Дайджест виправдувальних вироків за ст. 191 Кримінального кодексу України

Привласнення, розтрата, заволодіння чужим майном – це все про ст. 191 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Особливістю цієї статті є те, що вона, як і всі економічні злочини, має складний шлях доведення вини обвинуваченого. Це зумовлено великою кількістю документації, проведенням слідчих дій, очікуванням результатів економічної експертизи тощо.

По цій статті невелика кількість виправдувальних вироків, але це робить їх ціннішими та дає нам  можливість здійснити відповідний аналіз та встановити, у яких випадках суд може виправдати особу.

1.Завищення вартості будівництва не завжди є привласненням коштів

Суть справи 

28 серпня 2017 року між лікарнею та товариством з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) було укладено договір підряду. Згідно з цим договором ТОВ на замовлення лікарні зобов’язане виконати та здати в установлені договором строки роботи по будівництву котельні.

У грудні 2017 року директор ТОВ та головний лікар лікарні підписали акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2017 року на суму 124 436 грн.

В цих документах було зазначено про збільшення кількості необхідних матеріалів, що своєю чергою збільшило витрати на будівництво. Потім були складені два платіжні доручення: на 124 436 грн. та на 1 119 928 грн.

Слідство зі свого боку вважало, що в такий спосіб директором ТОВ та головним лікарем було неправомірно завищено вартість фактично виконаних робіт, тим самим вони привласнили собі кошти.

У судовому засіданні директор ТОВ та головний лікар зазначили, що під час здійснення будівництва були виявлені роботи, які не передбачені основною проектно – кошторисною документацією. Тому були складені деякі документи та внесені зміни до проектно – кошторисної документації, що своєю чергою потребувало нових витрат на будівництво.

Суд виправдав осіб та зазначив, що стороною обвинувачення не доведено в діяннях обвинувачених наявний склад злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, а відтак обвинувачені підлягають виправданню.

Чому  суд так вирішив?

Стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні була призначена будівельно – технічна експертиза. Експертиза продемонструвала, що вартість виконаних робіт завищена на суму 459 508, 54 грн.

Суд зазначив, що наведений висновок експерта має суттєві недоліки, є неповним і таким, що складений з порушенням, адже експертові для дослідження не було направлено проект об’єкту, а без нього неможливо провести будівельно-технічну експертизу.

Стороною захисту також було проведено будівельно-технічну експертизу. В ній було зазначено, що виконанні роботи відповідають обсягам та вартості, зазначеним в актах приймання виконаних за грудень місяць, з урахуванням акту корегування. Тобто, висновком експертів  не було встановлено завдання матеріальних збитків лікарні.

Суд визнав цей висновок експерта належним та допустимими, адже він відповідає вимогам законодавства та об’єктивно дає відповіді на всі поставлені перед експертами питання.

У цій справі вирішальне значення мали саме експертизи. Сторона обвинувачення не змогла надати усі необхідні матеріали для проведення експертизи, а натомість сторона захисту надала суду експертизу з дотриманням усіх вимог. Саме у цій експертизі було зазначено про відсутність завищення вартості будівництва, що виключає у діях посадових осіб складу злочину.

Посилання на рішення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89281249

2. Обережно виплачуйте премії

Суть справи

Сторона обвинувачення зазначала, що директор комунального підприємства (далі- КП), не маючи відповідних повноважень, видавала накази, в яких приписувала собі премії у період роботи 2012-2014 років у розмірі 399318,86 грн, тим самим заволоділа грошовими коштами КП.

Обвинувачення було обґрунтоване тим, що директор не мала права сама собі нараховувати премії, бо таке нарахування йде всупереч Постанові КМУ № 859 від 19.05.99 р., Статуту підприємства, статті 65 ГК України, Положенню про преміювання, Колективному договору та контрактам від 07.12.2011 р., 24.09.2014 р.

У свою чергу директор стверджувала, що відсоткові ставки премій та матеріальних допомог були на рівні зі всіма працівниками, пропорційно співвідносились до розміру посадового окладу.

Окрім цього всі премії на підприємстві, враховуючи і її особисто, візувалися профспілковим комітетом.

Бухгалтер у судовому засіданні стверджувала, що всі накази про преміювання видавалися на підставі затверджених у вигляді протоколу рішень профспілки КП за вимогами Положення про преміювання, що розповсюджувалося на всіх працівників.

Суд виправдав директора, зазначивши, що не було доведено наявності у її діях складу злочину за ч. 5 с. 191 КК України.

Чому  суд так вирішив?

Суд зазначив, що до кожного наказу надано протокол зборів профспілкового комітету КП про надання дозволу на преміювання працівників  підприємства за результатами роботи. На кожному протоколі профспілки міститься резолюція про підстави виплати премій.

Тобто, за змістом вказаних наказів, протоколів профспілки преміювання директора та працівників КП проводилось відповідно до Положень про преміювання.

