Акціонерна угода як інструмент української політики
Прем'єр Арсеній Яценюк стверджує, що укладена за сприяння Юлії Тимошенко у 2009 році угода між акціонерами Укрнафти не дозволяє уряду змінити керівництво компанії.
Медіа поширюють цитати Арсенія Петровоча: "Угодапередбачає, що зміна керівництва компанії неможлива з боку держави, а якщодержава використовує своє право зі зміни керівництва цієї компанії, то миодразу йдемо до Лондона і несемо відповідальність за порушення цієї угоди. Атам штрафи до п'яти мільярдів доларів США".
Інакше як фарс цене назвеш. Будь-який юрист, хоч трохиобізнаний з українським корпоративним правом вам скаже, що офіційна позиціявищих судових інстанцій, і відповідно судова практика, полягають у визнанні недійснимибудь-яких угод між акціонерами українських компаній, якщо вони містятьположення, які віднесено до врегулювання законом або статутом товариства.
В рекомендаціяхПрезидії ВГСУ N 04-5/14 від 2007 року(із змінами від18.06.2009 та 28.12.2009) прямо зазначено, що "Угоди між акціонерами (учасниками господарських товариств) неможуть змінювати норми закону та статуту товариства, обмежувати права іншихакціонерів (учасників) товариства".
Не визнає нашасудова система і можливості підпорядковування розгляду корпоративних спорів міжнародним комерційним арбітражним судам. Вочевидь Арсеній Петрович мав наувазі London Court of International Arbitration коли згадував про «Лондон».
Ну а якщо шановний Ігор Валерійович схоче для вирішення корпоративного спору скористатись англійським правом,то на це у ВГСУ також є відповідь: "Умова договору між акціонерами (учасниками) зареєстрованого в Україні товариства про підпорядкування відносин з управління товариством іноземному праву є нікчемною. Ці відносини регулюються особистим законом товариства, яким відповідно до статті 25 Закону України "Про міжнародне приватне право" є право України як держави місцезнаходження товариства.
На жаль, вказанеположення закону є нечітким та на практиці не використовується через ризикнеоднозначного тлумачення цієї норми. Зокрема, буквальне тлумачення зазначеноїстатті дозволяє прийти до висновку, що таким договором на акціонерів можутьбути покладені лише додаткові обов’язки. Додаткові права акціонерів ним визначатись неможуть.
Тому проблема, на мій погляд, нев Коломойському і не в Тимошенко, які уклали цю угоду. А у Прем’єр-міністрі,який вже давно міг визнати її недійсною в українському суді, якби мав бажаннязабезпечити контроль держави над Укрнафтою і отримати в бюджет мільярдигривень, які "найбільший український патріот" дуже вперто не хочеплатити.