The New York Times про полтавські суди, корупцію та Україну
Днями у впливовомуамериканському виданні вийшла друком велика стаття, присвячена проблемамборотьби з корупцією в Україні на тлі нашого історичного спадку та російськоговтручання.
Несподівано для мене публікаціязазнала осуду з боку деяких поважних і відомих осіб, які оголосили їїманіпулятивною та українофобською.
Щоб покласти крайсуперечкам, тим більше продовженню «дискусії» у стилі «не читав, але засуджую»,оприлюднюю переклад резонансної статті.
Закореніла у скандалах: Що робитьУкраїну вогнищем інтриг
Автори: Ендрю Хіггінс та Ендрю Е. Крамер
7 жовтня, 2017 р.
ПОЛТАВА, Україна — Післячотирьохрічного розслідування, проведеного німецькою поліцією, ФБР та іншимиправоохоронними органами з усього світу, важкоекіпіровані співробітникиспецслужб штурмували квартиру в центрально-українському місті Полтаві. Після нетривалоїперестрілки вони схопили свою ціль: підозрюваного в організації кіберзлочинногоугрупування, звинуваченого у крадіжці понад 100 мільйонів доларів.
За арешт 33-річного ГеннадіяКапканова, українського хакера, народженого у Росії, і припинення діяльностімережі Avalanche («Лавина») із великої кількості комп’ютерів, контрольованихним та його спільниками за допомогою шкідливого програмного забезпечення, таперетворених у злочинне підприємство, Україна, що нечасто трапляється, отрималасхвалення з боку часто розчарованих західних прихильників.
Однак, наступного дня Капканов зник.
Суддя місцевого суду в Полтавівідхилив клопотання прокуратури про його взяття під варту на 40 днів і постановивзвільнити його. З тих пір Капканова не бачили.
Чи втік Капканов у результатікорупції, чи через некомпетентність, чи через поєднання цих факторів,достеменно невідомо. Генеральний прокурор зі столиці України Києва погрожував звільнитимісцевого прокурора, але пізніше передумав, дізнавшись, що справою керував одиніз його власних заступників.
Провал операції в Полтавідозволяє зрозуміти, чому Україна, багатообіцяюча країна з освіченим населенням,родючими ґрунтами й активним громадянських суспільством, натомість виробляє такбагато резонансних скандалів.
Упродовж минулого року на Українуобрушилися викриття: неофіційні платежі колишньому керівникувиборчої кампанії Президента Трампа Полу Манафорту; створення в Україні шкідливого програмного забезпечення, яке використовували для російськиххакерських атак під час президентських виборів у США у 2016 році; та припущенняпро те, що ракетні технології радянської епохи, можливо, були передані контрабандним шляхом Північній Кореї.
Ці випадки не пов’язані ні засуттю, ні за часом. Діяльність Манафорта в Україні відбувалася до українськоїреволюції 2014 р., тоді як інші події мали місце після неї. Проте всі воничастково спричинені тими самими функціональними розладами, властивими слабкійдержаві, яку мучить корупція та розхитує постійний російський тиск, тавідкритими можливостями для шахрайства, які такі властивості відкривають.
«Чому так багато розголосу довколаУкраїни? Тому що Україна є епіцентром протистояння між західним демократичнимсвітом та авторитарними тоталітарними державами», сказав у інтерв’ю секретарРади національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов. Він засудивповідомлення про надання Україною ракет Північній Кореї як російськудезінформацію, спрямовану на підрив підтримки з боку Заходу.
Але на фоні того, як Росія зчасів розпаду Радянського Союзу наполегливо працювала, щоб ослабити Україну тавтримати її у своїй сфері впливу – спершу методами економічного тиску таполітичного втручання, а потім і через військову агресію – Україна і сама себепослаблювала.
«Тією ниткою, що зв’язує дивнісправи в Україні, майже завжди є корупція», сказав опозицій депутатукраїнського парламенту Сергій Лещенко та одночасно нестримний критикПрезидента Петра Порошенка.
Як зазначив політик, Порошенкокращий за свого попередника, клептократичного, проросійського лідера таколишнього клієнта Манафорта – Віктора Януковича, який втік до Росії у лютому 2014 року після кількамісячних вуличнихпротестів у Києві. «Але причиною цього є лише те, що він слабший, а суспільствонабагато сильніше», сказав Лещенко.
