Як змінити систему, що закриває очі на насильство? Механізм захисту дітей у закладах
Туалети без дверей, душ раз на тиждень, інформація про фізичне та психологічне насильство над дітьми – це лише частина результатів моніторингових візитів Омбудсмана до закладів, де цілодобово перебувають діти. Ці історії стали відомі громадськості завдяки розголосу, але багато чого залишається за зачиненими дверима.
Парадокс у тому, що заклади, створені начебто для захисту дітей, самі можуть ставати середовищем потенційної небезпеки. Закритість, відсутність належного контролю, механізмів систематичного моніторингу та реагування на випадки нехтування інтересами дітей перетворює заклади, де цілодобово перебувають діти, на простір, де права дитини можуть систематично порушуватися.
У попередні роки в Україні було досягнуто певного результату в унормуванні процедур виявлення жорстокого поводження з дітьми, загрози їхньому життю і здоров’ю, які можуть застосовуватись у сімейному середовищі та в громадських місцях. Проте ці процедури не спрацьовують у закладах, де цілодобово перебувають діти.
Ця ситуація пояснюється тим, що у звичайних умовах – в сім’ї, школі, де дитина щодня повертається додому, – насильство та загрози більш помітні. Їх можуть виявити батьки, родичі, сусіди, а також різні спеціалісти, які працюють із дитиною. У закритих же закладах, де дитина постійно перебуває в обмеженому просторі під наглядом обмеженого кола людей, виявити проблему набагато складніше.
Саме тому ми розпочали роботу над комплексними змінами до законодавства, щоб усунути прогалини у механізмі протидії жорстокому поводженню з дітьми у закладах, де цілодобово перебувають діти. Наразі до процесу долучені центральні органи виконавчої влади, Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Національна поліція України, обласні адміністрації, експерти у сфері захисту прав дитини. Розроблені напрацювання мають головну мету – захистити дітей від болю та принижень, забезпечити їм можливість зростати в безпечному середовищі.
Превенція як фундамент безпеки
Завжди краще запобігти, ніж потім виправляти наслідки. Водночас, щоб запобігти жорстокому поводженню з дітьми недостатньо мати декларативні норми законодавства щодо боротьби з ним.
У державах з розвиненою системою забезпечення і захисту прав дитини існує практика затвердження організаціями, які так чи інакше контактують із дітьми, політик захисту (safeguarding policy) – практичних посібників, які допомагають керівництву та персоналу таких закладів уникнути проблеми, а не чекати на її виникнення. Політики захисту дітей зазвичай включають ризик-орієнтовані процедури профілактики жорстокого поводження, алгоритми повідомлення про нього, регламент перевірки персоналу перед прийняттям на роботу, а також заходи щодо навчання працівників із питань безпеки та ідентифікації ознак ризику для дітей.
Влітку 2024 року Верховна Рада ухвалила зміни до Закону України «Про охорону дитинства», які передбачають запозичення такої практики в Україну.
Наразі готується для затвердження Урядом Типова програма унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми, на основі якої заклади мають розробляти і затверджувати аналог safeguarding policy – Положення про запобігання та протидію насильству й жорстокому поводженню з дітьми. Керівники закладів будуть зобов'язані не лише затвердити такі положення, але й забезпечити їх неухильне виконання, зокрема в частині регулярного навчання персоналу, формування корпоративної культури нетерпимості до будь-яких форм насильства над дітьми.
При цьому вкрай важливо створити справді зручні та безпечні канали комунікації між дітьми та ключовими суб’єктами у сфері захисту прав дітей.
Нещодавно було ухвалено Закон, який, серед іншого, розширив сферу роботи кол-центру з питань насильства щодо дітей. Відтепер до нього можуть надходити звернення з усіх питань, які стосуються захисту прав дітей. Планується, що до роботи у кол-центрі будуть залучені спеціально підготовлені фахівці, від яких дитина зможе отримати турботливу та якісну підтримку. Також діятимуть протоколи швидкого міжвідомчого реагування на виклики та небезпеки, з якими стикається дитина.
