Казки і гроші, або Два резони не потрапити на гачок

Казки – це добре. Казки, які формують фінансові установки – це зло. Найперше, я б заборонила для використання нашим дітям усі казки, де багатих зображують злими, а бідних добрими. І цьому є аж дві причини, але по все по прядку.

Резон перший. Так, це тільки у казках всі багаті - злі, а всі бідні - добрі. Чим більше живу, тим більше переконуюсь, що насправді все дещо інакше. Я практично не зустрічала злих багатих людей і практично повсякчас бачу злих незадоволених життям людей, які ледь закривають свої базові потреби і постійно нарікають, нарікають, нарікають...

Як думає бідний? «О, вони щасливі, бо у них є гроші. А я нещасний, бо в мене грошей нема». Чули таке найпоширеніше виправдання? Так ось, воно абсолютно тупикове.

Не гроші роблять багатіїв щасливими, а їхній постійний розвиток, щоб зберегти свій спосіб життя, у тому числі і гроші. Багаті люди завжди у темі, у розвитку, у пошуках, в експериментах. Вони вкладаються у свій персональний розвиток не менше, ніж у дороге вбрання і оточення. У них інвестиції спочатку в голову, а вже потім у цінні папери. Вони рухаються. Постійно.

Бідні люди, як правило, стоять на місці. Будь-який рух для них складний і незрозумілий. Місце комфорту хоч і не зовсім комфортне, але своє, нагріте. В трєніках на дивані. Ще бідні люди здебільшого змирилися зі своєю тяжкою і безповоротною долею. Які інвестиції? Навіщо вони потрібні? Вкладати потрібно лише в харчі і кілька пляшок пива у холодильник на вікенд.

А ще вони злі. Переважно. Але дійсно злі. Злі на життя, на свої обставини, на інших людей, на політиків, на сусідів, на колег. Бо у їхній бідності винні всі крім них самих. Коли вони бачать забезпечену людину, їм легше виразити їй своє «фє» і знецінити здобутки заможної людини через усілякі власні пояснення, як тим багатіям впали гроші з нема – просто пощастило, вкрали, отримали спадок, нечесно «заробили»...

Але найбільша правда полягає в тому, що навіть якщо всі гроші чувака у дорогому костюмі з бехи віддати чуваку у трєніках на дивані, то через місяць цих грошей у нього не буде.Чувак так само лежатиме, проклинаючи буржуїв і те, що гроші швидко закінчилися.

Чому так відбудеться?

Тому що він невдаха. Невдаха - не тому, що йому по життю не щастить, а тому, що він сам свідомо ухвалив рішення змиритися з нелосконалістю світу і завмерти. Не рухатися. Не діяти. А нема руху – нічого не крутиться.

Невдаха нічого не просить від світу, не вкладається ні в нього, ні в своє життя, ні у себе самого. Невдаха - це той хто сидить і чекає. Йому погано у своєму болоті і його беруть за горло зло і заздрість, коли він дивиться на блакитні океани інших. Але це знову ж таки не спонукає його рухатись через заспокоєння, що в океані можуть водитися акули, а в його болотці тільки противні але не страшні жабки.

Отже, невдаха - це вибір людини, а не обставини.

А другий резон не читати казки про злих багатих і добрих бідних – через формування найпоширеніших фінансових установок, що гроші – це зло, чесною працею великих грошей не заробиш, краще менше грошей, але жити спокійно тощо.

Це все те, що вже в дорослому віці не дає налагодити стосунки з грошима, і потребує вирішення через «операційний скальпель» фінансового коуча.

З практики можу сказати, що це все «лікується». «Пацієнти» бачать світло в кінці тунелю і з часом зав’язують настільки міцні стосунки з грошима, що від них вже важко відкараскатися.

Питання тільки в тому, навіщо читати такі дурнуваті казки в дитинстві?

Тому будьте свідомими батьками, фільтруйте окремі казки для дітей, щоб вони потім у дорослому віці не прийшли до мене на консультацію.