Президенту Порошенку, на відмінувід свого російського колеги-президента Володимира Путіна, доводиться працюватив умовах вільної преси, яка з радістю викриває та критикує помилки уряду тазловживання його членів.
«Окрім країн Балтії, Україна єєдиною неавторитарною пострадянською республікою», вважає Сергій Плохій,професор Гарвардського університету, фахівець з історії України. І, на відмінувід трьох балтійських держав, котрі мали нетривалі періоди незалежності міжПершою та Другою світовими війнами, Україні має лише гостре усвідомлення того,що протягом багатьох століть, вона була поневолена зовнішніми силами, зокремаПольщею, Австрією та Росією, що і змусило українців з побоюванням ставитися довлади.
«Якою є національна ідея України?– Це опір владі», каже колишній радник Президента Януковича Тарас Чорновіл.
На додачу до обставинболіснаісторія України не дозволила їй навчитися приборкувати свій нестримнийхарактер, що суперечить порядкам Європейського Союзу, до якого Україна прагнеприєднатись, котрі полягають у чіткій системі правил та прагненні уникатискандалів.
«Спроби [України] залишатисядемократичною в процесі формування нації часто видаються безладними, олігархилишаються могутніми, а з огляду на фактичну відсутність державного контролю надЗМІ та олігархічною конкуренцією, пострадянська корупція є доволі поширеною», зазначаєПлохій.
Зі значним посиленням можливостейстеження СБУ, внутрішньої розвідувальної служби України, внаслідок отриманнявідповідного обладнання від Сполучених Штатів після втечі Януковича до Росії, цяслужба сформувала власну вибіркову та спотворену форму прозорості, здійснюючи витокиінформації про підозри у правопорушеннях, часто із політичною або фінансовоювигодою.
Контрольована Порошенком СБУ сталазасобом ведення внутрішніх політичних та бізнесових битв, при чому, активісти усфері боротьби з корупцією звинувачують її у перешкоджанні, замість допомоги, їхнійсправі.
Хоча цей українськийправоохоронний орган і лишається під політичним впливом, він уже не є болотомнекомпетентності та корупції як колись. СБУ змогла відслідкувати колишніхбізнес-партнерів Манафорта та знайти докази російського хакерського втручання увибори у Сполучених Штатах у 2016 році, частково завдяки американськійтехнічній допомозі.
Центральне розвідувальнеуправління демонтувало систему прослуховування мобільних телефонів, надануРосією, та встановило комп’ютери, передані Америкою, повідомила Вікторія Горбуз,колишній керівник офісу зв’язку СБУ, відповідального за співпрацю з іноземнимиурядами.
Управління, очолюване паніГарбуз, перекладало перехоплені новою системою телефонні розмови та передавалоїх американцям. «Ця група здійснювала переклади негайно, працюючи 24 години надобу, та у повній співпраці з нашими американськими колегами», сказала вона.
Невідомо, чи були переданіамериканській владі будь-які перехоплені телефонні дзвінки, пов’язані зрозслідуванням втручання у вибори, але працівник українських правоохороннихорганів надав журналістам частину телефонних записів колишніх партнерівМанафорта.
Утім, демонтувати російське шпигунськеобладнання виявилося значно легшою задачею ніж вивільнитися від російського тиску,що постійно тяжів над Україною з моменту проголошення незалежності останньою у1991 році, але в останні роки став особливо агресивним.
З березня 2014 року Українавтратила Крим внаслідок анексії Росією та велику частину промислового центру на сході державичерез дії заколотників, підтриманих з Росії солдатами та зброєю. Москва використовуєУкраїну також як випробувальний полігон для дезінформації та хакерства, які пізнішебули використані під час президентських кампаній у Сполучених Штатах таФранції.
Українські високопосадовці,намагаючись пояснити, чому заходи, яких вимагає Захід, як-то боротьба зкорупцією, часто провалюються, незмінно згадують втручання Росії. Росія одночасноі зручне виправдання, але і дуже реальна загроза.
У Полтаві, над центром містависочіє пам’ятник царської епохи в знак перемоги Росії над Швецією в битві 1709 року,яка закріпила зростання Росії як провідної сили у регіоні та завершила ранніпрагнення власної державності українцями.