Задля того, щоб діти, які цілодобово перебувають у закладах, мали можливість самостійно повідомити про жорстоке поводження або будь-яке інше порушення їхніх прав, ми пропонуємо передбачити необхідність забезпечення в усіх закладах безпечного та конфіденційного для дітей телефонного зв'язку.
Ми також бачимо потребу у розширенні каналів комунікації з субʼєктами захисту прав дитини для того, щоб ними справді могли скористатися діти. Такі ініціативи вже реалізуються на регіональному рівні. Так, у Харківській області функціонує чат-бот “Турботик”, який покликаний забезпечити підтримку психолога та за потреби – цілодобове екстрене реагування на небезпечні ситуації для дітей, які влаштовані в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, сім’ї патронатних вихователів.
Довіряй, але перевіряй, або Контроль без компромісів за чіткими критеріями
Під час війни значно ускладнився моніторинг дотримання прав дітей в інституційних закладах. Фактично призупинилися планові перевірки таких закладів, створивши підвищені ризики потенційного порушення прав їх вихованців.
Крім того, перевірки закладів, які практикувались до широкомасштабного вторгнення і практикуються наразі, переважно здійснюються представниками одного органу (Нацсоцслужба або служба у справах дітей, або структура, якій підпорядкований заклад), що має обмежені повноваження і вузькі компетенції. Залучення інших суб’єктів фактично не здійснюється.
Це призводить до неможливості встановити всі ймовірні порушення прав дітей і небезпеки для них у різних сферах життєдіяльності (охорона здоров’я, освіта, безпека тощо). До того ж, часто перевіряючими є фахівці регіональних структур, які підпорядковані тому ж засновнику, що й заклади, а отже не зацікавлені у виявленні та розголошенні негативних фактів, обумовлених роботою або бездіяльністю органів управління.
Отже, сьогодні постає критична необхідність відновити та вдосконалити систему контролю, яка б ефективно протидіяла можливим зловживанням та забезпечувала комплексний захист дітей. На зміну епізодичним і часто формальним перевіркам пропонується комплексна система моніторингу, яка передбачає залучення представників освітньої, соціальної та медичної, а за необхідності – й правоохоронної сфер на центральному, регіональному та місцевому рівнях.
Принципово новим є розширення кола суб'єктів, залучених до перевірок. Окрім традиційних органів влади та місцевого самоврядування, до процесу можуть долучатися представники Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а також з дотриманням умов щодо захисту інформації – фахівці громадських об'єднань. Це забезпечить міжвідомчий та міжсекторальний характер моніторингу, його прозорість, об’єктивність та незалежність.
Увага приділятиметься трьом ключовим напрямам: умовам утримання та виховання дітей, соціально-правовому захисту дітей, а також стану виховної роботи з ними. Пропонується затвердити перелік критеріїв проведення перевірки, сформованих відповідно до прав дитини, що дозволять всебічно оцінити середовище її перебування. Важливим є те, що затвердження на законодавчому рівні критеріїв здійснення відповідного контролю дасть адміністраціям закладів змогу самостійно здійснювати аналіз своєї діяльності на предмет забезпечення прав та найкращих інтересів дітей, покращувати стан справ у цьому напрямі.
За результатами перевірок передбачено механізм реагування: обов'язкові до виконання, а не просто рекомендовані вимоги усунути виявлені порушення. Також пропонується закріпити повноваження членів моніторингової групи залучати інші органи влади для реагування на факти недотримання прав дітей, а в разі систематичних порушень – правоохоронні органи для притягнення винних до відповідальності.