Версія слідства про умисел директор на збагачення, шляхом заволодіння коштами КП у вигляді премії та матеріальної допомоги, шляхом зловживання своїм службовим становищем, яке виразилось у підписанні та видачі наказів про преміювання, не знайшли свого об’єктивного підтвердження.

Суд вказав, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні директора є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Сторона обвинувачення лише констатувала той факт, що директор незаконно виписувала собі премії та матеріальні допомоги у період роботи 2012-2014 років у розмірі 399318,86 грн.

Також, сторона обвинувачення не надала до суду жодного належного доказу на підтвердження факту неправомірності видачі наказів та здійснення директором виплат премій у період роботи 2012-2014 років у розмірі 399318,86 грн, як таких, що спричинили КП матеріальну шкоду.

У даній справі, вирішальну роль відіграли протоколи профспілки, які погоджували виплати премій директору КП. Затвердження наказів відповідає вимогам положення про преміювання та виключає прямий умисел директора.

Посилання на рішення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87782950

3. Необхідно довести суб’єктивну сторону злочину

Суть справи

Старший майстер ДП надав дозвіл іншій особі брати деревину, яка належала ДП. Розрахунок за деревину пообіцяв провести, коли водій  вивезе дерево автомобілем з території вирубки. Після чого деревину навантажили та виїхали на дорогу, де були зупинені працівниками поліції.

Слідство зазначало, що оскільки обвинувачений був службовою особою, то він, використовуючи своє службове становище, вчинив розтрату майна ДП, тим самим заподіяв шкоду на суму 31 080, 33 грн.

Суд першої інстанції виправдав старшого майстра зазначивши, що докази не доводять наявності в його діях складу вказаного злочину, а саме корисливого мотиву та корисливої мети.

Крім того, суд визнав недопустимими всі письмові докази у кримінальному провадженні з огляду на невідповідність дати складення обвинувального акту фактичним даним про закінчення досудового розслідування.

Апеляція та касація підтримали рішення суду першої інстанції.

Чому суд так вирішив?

Верховний суд зазначив, що обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета – збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Колегія суддів погодилася з судами попередніх інстанцій, що надані стороною обвинувачення докази, не доводять наявність у діях обвинуваченого прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети.

Вирішальною у цій справі була неможливість доведення корисливого мотиву та мети обвинуваченого, адже прямий умисел є обов’язковою ознакою даного складу злочину і без нього неможливо довести вину особи.

Посилання на рішення: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87115596

4. Не доведення поза розумним сумнівом вини обвинуваченого

Суть справи 

У цій справі, на думку сторони обвинувачення, сільський голова Михнівської сільської ради знаючи, що поточний ремонт будинку культури в селі  не виконаний у повному обсязі, посвідчив своїм підписом Акт приймання виконаних будівельних робіт про завершення ТОВ  ремонтних робіт на загальну суму 80 894,00. грн.

Після чого сільський голова здійснив резолюцію на рахунку-фактурі, яку посвідчив своїм підписом, та надав вказівку бухгалтеру виконавчого комітету здійснити оплату за роботи по ремонту будинку культури, хоча роботи не були виконані у повному обсязі.

Надалі бухгалтером було передано до оплати в Управління державної казначейської служби України платіжне доручення на суму 80 894,00 грн., у результаті чого на банківський рахунок ТОВ безпідставно та незаконно перераховано бюджетні кошти територіальної громади Михнівської сільської ради на вищевказану суму.

Стороною обвинувачення було проведено будівельно-технічну експертизу щодо фактичного виконання робіт, вказаних у вищезазначених актах та договорі. Експертизою було встановлено, що фактичне виконання робіт в актах не підтверджується, вартість завищення обсягів робіт складає 33 903,00 грн.

Потім, на думку слідства, сільський голова повторно вчинив аналогічні дії та підвищив вартість виконаних робіт на суму 104 007,00 грн.

В суді сільський голова зазначив, що дійсно він підписав акт приймання виконаних робіт до закінчення в повному обсязі всіх робіт, що стало підставою для перерахування бюджетних коштів.

Однак це було зроблено тільки тому, що якби кошти не були використані до кінця бюджетного року, то вони б повернулися до бюджету об`єднаної громади, до складу якої увійшла і Михнівська сільська рада, і тоді не вийшло б розрахуватися із підрядником тоді, коли роботи були б закінчені в повному обсязі.

Сільський голова був впевнений в тому, що ТОВ виконає свої зобов`язання за договором.

Суд виправдав чоловіка з підстав не доведення поза розумним сумнівом вини обвинуваченого. Його було звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.

Чому  суд так вирішив?

Суд зазначив, що в діях обвинуваченого взагалі відсутні  як ознаки розтрати чужого майна  (об`єктивна сторона злочину), так і корисливий мотив  (суб`єктивна сторона злочину).

