Право на необхідну оборону — захист свого життя, здоров'я та прав від протиправного посягання — сприймається як фундаментальне, природне право. Цікаво, що один із найяскравіших архетипів, який обґрунтовує це право, походить не з юридичних кодексів, а з глибин біблійної оповіді — історії про повстання Люцифера

Коріння історії

Християнська традиція сформувала розуміння історії "повстання Люцифера" на основі кількох ключових уривків з Біблії. Тексти з книги пророка Ісаї (14:12-15) та пророка Єзекіїля (28:12-19) алегорично описують падіння могутньої істоти через гординю. Вона, будучи досконалою, "ранковою зорею", забажала "підіймуся понад хмари, зроблюся, як Всевишній". Ця гординя і стала причиною повстання.

Акт небесної оборони

Кульмінація цієї драми описана в Об'явленні (12:7-9): "І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи воювали проти змія. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий... що зветься диявол і сатана...". Аналізуючи цей епізод, ми бачимо класичну модель злочинного посягання та правомірної відсічі. Люцифер (змій) виступив агресором, який посягнув на самий порядок і суверенітет Царства Божого. У відповідь Господь, діючи через архангела Михаїла та небесне воїнство, не підкорився агресору. Він застосував силу. Це була не неспровокована жорстокість, а акт необхідної оборони — вимушений і пропорційний захід для відновлення порядку та захисту небесного царства від знищення.

Спростування абсолютної покори

Ця історія кидає виклик поширеному твердженню, ніби християнство вимагає абсолютної пасивності та безумовної "покори кривднику". Якби повна відмова від насильства була єдиним божественним принципом, реакція на повстання Люцифера мала б бути іншою. Однак сам факт того, що Бог санкціонував застосування сили для припинення злочинного посягання, стверджує: захищати своє право, своє життя і свій "дім" (чи то небесний, чи то земний) від агресора є правомірним і законним.

Сучасні паралелі

Цей біблійний архетип залишається напрочуд актуальним. Він проводить чітку паралель із сучасними конфліктами, де один суб'єкт, керований гординею та прагненням до панування, неспровоковано нападає на іншого. Дії російської федерації, яка злочинно напала на суверенну Україну, багато в чому віддзеркалюють вчинок Люцифера — спробу силою забрати те, що їй не належить, посягаючи на чужий суверенітет. У цьому контексті збройний опір України є не актом агресії, а повною реалізацією свого природного права на необхідну оборону. Таким чином, історія падіння Люцифера є не просто давньою легендою, а потужним наративом, що стверджує вічне право вільних істот — чи то ангелів, чи то людей — захищати себе від несправедливого нападу.

Відключити

P.S. 

Отже, право на необхідну оборону проти злочинного посягання мають усі особи, в тому числі держави. Наша держава зараз здійснює акт оборони проти агресора і для відсічі дуже потребує допомоги інших держав, у вигляді поставок озброєння (засобів для оборони). Одночасно та сама держава в особі її керівництва та парламенту понад 33 роки відмовляє своїм громадянам у праві на доступ до зброї самозахисту, бо не ухвалює Закон, який визначає порядок цивільного обігу зброї.