Лєра, яка сама себе згребла до купи

Я тепер можу всім казати, будь як Лєра, і... якщо зможеш, будь кращою, ніж Лєра…

Але ви навряд чи змогли б у свої 20-ть зробити такий самий великий подвиг для себе, як зробила ця кароока дівчинка.

Лєру я взяла в коучингову роботу наприкінці квітня на соціальне місце після проекту з жінками-ВПО. Спочатку вона навіть відмовлялася вірити, що хтось на неї звернув увагу і що їй в принципі хтось щось запропонував. Бо у соціальний проект вона прийшла чітко як слухач, і навіть не через власну цікавість, а тому що її туди "записала" мама. Мама, до речі, не сама не записалась. Хоча "покази" для участі у проекті обоє мали однакові. 

Отже, після проекту я взяла Лєру в індивідуальну роботу. І, незважаючи на те, що це було безкоштовно, ми уклали цілком нормальний контракт з усіма обовʼязками і відповідальностями сторін. Я не без внутрішнього задоволення спостерігала, як Лєра вчитується у дрібний шрифт контракту, інтуїтивно здогадуючись, що вона там шукає якийсь підступ.

- Ок, ну кредит Ви на мене не повісите цим папером, то вже добре. Можемо працювати, - сказала Лєра і ми почали.

Ми зустрічалися з Лєрою онлайн один раз на 7-10 днів, і загалом у нас вийшло 8 повноцінних коуч сесій, не включаючи діагностики.

Лєра ходила у гугл міт справно, робила всі домашки, звітувала про результати. Лише один раз пропустила, бо був неочікуваний результат або побічна дія від нашої роботи, і вона трохи завмерла і, здавалося, здалася. Але про це згодом...

Який прогрес у Лєри?

Лєра кинула свій фріланс, яким раніше чомусь пишалася, і влаштувалась СММ-ником в маркетингове агенство. Бо, як виявилось, для Лєри мотиваційно важко працювати на саму на себе, їй треба команда з усіма командними штуками: і покавувати, і потриндіти, і подрайвувати разом. Лєра дозволила собі «працювати на дядю», хоча раніше це здавалося їй диким.

Ще Лєра навчилась ставити кордони з батьками, з якими досі не сепарувалась, бо лише як 14 місяців після лютого 2022 року живе окремо. Тепер, коли вони їй у черговий раз надзвонюють, вона після 2-3 хвилин розмови може сказати: «Мені треба йти, у мене справи», а раніше вона слухала маму по 40-60 хвилин. Я вірю, що відтепер мама Лєру вже нікуди самостійно не "запише", хоча от конкретно в цьому випадку вдячна, що вона сама привела свою дитину в потрібне місце. Отже, Лєра дозволила собі вибудувати особисті кордони і бути дорослою.

В особистих стосунках Лєра вперше в житті дозволила собі сказати «ні», «мені це не підходить», «я думаю інакше» хлопцю, якому раніше мало чи в рот не зазирала. Хлопець, щоправда, не витримав і пішов. І саме тоді Лєра теж не прийшла на коуч-сесію за графіком…

Не прийшла, пропала, сама не писала, на мої повідомлення не відповідала...

А вже за два тижні, очевидно співставивши втрати-здобутки, прийшла і сказала - дайте дві.

А ще Лєра фінансово вклалася (майже піврічною власною зарплатнею з нової роботи) в крутий освітній курс англійською мовою, після закінчення якого піде на своїй теперішній роботі на підвищення. Живе на копійки, що лишаються після щомісячної оплати курсу і страшенно собою пишається. От прямо реально - страшенно. Вона мені навіть сказала, що інколи вона уявляє себе героїнею якогось кіно, якій теж довелось виживати на копійки заради великої справи свого життя. І от саме ця уява і асоціація безмежно її мотивує і драйвить, і не дає збиватися з обраного шляху. 

Лєра зрозуміла, як працює самомотивація у її випадку. І ці знання безцінні.

Лєра зрозуміла, що не помилилася зі мною, коли на свій страх (щоправда, без фінансового ризику) укладала контракт зі мною. Вона тепер точно знає, що зможе все, що запланує, бо вже побачила, як це працює наставником.

І найголовніше - Лєра тепер точно зрозуміла, що бажаний результат - можливий. І він став можливим, лише коли з'явилась ціль на основі бажання. А поки цілі не було і все було аморфним і безтілесним, бажання чомусь не збувались.

Ну, а «побічка» у вигляді відсіювання «не твоїх» людей - така собі «побічка», погодьтеся.

Ааа, забула!

Ще Лєра знайшла свою сміливість, яку загубила через гіперопіку батьків.

Тепер-от вчиться з нею жити.

Їй тепер прикольно.

Тепер все по-новому.

І якщо комусь після прочитання цього тексту може здатися, що це так мало. Я просто буду кричати і наполягати, що це неймовірно великий прогрес для дівчини, яку "записала" мама. І яка зараз вже самостійно переписує своє життя так, як відчуває саме вона. І як осмислено його проживає.