Відкритий лист Голові Ради суддів України

Пане Олеже Ткачук!

Мені імпонує Ваша позиція щодо підтримки дій правоохоронних органів, направлених на боротьбу з корупцією в судовій системі.

Щиро сподіваюсь, що обіцяння – «Кожний випадок обвинувачення у порушенні суддями чи працівниками судів етичних норм, свідомого порушення закону буде предметом вивчення і відповідного реагування з боку РСУ» – наполегливо втілюватиметься в життя.

Я – суддя Октябрського районного суду м. Полтави.

Під час розгляду справи за корупційним обвинуваченням міського голови Олександра Мамая у 2014 – на початку 2015 року я зазнала тиску, потім – пропонування неправомірної вигоди.

За моєю заявою та при безпосередній участі дії правопорушників були задокументовані у рамках негласних слідчих дій.

Наразі справа посередника, екс-заступника міського голови, розглядається в одному з судів Полтави. Кримінальне провадження стосовно мера та інших причетних осіб тривалий час розслідують детективи НАБУ. Кілька проектів повідомлень про підозру не були схвалені прокурорами САП. З незрозумілих причин, про які можна здогадуватись у зв’язку з «жучками» в акваріумі Назара Холодницького.

Мій вчинок не знайшов підтримки у колег з Октябрського райсуду. А голова суду, Олександр Струков, у кабінеті якого планували схилити мене до «порозуміння» з мером, кілька років поспіль, використовуючи адміністративні важелі, переслідує мене. І намагається приховати власну причетність до тих подій.

Звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Ради суддів України довго залишалися без уваги.

Зі створенням Вищої ради правосуддя я спрямувала свої скарги туди.

Істотний прорив відбувся торік.

12 липня Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до ВРП з проханням прискорити розгляд мого звернення, зазначивши «невипадкову, цілеспрямовану систему заходів з боку голови суду з метою вплинути на ефективність реалізації заявницею її права брати ефективну участь у розгляді справи за її заявою про пропонування їй як судді неправомірної вигоди […] поведінка голови суду має ознаки тиску на суддю та підриває авторитет судової гілки влади, має охолоджувальний ефект для суддів, які як заявниця можуть мати підстави заявити про неправомірне втручання в їх діяльність […] залишення скарг заявниці щодо поведінки голови суду без своєчасного ретельного аналізу та обґрунтованих висновків буде свідчити про толерантне відношення держави до можливості впливу на суддю та підриву авторитету суду».

6 вересня Національне агентство з питань запобігання корупції рішенням № 705 ухвалило внести голові Вищої ради правосуддя Ігору Бенедисюку припис про усунення порушень головою Октябрського райсуду Закону України «Про запобігання корупції» та притягнення його до відповідальності. Документом, поміж іншого, констатовано «вжиття до Гольник Л.В. негативних заходів впливу з боку голови Октябрського суду Струкова О.М., що є порушенням вимог частини третьої статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».

7 вересня Рада суддів України вирішила доручити Голові РСУ звернутися до Вищої ради правосуддя зі скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності голови Октябрського райсуду Струкова з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Тобто за допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів (порушення положень ст. 13 Кодексу суддівської етики).

Передувала рішенню перевірка, здійснена членами спеціально відрядженої до Полтави робочої групи. У Висновках останньої відзначено вибірковість та упереджене ставлення керівництва суду до мене і те, що колектив суддів усунувся від розв’язання кризової ситуації у суді та сприяв поглибленню наявного конфлікту, що в подальшому вплинуло на авторитет судової влади в цілому.

Тож пунктом 4 Рішення № 44 РСУ рекомендувала зборам суддів Октябрського райсуду «розглянути питання про доцільність подальшого перебування на посаді голови названого суду Струкова О.М.».

Цього досі не зроблено. Попри те, що рішення Ради суддів України, за Законом, є обов’язковими для всіх органів суддівського самоврядування.

Збори суддів нашого суду відмовляються навіть включати зазначене питання до порядку денного.

Пункт 6 Рішення РСУ передбачав: «Звернутися до Вищої ради правосуддя щодо необхідності прискорення розгляду звернень судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В.».

На жаль, швидкістю реагування ВРП похвалитися не може.