Алгоритм термінової допомоги
Якщо заходи з попередження жорстокого поводження з дітьми не спрацювали і випадок стався – має запуститися алгоритм негайного реагування на нього. Протягом трьох годин після виявлення інформація про потенційне насильство над дитиною в закладі має бути передана до територіального органу Національної соціальної сервісної служби, який негайно формує спеціальну групу для оцінки рівня безпеки дитини. До складу такої групи входитимуть фахівці різного профілю: представники соціальних служб, поліції, охорони здоров'я та громадських організацій. Така група матиме право проводити незалежне з'ясування обставин без перешкод з боку адміністрації закладу. При цьому буде забезпечено незалежність реагування на випадок на місцевому рівні – знизяться ризики «закрити очі» на порушення.
Принципово важливим є забезпечення можливості дітей спілкуватися з фахівцями, які відвідують заклад з метою оцінки рівня їхньої безпеки, без присутності працівників закладу. Це має підвищити відвертість дітей, їхнє відчуття безпеки, адже дуже часто факти жорстокого поводження залишаються невиявленими або недоведеними через страх постраждалих дітей бути покараними своїми кривдниками, оскільки часто вони з ними залишаються.
За результатами відповідної оцінки фахівці визначать рівень загрози для дитини. Якщо ризик небезпеки високий – дитину мають негайно перемістити в безпечне місце або у терміновому порядку відсторонити від роботи працівників закладу. Це той надважливий крок, відсутність якого була однією з причин замовчування фактів насильства над дітьми, адже все одно дитина залишалася там, де її кривдять.
Як оцінити потреби дитини?
Забезпечення безпечних умов для дітей є лише першим кроком. Він має стати поштовхом для посилення роботи для повного з'ясування стану, потреб та бажань дитини, її підготовки до повернення в родину або влаштування в сімейну форму виховання, в першу чергу враховуючи найкращі інтереси самої дитини.
Кожна дитина унікальна, з власними індивідуальними потребами в різних сферах життя. Відповідно, стандартизований підхід до забезпечення потреб дітей у закладах не може бути ефективним. Тому ми пропонуємо запровадити окремий важливий напрям – механізм оцінювання індивідуальних потреб кожної дитини, влаштованої до закладу.
Як це відбуватиметься? Спеціально створена міждисциплінарна моніторингова група комплексно вивчатиме життєву ситуацію кожної дитини в закладі, щоб виявити її базові потреби, оцінити ступінь їх задоволення, зокрема доступ дитини до необхідних їй освітніх, медичних та соціальних послуг. Це відбуватиметься і в ситуаціях, коли дитина вже зазнала жорстокого поводження в закладі, і на упередження – при її влаштуванні до такого закладу або при перегляді відповідного рішення.
Моніторингова група матиме досить широкі повноваження та зможе вивчати особисту справу дитини, відомості про її сім’ю, проводити індивідуальні бесіди з дітьми та працівниками закладу. Крім цього, вони матимуть право робити запити для отримання додаткової інформації про дитину та її родину до різних суб’єктів щодо соціального захисту дитини.
Результатом такої оцінки буде формування конкретних рекомендацій щодо підвищення рівня задоволеності індивідуальних потреб дитини, планування заходів із безпечного повернення дитини в сім'ю або влаштування в сімейну форму виховання, підготовки до самостійного життя.
Наразі запропонований механізм попередження та реагування на жорстоке поводження з дітьми, які цілодобово перебувають у закладах, перебуває на етапі узгодження з усіма зацікавленими сторонами. Ми долучаємо до його формування експертів, представників громадських організацій, соціальних служб, правозахисників, хлопців і дівчат, які мають досвід інституційного догляду. Попереду – винесення його на розгляд Уряду.
Але вже зараз можна стверджувати: зміни, які ми розпочинаємо, – це не про нові правила, а про розуміння унікальних потреб кожної дитини та реальну допомогу у їх задоволенні. Не про формальні перевірки, а щоденну уважність та небайдужість. Бо справжній захист – це турбота, а не контроль.
