Співробітництво територіальних громад: невикористані резерви

Розвитокспівробітництва територіальних громад мав би стати одниміз перших кроків на шляху реформування місцевого самоврядування і об’єднання громад.

Вже минув рік з часуприйняття Верховною Радою України Закону України «Про співробітництвотериторіальних громад», але практика його використання є зовсім невеликою. Хочаза цей час Урядом виконувались заходи із його впровадження, надаваласяорганізаційна та фінансова підтримка пілотнимнаселеним пунктам.

Співробітництво даєможливість громадам спільно та взаємовигідно вирішувати важливі питаннямісцевого значення, впливати на розвиток територій без об’єднання громад. Ізпропозиціями про співробітництво можуть виступати сільський, селищний, міськийголова, депутати місцевих рад, а також в порядку місцевої ініціативи – членитериторіальної громади.

Метою такого співробітництвамає стати підвищення якості надання послуг населенню, розвитку територій та добробуту громад на основі спільних інтересів та цілей. Згаданий Закон передбачаєдержавне стимулювання співробітництва шляхом надання субвенцій, передачі об’єктів державноївласності у комунальну власність, методичної, організаційної та іншої підтримки діяльності суб’єктів співробітництва.

Кількість,географія та предмети договорів

Заданими Реєстру договорів про співробітництвотериторіальних громад, що розміщений на сайті Мінрегіону, в Україні на сьогоднізареєстровано 17 такихдоговорів.

Цідоговори діють у 5 областях: Івано-Франківській (7 договорів), Полтавській (5),Хмельницькій (2), Чернігівській (2) і Вінницькій (1).

Показовимє те, що в Івано-Франківській області у межах лише одного Надвірнянського району було укладено 7 договорів про співробітництво територіальних громад. Предмети цих договорівстосуються створення плавального басейну у школі, ремонту доріг, будівництво та відновлення пошкоджених водозахисних дамб і берегоукріплень на річці, завершення будівництва другої черги підвідного газопроводувисокого тиску, будівництво полігону ТПВ і сміттєсортувальної лінії.

Інші місцеві радиукладали договори про співробітництво з таких питань: створення спільногокомунального підприємства «Шляхрембуд» (Хмельницька область);підтримання місцевоїпожежної охорони (Хмельницька, Полтавська області);вирішення проблем зізбором та утилізацією ТПВ в громадах (Полтавська область), збереження та стале використання торфовищ (Чернігівська область); придбання шкільного автобусу та пожежної машини (Вінницька область); реалізація спільногопроекту щодо посилення соціального захисту громадян (Полтавська область); реконструкція дитячогосадку (Чернігівська область). 

Строкита суб’єкти договорів

Майжеусі згадані договори були укладені на початку 2015 року. На короткий строк (доодного року) зареєстровані договори щодо придбання сміттєвоза та контейнерівдля покращення матеріально-технічної бази комунального підприємства; реалізаціїспільного проекту, що передбачає координацію діяльності суб’єктівспівробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метоюспільного здійснення заходів. На найдовший строк (2015-2020) уклали договір проспівробітництво  Северинівська таЧернятинська сільські ради Жмеринського району Вінницької області. В середньомутакі договори місцеві ради укладають на 3-4 роки.

Щостосується суб’єктівспівробітництва, то 87% – це сільські ради, 6% – селищні ради, 7% – міськіради (у більшості в містах-райцентрах). Жодна територіальна громада обласногоцентру поки ще не уклала договір про співробітництво з іншими громадами.

Проте,певні ініціативи існують. Наприклад, в Одесі розпорядженням  Одеського міського голови від№602 від 01.07.2015 ініційовано організацію співробітництва територіальноїгромади м. Одеси та громади Таїровської селищної ради Овідіопольського районуОдеської області, що буде стосуватися   майбутнього будівництватранспортної розв'язки.

Аналіз укладених договорів показав, що кількістьсуб’єктів співробітництва за одним договором напрактиці коливається від 2 до 27 територіальних громад. І знову ж таки«рекордсменом» в цьому сенсі є Надвірнянський район Івано-Франківської області,де договір про співробітництво територіальних громад у формі реалізаціїспільного проекту «Нове будівництво полігону ТПВ і сміттєсортувальної лінії вурочищі «Чобіток» в м. Надвірна Івано-Франківської області» уклало 27територіальних громад.

Формиспівробітництва територіальних громад

Закон «Проспівробітництво територіальних громад» передбачаєп’ять форм співробітництва.Це делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктамиспівробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йомувідповідних ресурсів;реалізація спільних проектів; спільнефінансування (утримання)інфраструктурних об’єктів – підприємств, установ та організацій комунальноїформи власності; утворенняспільних інфраструктурних об’єктів – комунальних підприємств, установ таорганізацій;утворення спільного органу управління для спільного виконаннявизначених законом повноважень.

Ізцих п’яти форм співробітництва реалізовані поки ще тільки три. Місцеві радинайактивніше використовували можливістьреалізації спільних проектів, щопередбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулюванняними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення заходів. Такихдоговорів серед зареєстрованих 82%.