Дисциплінарна справа стосовно судді Струкова на підставі скарг – моєї, РСУ та НАЗК – була відкрита ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя тільки 13 грудня 2017 року.

Незадовго до того по дорозі додому я зазнала нападу молодиків у масках, озброєних кийками. Каліцтва, якщо не смерті, уникла завдяки самовідданості мого чоловіка, який прийняв на себе майже всі удари. Від отриманих травм він потерпає досі.

7 березня дисциплінарна палата вирішила продовжити строк розгляду справи Струкова. 11 квітня відклала розгляд. 18 числа на підставі скарг голови Октябрського райсуду відкрила дисциплінарну справу стосовно мене та об’єднала її зі справою самого Струкова. 25 квітня дала хід і моїй скарзі від 23 березня 2016 року, приєднавши нову дисциплінарну справу до раніше відкритих.

Фінальне слухання, сподіваюсь, відбудеться 23 травня.

У провину мені керівник суду поставив «порушення» трудової дисципліни, які за висновками робочої групи визнані свідченням його власних зловживань.

Заяви тотожного змісту Струков подавав не раз – і до Вищої ради правосуддя, і до Ради суддів України. 14 грудня 2017 року всі вони були повернуті скаржнику за ухвалою члена ВРП Андрія Бойка.

16, 17 та 18 січня Струков надіслав свої скарги до ВРП повторно. І, як бачимо, голові суду, на відміну від мене, не довелося чекати роками.

Відкриття дисциплінарної справи стосовно мене Струков сприйняв як сигнал, що йому вдасться уникнути покарання. Схоже, розраховує він і на те, щоб руками членів ВРП вчинити розправу наді мною.

Відтак репресії посилилися. 27 квітня – за один день, перед тривалими вихідними, було звільнено мою помічницю, молоду жінку, яка виховує двох дітей.

Відповідно до пункту 17 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України 3 березня 2016 року, Юлія Козаченко тимчасово виконувала обов’язки помічника іншого судді. Не відмовлялась вона від виконання будь-яких обов’язків працівників апарату суду.

Єдина її «провина» – підтримання зі мною звичайних людських стосунків, що Струков намагався категорично їй заборонити.

Безпідставне звільнення кваліфікованого працівника (в Октябрському суді Юлія пропрацювала майже 12 років) – що це, як не свавілля?!

6 березня Струков оскаржив до суду рішення Ради суддів України – домагається визнання його протиправним і скасування.

Заклик РСУ розглянути питання про доцільність перебування на посаді голови тлумачить як незаконне втручання і тиск на збори суддів Октябрського райсуду. Позаяк «колектив суддів не бажає ініціювати та проводити будь-які повторні вибори голови суду».

І взагалі, твердить Струков, «рішення Ради суддів України №44 від 07.09.2017 року прийняте з перевищенням наданих повноважень та є прямим тиском на мене».

Слухання справи Полтавський окружний адміністративний суд призначив на 29 травня.

Нещодавно Струков намагався в подібний спосіб скасувати припис НАЗК. І програв у першій інстанції.

Співробітники НАЗК гідно і компетентно представляли інтереси агентства у суді.

Упевнена, що Рада суддів України також із належною принциповістю відстоюватиме свої позиції.

І в суді, і на засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Формування нового складу РСУ, що відбулося після ухвалення рішення № 44, не повинне змінити основоположні принципи діяльності вищого органу суддівського самоврядування.

Тоді РСУ визнала неприпустимими «обрання на посади голів судів осіб з низькими моральними, діловими та професійними якостями», «поведінку, рішення, дії голів судів, які порушують законодавство про єдиний статус суддів» та звернула увагу суддів України на те, що «створення конфліктної ситуації в суді між суддями, незнаходження порозуміння, а так само ухилення від врегулювання такої конфліктної ситуації, перешкоджає нормальній діяльності суду і суддів, є порушенням правил суддівської етики, порочить звання судді та підриває авторитет судової влади».

Відповідно до ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Рада суддів України здійснює заходи із забезпечення незалежності та правового захисту суддів, контролює додержання вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у їх діяльності.

Саме цього я, як суддя-викривач корупційного злочину, потребую.

Надто довго мені доводиться чекати справедливості.