Сортувати чи не сортувати: перші кроки впровадження РВВ у Дніпрі
Зміни в українському законодавстві у сфері управління відходами широко обговорюються вже протягом кількох років. Основні новації рамкового законопроєкту про управління відходами базуються на положеннях директив ЄС і апелюють до успішного досвіду європейських країн, де вдалося досягти вирішення основного завдання – підвищити рівень збору і переробки відходів.
Приводів для обговорення законопроєкту чимало: і запровадження ієрархії управління відходами та системи довгострокового планування на всіх рівнях, і встановлення порядку збирання, вивезення та оброблення муніципальних відходів, і громадський контроль, і впровадження нових економічних інструментів, і навіть оновлення словника визначень. Проте, безперечно, найбільший інтерес викликає одне з головних нововведень – створення підґрунтя для запровадження європейської системи розширеної відповідальності виробника для різних видів відходів.
Згідно з визначенням, вжитим у законопроєкті, система розширеної відповідальності виробника – це комплекс економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників продукції за управління стадією відходів у життєвому циклі продукції та матеріалів.
Як РВВ працює в Європі?
«Забруднювач платить» - принцип міжнародного права охорони навколишнього природного середовища, відповідно до якого виробники зобов’язуються оплатити заходи щодо запобігання збитку, заподіяного навколишньому середовищу. І хоча система РВВ працює в Європі вже більше 20 років, нормативи підвищувалися плавно. На сьогодні в ЄС напрацьовано різноманітні економічні та ринкові інструменти впровадження РВВ: створення організацій розширеної відповідальності виробників, імплементація депозитних систем повернення упаковки для повторного використання чи переробки, накладання санкцій на виробників, що ухиляються від виконання своїх зобов’язань тощо.
Держави-члени ЄС заохочують виробництво товарів відповідно до ієрархії управління відходами, тобто пріоритетними вважаються товари або упаковка багаторазового використання, які технічно більш витривалі й мають довший життєвий цикл, а за ними слідують відходи, які придатні до рециклінгу (переробки). Таким чином система РВВ максимально враховує необхідність захисту довкілля та орієнтована на врахування цілого життєвого циклу продукту, а не лише стадії утворення відходів.
Враховуючи національні особливості та індивідуальні умови, програми утилізації в окремих європейських країнах дещо відрізняються: приватні та державні, неприбуткові та комерційні тощо. Так, організації розширеної відповідальності виробника у Польщі, Австрії та Франції неприбуткові, в Данії та Угорщині впроваджене оподаткування виробників, а Естонія, Латвія та інші країни використовують комбіновану модель. У багатьох державах (Бельгії, Чехії, Франції, Нідерландах, Ірландії, Португалії тощо) використовується єдина національна програма. У Німеччині та Австрії, навпаки, законодавство вимагає прямої конкуренції між операторами системи РВВ, щоб не виникало монополії.
Схожа ситуація і з видами відходів: хоча європейське законодавство зобов’язує країни-члени впроваджувати системи РВВ лише для трьох видів відходів (упаковка, батарейки та відходи електричного та електронного обладнання – ВЕЕО), окремі держави додали до цього переліку графічний папір, текстиль, меблі, зношені шини тощо.
Як РВВ працюватиме в Україні?
Проєкт Закону, який має встановити рамкові умови впровадження РВВ, наразі готується до другого читання. Але, відповідно до наявної зараз редакції документу стаття 10 передбачає запуск систем РВВ до відходів упаковки, електричного та електронного обладнання, батарей і акумуляторів, транспортних засобів, знятих з експлуатації, шин, текстилю тощо. Також пропонується вибір форм виконання зобов’язань РВВ: створення/приєднання до організації колективної розширеної відповідальності виробників або ж створення організації індивідуальної розширеної відповідальності виробників.
Вітчизняні законотворці пішли шляхом поступової апроксимації директив ЄС та вирішили, що повноцінно система РВВ запрацює після ухвалення секторальних законопроєктів, що докладніше регулюватимуть запуск та функціонування окремих видів продукції та її відходів (упаковки, батареї і акумулятори, ВЕЕО). Зазначається, що конкретна форма організації РВВ буде вибрана при введенні тієї чи іншої системи.
Чи запрацює система РВВ в Україні так ефективно, як у Європі, – покаже час. Для досягнення вагомих результатів будуть необхідні сильне адміністрування, створення дієвої та прозорої системи моніторингу, стимулювання виробників (адже впровадження системи РВВ принесе додаткові витрати всім галузям), економічне заохочення використання вторинної сировини у виробництві, масштабна модернізація та потужний розвиток муніципальної інфраструктури.
Однак, переваги успішного впровадження системи будуть неспростовними:
- детоксикація продукції та її відходів (вдосконалення виробничих процесів з метою зменшення вмісту небезпечних хімічних сполук у складі продукції);
- широке використання еко-дизайну товарів (відбір екоощадних матеріалів для упаковки);
- сприяння роздільному збору відходів та максимізація повторного використання матеріалів;
- мінімізація накопичення відходів;
- підвищення рівня екосвідомості споживачів;
- створення та підтримання необхідного рівня муніципальної інфраструктури для збору, повернення, сортування відходів упаковки;
- залучення ресурсоцінних продуктів переробки у виробничі процеси, що сприятиме розвитку внутрішнього ринку вторинної сировини.
Бізнес підтримує реформу управління відходами і перехід до моделі циркулярної економіки та сталого розвитку в Україні. Разом з тим, є ряд критичних зауважень, які є принциповими для бізнес-спільноти і потребують врахування при доопрацюванні рамкового та секторальних законопроєктів, з метою приведення їх норм у відповідність із кращими європейськими практиками.
Перші кроки впровадження РВВ у Дніпрі
Хоча рамковий та секторальні законопроєкти ще не затверджені, на принципі розширеної відповідальності виробника вже базуються Національна стратегія управління відходами до 2030 року та відповідний план дій до 2030. А, відтак, і відповідні регіональні плани теж мають передбачати впровадження системи РВВ.
До прикладу, у Дніпропетровській області наразі розробляється Регіональний план управління відходами до 2030 року, який має на меті вирішення проблеми утилізації відходів, очищення довкілля від токсичних речовин і баласту. Цей документ є очікуваним, він розроблений у співпраці із закордонними експертами і є обов’язковою умовою для залучення іноземних інвестицій у сферу поводження з відходами. З-поміж іншого, в проєкті Плану визначено, в 2022 році бізнес має кластерно створювати організації розширеної відповідальності виробників та здійснювати управління ними на неприбуткових засадах. У подальшому органи місцевої влади та РВВ повинні будуть узгодити найбільш доречну та результативну систему взаємодії, з урахуванням місцевих особливостей та відповідності національним та європейським вимогам.
У лютому-березні поточного року ми в Дніпровському офісі ЕВА провели ряд зустрічей з розробниками та місцевою владою. Ми розуміємо, що спільна робота влади та бізнесу над Планом надасть можновладцям можливість ретельно проаналізувати кращі практики і почути гравців ринку, а бізнес-спільноті – заздалегідь та найкращим чином підготуватися до його впровадження, адже 2022 рік – не за горами. А вже сьогодні компанії-члени Асоціації відповідально ставляться до процесу управління відходами - впроваджують сортування та новітні методи переробки.
Тож маю надію, подальша співпраця органів місцевої влади та бізнес-спільноти буде плідною, а Дніпровський офіс Асоціації й надалі сприятиме такій синергії.