Спільнеутримання суб’єктами співробітництва інфраструктурних об’єктів передбачено удвох договорах, ще один договір базується на утворенні суб’єктамиспівробітництва спільних інфраструктурних об’єктів.

Чому громади не хочуть співробітничати?

Аналізувати ефективність Закону «Про співробітництвотериторіальних громад», як і самих договорів напевне ще зарано.Однак,слід зазначити, що можливості співробітництва, які несе цей закон для розвиткутериторіальних громад, особливо у період децентралізації влади та об’єднаннягромад, використані, на нашу думку, вкрай недостатньо.

Адже укладення договорів про співробітництво наразіпрактикують лише 5 із 24 областей України. Великі міста взагалі не кваплятьсяспівробітничати із невеликими територіальними громадами.

Про те, що місцеві ради ще не готові ділитися власнимиповноваженнями та ресурсами, свідчить і те, що дві форми співробітництва, якінадають таку можливість, так і не були застосовані.

Серед ймовірнихпричин такої ситуації можнаназвати:

- недостатню інформованість сільських, селищних, міських голів,депутатів місцевих рад про можливість укладення договорів про співробітництвоз іншими громадами(особливо це стосується громад, віддалених від районних, обласних центрів);

- відсутність правового регулювання на місцевому рівні механізмумісцевої ініціативи членів територіальної громади через відсутність абонедосконалість Статутів територіальних громад;

- погане розуміння процедури укладення договорів проспівробітництво територіальних громад через невелику практику їх укладення;

- побоювання місцевої влади втратити вплив на ті чи іншікомунальні об’єкти, які до того ж нерідко використовуються як джереланеврахованих доходів;

- невміння враховувати інтереси іншої сторони при визначенні умовдоговору, невміння вести перемовини і знаходити консенсус.

Якіможливі кроки до покращення ситуації?

Допроцесу співробітництва громад можуть бути залучені різні суб’єкти, що зможутьздійснити корисний вплив на розвиток цієї сфери.

По-перше. Мінрегіону рекомендуємо розмістити навласному сайті тексти укладених договорів про співробітництво територіальнихгромад для ознайомлення. Також, варто на сайті Міністерства оприлюднювати звітищодо результатів виконання договорів про співробітництво громад, якіготуватимуть відповідні місцеві ради. Важливо особливо зараз, на начальномуетапі впровадження механізмів співробітництва, оприлюднювати і позитиви, інегативи – все це практика, з якою бажано, щоб ознайомилось широке коло осіб.

По-друге.Депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські головимають вносити у свій «порядок денний» питання розгляду можливостіспівробітництва із іншими територіальними громадами. Це може бути будь-якаінша, навіть несуміжна громада, оскільки Закон не містить вимоги щодо їхньоїсуміжності. Наприклад, договір про співробітництво можуть укласти територіальнігромади із Львівської та Тернопільської області.

Можливимваріантом може бути створення робочої групи з питань співробітництва (як цезроблено, наприклад, в Одесі). Також місцевим радам варто привести увідповідність локальні нормативно-правові акти, що можуть бути використані упроцесі укладення договорів про співробітництво, в першу чергу, Статуттериторіальної громади, де належним чином урегулювати питання внесення місцевої ініціативи та проведеннягромадських слухань.

По-третє. Члени територіальних громад теж не мають бути пасивними.Процес децентралізації влади запущений саме для того, щоб передаватиповноваження та ресурси на місця. І це стосується не лише місцевих органіввлади, а й самих людей, місцевих спільнот, територіальних громад, яківідповідно до статті 5 Конституції України, є першоджерелом влади.

Колипередаються повноваження і фінанси, то передається і відповідальність.Впровадження Закону «Про співробітництво територіальних громад» дозволяє нетільки поєднати можливості громад, а й розподілити між ними частинувідповідальності за реалізацію тих чи інших повноважень місцевогосамоврядування. Тому активній громадськості варто «тримати руку на пульсі»місцевого життя і у разі виникнення пропозицій щодо співробітництва з іншоюгромадою в порядку місцевої ініціативи звертатися до місцевої ради. Перед цимініціативна група може проконсультуватися, наприклад, із громадськоюорганізацією, яка спеціалізується у цій сфері.

По-четверте.Сьогодні інститути громадянського суспільства мають дедалібільшу роль у житті територіальних громад. Особливо це стосується місцевихгромадських організацій та органів самоорганізації населення (які поки що більшрозвинені у містах). Вони теж мають мобілізуватися, консолідувати свої зусиллята проводити консультативні, роз’яснювальні роботи серед населення, органівмісцевого самоврядування з питань співробітництва територіальних громад. Тимсамим внести свій внесок у процес децентралізації та реформування.

Зацих умов, співробітництво територіальних громад, запрацює як потужнийінструмент реформування місцевого самоврядування та посилення реальноїспроможності територіальних громад.