У 20 років ми боялися, що життя не існує після 30-ти. У 30 ми боялися, що життя закінчується у 40 років. 

Але ось прийшло 40 і які відчуття? З одного боку є на що подивитись, з іншого - проаналізувати, що не вдалося і чому. В цей час кар`єрний зріст вже відбувся, сім`ю створено або ні. Є діти або ж ні. Є або ж ні кіт чи собака. Все все важливо, навіть наявність або відсутність собаки, бо, наприклад, якщо її нема, то це може свідчити як про усвідомлений вибір, так і про нереалізованість мрій про собаку, хоча ви вже досить дорослі, щоб завести її самостійно, а питати про це у батьків.

А з третього боку саме у цей період починається криза середнього віку. З`являється відчуття, що "нічого вже не можна змінити, бо надто пізно". І це відчуття, погодьтеся, з одного боку вас бентежить і непокоїть своєю категоричністю, а з іншого розслабляє і заспокоює, бо здається, що так, як не крути, а вже нічого не зміниш...

Чи можливо взагалі уникнути кризи, і що в цьому допоможе?

Тут є погані новини.

Настання кризи середнього віку неминуче. А ось наскільки важко вона пройде, залежить лише від рівня підготовленості людини. Чи як зараз можно говорити, прокачаності і рівня саморозвитку. Якщо людина не реалізовує свій власний потенціал, не живе повноцінно, це задовольняє власні потреби і її бажання живуть окремо від неї - важких наслідків вікової кризи з "побічкою" не уникнути. Натомість при адекватній оцінці минулого та готовності змінити сьогодення вікові зміни пройдуть з найменшим психологічним дискомфортом. І тоді криза сприйматиметься лише як проміжне підбиття підсумків, адже життя не закінчується. Ще є шанс змінити якщо не життя, то своє ставлення до життя. Якщо жінці у будь-якому віці цікаво жити, криза їй не страшна.

Трохи про відмінності кризи середнього віку між чоловіками і жінками.

Стереотипна чоловіча криза середнього віку, як це виглядає за версією масової культури, не обходиться без нищення чогось — як правило, шлюбу, але може йтися і про нищення кар’єри, норм, репутації. І це все на фоні лисіння і зниження гормонального рівня, коли в один прекрасний або ж ні ранок на 40-річного чоловіка у дзеркалі починає дивитися абсолютно інша незнайома істота та ще й намагається поставити себе на місце цього чоловіка. Звісно, що тоді перша реакція чоловіка - бігти від такого себе і на шляху все руйнувати, бо це все якраз і пов'язує його з отим, хто дивиться на нього у дзеркало.

У жінок криза зазвичай тихіша, ніж у чоловіків. Хоча часом жінки також намагаються вдатися до чогось ефектного — бурхливого роману, нової кар’єри, «особистого простору» тощо... Однак частіше вони простостаждають тихо, відмовляючись від існуючої допомоги через незнання, або через інші причини, у тому числі і матеріальні. Збоку можна й не помітити, що щось не так. Однак саме в цей період жінки можуть пляшками пити вино, лежати днями на дивані і дивитись серіали, релаксувати за допомогою їжі чи плакати щодня ввечері. Або ж лежати без сну посеред ночі, втупившись у стелю і думаючи, думаючи, думаючи...

Тому, якщо коротко, то я б охарактеризувала жіночу кризу середнього віку ось таким одним реченням - “Хто я, в біса, така і що я зробила зі своїм життям?”

Але тут я переходжу до хороших новин! Криза середнього віку – це напевно найпродуктивніша життєва криза, коли людина має всі сили і можливості для того, щоб вскочити у свій останній вагон. Ухвалити рішення, які змінять вашу реальність. Ви можете змінити те, що хотіли б!

Незважаючи на масу проблем, які несе з собою жіноча криза середнього віку, вона має і позитивні властивості. Криза допомагає подивитися на себе з іншого боку, за необхідності змінити мислення та поведінку. Крім того кризовий стан (як вікова криза, так і просто життєва криза) це — часто поштовх для подальшого зростання та розвитку. Якщо правильно плавати, то у водах кризи можна знайти неоціненний скарб! 

Також у жінки з’являється можливість тверезо оцінити своє життя, зрозуміти, чи все в ньому йде так, як вона хотіла. І це саме той час, коли є ресурс і необхідність щось змінити - родину, роботу, здоров'я, захоплення, оточення, матеріальні статки чи себе.

Відключити

Я знаю, що таке криза середнього віку. О, я точно це знаю. Це якраз був той час, коли до моєї вікової кризи додалась життєва криза з переїздом за кордон і розумінням, що змінилося все крім мене. А те, як я виглядала на фоні всього іншого мені явно не подобалось. Я зрозуміла, що мені потрібно змінюватись, щоб почуватися органічно у нових обставинах і, оскільки я все життя була відмінницею, я почала вчитися.

Вчилася багато і різному, і навіть не завжди тому, що потрібно. Але мені потрібно було зайняти свій мозок. За цей час я вивчила мову програмування Python, цифровий маркетинг і електронну комерцію, англійську мову, а також пройшла навчання коучингу у трьох школах - американській, шотландській та українській.

У результаті, усі здобуті мною знання дали свої результати, а найбільше мені допоміг саме коучинг. Багато істин, що відкрилися мені після застосування на собі коучингових практик, допомогли мені пережити усі кризи і зробили мене сильною і головне - задоволеною своїм життям.

Коучинг - напевне найпотужніший інструмент для розвитку людини. Це трансформація, саморозвиток, вихід на нові горизонти, усвідомлення нових масштабів, дієве лікування для всіх життєвих криз. Важливо, що він дає швидкі результати. І працює на відміну від психології не з минулим, а з сьогоденням і майбутнім. Це тренування для кращої якості життя, для повноцінного життя. Де ви в центрі свого життя і реалізуєте свій потенціал так, як хочеться вам, а не як очікують від вас інші. На жаль, коучинг - це не магія і не чарівна пігулка. Тут не можна просто написати бажання на папірці, спалити його і випити разом з шампанським, щоб воно збулося. Це тяжка робота над собою, над своїми стилем життя і над запланованими цілями. Але це та робота, яка дає 100 відсотків результату.

Насамкінець буде маленька, але важлива ремарка. Вперше я її почула на виступі видатної світової зірки коучингу Тоні Роббінса, у якого одна кочус сесія коштує 1 мільйон доларів. Так от, його маленька, але дуже важлива ремарка звучить так: "Інколи для того, щоб досягти великих змін, не треба все ламати і перебудовувати, розтягуючи процес покращення себе на роки. Інколи важливо змінити кілька ключових звичок чи навичок - і тоді ці маленькі ключики відкриють великі двері до вашого нового "Я"." 

Тому не бійтеся заходити у вікову кризу 40-річних. Або бійтеся, бо ви маєте всі шанси повернутися звідти іншим. Кращим.