Зараз цей пам’ятник, хоч і прикрашенийукраїнськими прапорами, тим не менш лишається сильним нагадуванням примарноїприсутності Росії у країні, що з усіх сил намагається побудувати ефективну незалежнудержаву на крихкому фундаменті більш ніж 70 років комунізму та столітьпоневолення російськими царями.
Ігор Гавриленко, викладач історіїУкраїни у Полтавському національному технічному університеті, зазначив, щозвільнення Капканова, імовірного кримінального лідера у сфері кіберзлочинності,є типовим для тих функціональних розладів, якими страждає Україна.
«Сама ситуація абсурдна, але менебільше ніщо не дивує у моїй країні», розповідає він, сидячи у парку біляпам’ятника Полтавській битві. «Україна – країна, де можливо будь-що, якщо тимаєш гроші».
Манафорт, попрацювавши надеспотів у Африці та Азії, шукав нові бізнес-горизонти саме в Україні. Відкрившиофіс у Києві, він вплутався у сумнівну компанію російських та українськихмагнатів та політиків, зокрема Президента Януковича, скинутого у 2014 році.
Пан Чорновіл, який працював наЯнуковича як керівник виборчої кампанії у 2004 році, згадує Манафорта як «зарозумілогота самовпевненого» шоумена, котрий любив організовувати великі показні заходи, щопотребували надмірних витрат.
За його словами, таємнабухгалтерська книга, що містить записи про виплати Манафорту та іншим, булачастиною непродуманої спроби обліку всіх грошей, які проходили черезадміністрацію Януковича.
«Крали усі, тому партія хотіла відстежувати,хто скільки отримав», каже Чорновіл. «Вони навіть уявити не могли, що можутьодного дня втратити владу, а рахунки стануть відомими».
Як він зазначає, Манафорт часто сперечавсяіз оточуючими Президента, але «чомусь мав колосальний вплив на Януковича».
Чорновіл додає: «Він був тут не черезідеологію, а щоб заробляти гроші. Він був тут виключно через гроші».
Кінець періоду правлінняЯнуковича завершив і бізнес Манафорта у Києві та привів до влади Порошенка нахвилі реформаторського запалу.
Проте вціліла й та риса, яка протягомбагатьох років була і сильною стороною України як плюралістичного суспільства, такі основним її недоліком: крихка держава, надто фрагментована конкуруючимиекономічними та регіональними інтересами, щоб утвердити чи то авторитаризмросійського ґатунку, чи то європейське верховенство права.
«На цій землі ніколи не булосильної держави. Середньовічна мозаїка феодальних володінь, нестійкікоролівства та ранньо-модерні козацькі республіки не мали нічого спільного зєвропейським абсолютизмом або російським авторитаризмом», написав у нещодавнійстатті викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар. «Це країна балансу,а не керівництва. Ніхто не може керувати Україною як король».
Захід, розчарований цимфункціональним розладом, із частковим успіхом намагається тиснути на ПрезидентаПорошенка щоб змістити шальки терезів на протилежній бік від заплямованих корупцієюолігархів та російських довірених осіб, які часто керували Януковичем.
Порошенко створив незалежнийантикорупційний орган та ввів обов’язкове декларування майна для посадовців та депутатівпарламенту. Проте наразі він застрягнув у питанні створення окремого судовогооргану для розгляду корупційних справ поза межами чинної судової системи.
Лариса Кулешова, полтавська суддя,яка відпустила хакера, заперечує свою помилку. У короткому інтерв’ю суддя заявила,що винесла свою постанову «у повній відповідності українському та європейськомузаконодавству». Вона незгодна з рішенням апеляційного суду, винесеним уже післятого, як хакер утік, у якому йшлося про скасування її рішення та її помилку: «Яне вважаю, що я зробила помилку».
Пані Гольник має гіркий досвідтиску на суддів. Секретною камерою, наданою слідчими з антикорупційних справ,вона зняла на відео, як представник мера Полтави пропонував їй хабар у розмірі5000 доларів, щоб вона закрила справу. Це відео, опубліковане в Інтернеті, викликалосуспільний резонанс, проте не мала наслідків ні для мера, ні для його посланця.
«Кожного разу, коли стається щосьвочевидь неправильне, я запитую: «як так може бути?», – і мені завждивідповідають: «ти вже повинна була б звикнути до цього», каже Гольник.
Ендрю Хіггінс повідомляє зПолтави, Ендрю Е. Крамер – з Москви.
З англійської переклав ІлляГавриленко.