Це підтверджувалось наступними документами:

- листом потерпілої сторони, що вона не має жодних претензій майнового та немайнового характеру до обвинуваченого;

- протоколом огляду місця події, згідно з яким поточний ремонт відповідає локальному кошторису;

- актом огляду приміщення та актом приймання виконаних будівельних робіт, згідно з якими роботи по ремонту приміщення виконані в повному обсязі відповідно до локального кошторису на будівельні роботи, затвердженого рішенням Михнівської сільської ради.

Таким чином, наявні докази підтверджують ту обставину, що бюджетні кошти були спрямовані виключно на виконання будівельних робіт, а тому в діях обвинуваченого відсутній склад зазначеного злочину.

У цій справі сторона обвинувачення знову не змогла довести склад злочину за ст. 191 КК України, не надавши для цього необхідні докази.

Також у цій справі було проведено експертизу для встановлення факту завищення вартості робіт, але навіть наявність експертизи не завжди може мати 100% значення для встановлення невідповідності виконаних робіт. Усі докази необхідно оцінювати та аналізувати в сукупності.

Посилання на рішення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87968661

5. Берете участь у тендері? Будьте готові до кримінального провадження.

Суть справи

20.04.2018 між державним підприємством (далі – ДП) та ТОВ було укладено договір про закупівлю товарів.

В договорі зазначалось, що оплата за товар проводиться наступним чином: 50 % попередня оплата та 50 % за фактом готовності до відвантаження. Джерелом фінансування є кошти державного бюджету України.

Надалі з 14.05.2018 по 15.05.2018 на рахунок ТОВ було перераховано державні кошти на загальну суму 19 743 518,40 грн. у вигляді попередньої оплати.

За версію слідства, на початку липня 2018 року, знаючи про відсутність готового для відвантаження обладнання, директор ТОВ, домовився з іншою особою скласти та надати до ДП неправдиві офіційні документи – листи про готовність товару до відвантаження, разом із рахунками на оплату, які є підставою для перерахування іншої частини суми на банківський рахунок ТОВ.

Після чого було складено рахунок на оплату, лист про готовність товару, які направлено до ДП. На підставі цих документів на рахунок ТОВ перераховано інші 50% за товар.

Сторона обвинувачення зазначає, що в такий спосіб службові особи ТОВ  заволоділи державними грошовими коштами на загальну суму 21 856 599 грн.

Суд виправдав осіб та зазначив, що в їх діяннях відсутній умисел на заволодіння коштами та не було доказано вину обвинувачених.

Чому суд так вирішив?

По-перше, суд зазначив, що відсутні підтвердження, які б вказували на умисел обвинувачених у заволодінні грошовими коштами ДП саме в особистих інтересах.

По-друге, в судовому засіданні були досліджені видаткові, товарно – транспортні накладні, акти прийому обладнання тощо.

Вказані документи підтвердили, що ТОВ та ДП виконали всі умови договору. Товар згідно зі специфікацією оплачений, виготовлений та поставлений на шахту “Золоте” ДП, що відображається у актах звіряння розрахунків, які  підтверджують виконання зобов’язання сторонами на суму 39 489 036, 80 грн.

Своїм листом в.о. генерального директора ДП повідомив суд про відсутність будь-яких майнових вимог до обвинувачених, з приводу виконання ТОВ своїх зобов’язань за договором.

Орган обвинувачення в судовому засіданні не надав ніяких доказів, якими б було встановлено відсутність продукції, зазначеної в листах, на складах ТОВ на момент складання та направлення вказаних листів, що підтверджувало б недостовірність інформації, зазначеної в листах про готовність продукції до відвантажування.

Можна сказати, що головним аргументами для суду у цій справі було документальне підтвердження виконання сторонами умов договору, кошти були перераховані, а обладнання було поставлене у встановлений термін.

Не зрозуміло, як правоохоронці побачили тут заволодіння коштами, адже є документи, які підтверджували фактичне виконання договору, та цілком правомірне отримання за це коштів.

Посилання на рішення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83964931

Що може допомогти отримати виправдувальний вирок суду за ст. 191 КК України:

- доведення суду, що у діях особи відсутній корисливий мотив на заволодіння, привласнення або розтрату майна;

- експертиза на користь обвинуваченого;

- неможливість довести факту завищення вартості виконаних робіт;

- зазначення відсутності в діях особи об’єктивної сторони складу злочину (привласнення, розтрата, заволодіння майном);

- надання суду документів, які підтверджують факт виконаних робіт (послуг), поставки товарів тощо;

- документальне підтвердження оплати за поставлений товар, робіт (послуги), тощо;

- листи, в яких контрагенти зазначають, що не мають претензій до обвинуваченого.

Необхідно пам’ятати, що доведення вини особи – це обов’язок сторони обвинувачення, і усі сумніви винуватості особи мають трактуватися на її користь.