Як українська Феміда забороняла Майдан

21 листопада 2013 року українці вийшли на Майдан проти рішення Кабміну, яке означало відмову влади від підписання Угоди про Асоціацію з ЄС і вже за 9 днів стався перший силовий розгін активістів Євромайдану, що стало умовним початком та пунктом неповернення у боротьбі за європейське майбутнє України.

Були ще розгони, затримання, позбавлення водійських посвідчень, не тільки в Києві, але і регіонах. До річниці Революції гідності інформаційне агентство УНІАН провело опитування “В якому з великих міст України було найбільш небезпечно виходити на центральні площі для проведення мітингів і акцій спротиву антидемократичній владі?”. З-поміж інших у лідерах були міста-мільйонники Харків та Одеса.

Заборони та затримання, що відбувались в цих містах, в більшій мірі були б неможливі без відповідного санкціонування їх рішеннями судів. В рамках кампанії ЧЕСНО. Фільтруй Суд! ми неодноразово звертали увагу на суддів, що виносили рішення проти активістів Євромайдану, забороняли мирні зібрання.

Під час Революції Гідності рішення судів першої інстанції (районних судів та окружних адміністративних) небайдужими активістами оскаржувались до судів апеляційної інстанції, в надії скасування рішень, що суперечать Конституції України та європейським практикам. Подивимось, як судді апеляційних судів продовжували підтримувати тенденцію до обмеження прав громадян на мирні зібрання, обгрунтовуючи свою позицію неконституційними постановами радянської України та нехтуючи практикою Європейського суду з прав людини.

Так сталося в Одесі. Судді Семенюк Геннадій, Потапчук В’ячеслав та Коваль Марат залишили без змін постанови Одеського окружного адміністративного суду про заборону низці громадських організацій Одеси на проведення 24.08.2013 р. зборів, мітингів, пікетів, походів, демонстрацій та інших мирних зібрань у місті Одесі. При чому, рішення було зокрема обґрунтоване з посиланням на Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР". Окрім того, суд проігнорував рішення Європейського суду з прав людини у справі "Вєренцов проти України", згідно з яким Указ 1988 року є несумісним з самою суттю свободи зібрань, що гарантується Конституцією України.

Це не поодинокий випадок подібних рішень. Судді Кравець Олександр та Домусчі Степан 23 грудня 2013 залишили в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду про заборону проведення мітингів, пікетів, демонстрацій та інших мирних зібрань на центральних вулицях Одеси та перед адміністративними будівлями у період з 25 листопада по 31 грудня 2013 року. Примітно, що постановою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2014 року зазначене рішення колегії суддів було скасовано.

Обгрунтовуючи обмеження конституційних прав громадян, посилались на постанови, що суперечать практиці Конституційного суду та Європейського суду з прав людини і також у Харкові - ще одному місті, де численна кількість громадян вийшли проти політики влади Януковича. Так, судді Харківського апеляційного адміністративного суду Курило Ліана, Присяжнюк Оксана та Русанова Вікторія залишили без змін рішення суду першої інстанції  щодо відмови в задоволенні позову Громадської організації «Український незалежний центр політичних досліджень» до Полтавської міської ради про визнання протиправними та нечинними рішень щодо регламентації порядку здійснення громадянами права на свободу мирних зібрань у м. Полтаві. Зокрема, зазначені рішення встановлювали обов’язок організаторів мирних зібрань письмово повідомити міськвиконком про проведення мирного зібрання не пізніше як за 10 днів до його запланованого початку та передбачали постійне місце проведення відповідних зібрань. З-поміж іншого колегія суддів посилалась і на вже згаданий Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР».

Звичайно, найбільш “плідно” працювали саме столичні судді. У складі колегії судді

Київського апеляційного адміністративного суду Шурко Олег, Кузьменко Володимир, Василенко Ярослав залишили без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва щодо встановлення обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони депутатській фракції Політичної партії "УДАР Віталія Кличка" та іншому необмеженому колу осіб проведення заходів з 7 грудня 2013 року по 7 січня 2014 року в місті Києві по вул. Інститутська, Лютеранська, Шовковична, Командарма Каменєва.  Їхні колеги: Беспалов Олександр, Грибан Інна та  Губська Олена  в складі колегії винесли постанову, якою залишили без змін рішення суду першої інстанції щодо обмеження права на мирне зібрання  Чернігівській обласній організації політичної партії “Демократичний Альянс” та іншим суб’єктам встановлювати малі архітектурні форми (намети, кіоски, навіси, у тому числі тимчасові та пересувні), використовувати звуко- та кіно- відтворюючу апаратуру з 23 листопада 2013 року по 7 січня 2014 року у центрі міста Чернігова.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року це рішення було скасоване, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Вища рада правосуддя, розглядаючи питання про відкриття дисциплінарних проваджень щодо деяких із згаданих суддів, зазначала, що суддями були допущені порушення норм права при розгляді адміністративної справи щодо заборони мирного зібрання, однак ці порушення не є такими, що свідчать про порушення суддею присяги.  Члени Вищої ради правосуддя не були одностайними в даній позиції, проте це все одно не стало на заваді у відмові у відкритті дисциплінарного провадження щодо цих суддів.