ВООЗ змінює курс - тепер радить не вдаватись до локдаунів

Попри те, що ВООЗ закликає країни утримуватися від введення локдаунів, багато урядів продовжують використовувати цю стратегію. Український - поки в роздумах.

Наслідки пандемії COVID-19 завдали нищівного удару економіці багатьох країн і нашій, підірвали наші особисті та економічні свободи, що стали жертвами пандемії так само, як і наше здоров'я. Відповідно до результатів одного дослідження, в найближчі п'ять років локдауни можуть нам всім коштувати 82 трильйони доларів у світовому масштабі - приблизно стільки ж, скільки наш річний глобальний ВВП.

В Україні внаслідок першої хвилі пандемії третина компаній втратили 50-75% доходів, майже 45% – до половини доходів, ще 7% опитаних розглядали варіант закриття бізнесу (за результатами травневого опитування Європейської Бізнес Асоціації).

Локдауни весною були обґрунтовані рекомендаціями Світової Організації Охорони Здоров'я. У квітні генеральний директор ВООЗ лікар Тедрос Адханом Гебреєс закликав країни не виходити з локдаунів, поки хвороба не буде під контролем.

Але зараз, більше шість місяців з тих пір, як локдауни стали улюбленим політичним інструментом ба, ВООЗ закликає їх припинити. Лікар Девід Набарро, спеціальний посланник ВООЗ з питань COVID-19, минулого тижня заявив журналісту Spectator UK Ендрю Нілу, що політики помилялися, використовуючи локдаун як "основний метод контролю" для боротьби з COVID-19.

"Локдауни мають лише один наслідок, який ми ніколи не повинні нівелювати: вони роблять бідних людей набагато біднішими", - сказав Набарро.

Доктор Майкл Райан, директор Програми ВООЗ з надзвичайних ситуацій у галузі охорони здоров'я, розділив такий підхід. "Ми хочемо і можемо уникнути масових локдаунів, які нищать громади, суспільство та все інше", - сказав містер Райан, виступаючи на брифінгу в Женеві.

Чути такі заяви від організації, яка була ключовим авторитетом і моральним голосом, відповідальним за вирішення глобальної реакції на пандемію, є достатньо приголомшливо.

Рекомендації ВООЗ стали підставою всіх національних та локальних обмежень не тільки в Україні, несучи загрозу повернути 150 мільйонів людей по всьому світу до екстремальної бідності. Як зазначив Набарро, переважна більшість людей, які постраждали від локдаунів, були якраз бідні і ті, кому і так було тяжко зводити кінці з кінцями перед пандемією.

Кожен з нас напевно знає людей, чий бізнес збанкротував, або які втратили роботу через локдаун. Особливо це стосується сфер торгівлі та громадського харчування, які були знищені політикою локдаунів.

І навіть коли ВООЗ закликає країни утримуватися від нав'язування локдаунів, багато урядів продовжують використовувати цю стратегію. Як це все розвинеться в Україні - поки не відомо. Але, наприклад в багатьох штатах США, школи залишаються закритими, так само, як бари і ресторани, а великі збори - окрім протестів - засуджуються та закриваються силою.

Вплив тривалих локдаунів на молодих людей стає все більш очевидним. Недавнє дослідження, проведене в Единбурзькому університеті, говорить про те, що закриття шкіл збільшить кількість смертей через COVID-19. До того ж у дослідженні йдеться про те, що локдауни "подовжують епідемію, в деяких випадках приводячи до більшої кількості смертей на тривалий термін".

Якщо ми хочемо зменшити вже завдану шкоду і не допустити нової, не треба більше локдаунів. Взагалі треба скептично ставитись до способів боротьби з пандемією чия ціна перевищує їхню потенційну користь.

Божевілля має закінчитися. Не лише тому, що так говорить ВООЗ, а тому, що від цього залежить наше життя і наше майбутнє.

Як зазначили лікарі та науковці у Великій декларації Баррінгтона, підписаній цього місяця в штаті Массачусетс, "локдауни самі по собі мали руйнівний вплив на фізичне та психічне здоров'я, і ці наслідки себе проявлять в короткостроковій та довгостроковій перспективі.”

Ми не можемо продовжувати ризикувати своїм добробутом, закриваючи економіку та людей. Це єдиний шлях вперед, якщо ми прагнемо оговтатися від руйнівних наслідків урядової політики навколо COVID-19.

--

Статтю написано у співавторстві з  Яелем Оссовскі, заступником директора Consumer Choice Center.