікавленими сторонами;
- для Венеціанської Комісіїнезрозуміло яким чином люстраційна перевірка може виявити яку-небутьнедостовірність відносно фінансових даних особи, оскільки на її думку, ціпитання повинні вирішуватися у рамках спеціалізованих антикорупційних процедур.Крім того, сумніви виникають у європейської інституції і щодо того, що особа,яка замішана у корупції, повинна піддаватися люстраційним заходам, а некримінальним санкціям;
- закон не передбачаєстворення незалежного органу, який здійснює контроль за процесом люстрації,оскільки таким органом не може вважатися Міністерство юстиції України, як цезараз передбачено. Такий орган не пропонує тих стандартів незалежності, якімістяться у практиці Європейського суду з прав людини та інших стандартах;
- зауваження щодонеобхідності та обґрунтованості проведення люстрації стосовно осіб, якіпричетні до радянського режиму через 20 років після становлення незалежноїдержави. Відповідно до існуючих стандартів проведення люстрації, цей процес маєбути обмеженим у часі і для того, щоб піддавати люстрації осіб, які у дужевіддалений період обіймали певні посади, мають бути дійсно вагомі підстави;
- зауваження щодовключення у передбачений законом процес люстрації представників суддівськогокорпусу. Цікавим у цьому контексті є той факт, що українська влада мотивувалаВенеціанській Комісії необхідність цього кроку неефективністю закону провідновлення довіри до судової влади. Потрібно згадати, що саме цей закон ставодним із перших законів нової влади і його прийняття анонсувалося як панацеявід усіх проблем у судовій гілці влади і ґрунтовного очищення суддівськогокорпусу. Таким чином, українська влада доводить Венеціанській Комісії необхідністьприйняття нового закону, який не узгоджується із європейськими стандартами,фактом неефективності попереднього акту.
Цілком очевидно, щотакий аргумент не міг переконати європейських експертів, які зауважили, що якщосуддя вже є об’єктом процедури відповідно до закону про відновлення довіри досудової влади, то він повинен мати імунітет від застосування закону пролюстрацію. Люстрація суддів повинна регламентуватися лише одним законом.
Особливо цікавим у контекстіриторики діючої влади, яка вже декілька місяців подає закон про люстрацію яквагоме досягнення у боротьбі з корупцією, виглядає позиція Венеціанської Комісіїпро те, що процес люстрації повинен бути доповнений іншими заходами, такими якпритягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, а також структурніреформи спрямовані на посилення верховенства права, боротьбу з корупцією івикорінення кумівства у владі. Люстрація може слугувати елементом цих заходів векстремальних ситуаціях, але не повинна застосовуватися замість них.
Однак, схоже, що для діючої влади прийнятинедолугий закон про люстрацію набагато простіше, ніж реалізовувати реформи, наякі вказує Венеціанська Комісія і яких вже 10 місяців очікує українськесуспільство.