На днях прем’єр-міністр Володимир Гройсман у своєму виступі на телеканалі ICTVзаявив, що головним завданням уряду є «системне реформування пенсійної системи...Це буде система, яка буде продукуватине дефіцит Пенсійного фонду, а будейого зменшувати і робити систему самодостатньою".
Хотілося б розібратись - в чому реформування? Чергове підвищення мізернихпенсій на кілька відсотків, чергове оголошення війни «чорним» зарплатам для скорочення дефіциту Пенсійного фонду?
Реформа (лат. reformo) — «re-» та «form», це зміна форми, зміназмісту об’єкту реалізації реформи. Реформа вносить суттєві зміни в механізмі функціонування, веде до принципово нового результату.
Чи пропонують нам саме пенсійну реформу? Чітковибудувану, можливо, навіть, не дуже чітко, але хоч в першому наближенні? Чи зріє справжня пенсійна реформа в надрах міністерств? Якщо дійсно зрієреформа, а не «трошки збільшити, трошки скоротити», то скільки ще потрібно витратити чиновнико-годин , щоб чергові заявинабули вигляду «системності»?
Що є об’єктом реформування? Загалом пенсійна система чисолідарна складова пенсійної системи?
Реформування виключно солідарноїсистеми пов’язані, в основному, зі скороченням виплат певним категоріямпенсіонерів. Але майже половина українських пенсіонерів отримує мінімальніпенсії. Підвищення пенсійного віку з середньої тривалістю життя українців – тежне рішення. Перспективи щодо скорочення дефіцитуПенсійного фонду виглядають невтішними. Не вводиться другий накопичувальний рівень, тому що маємодефіцит Пенсійного фонду, чекаємо росту економіки. Навіть з прогнозованимростом економіки бездефіцитність навряд настане в оглядовому майбутньому.
Досвід інших країнпоказує – тенденції збільшення тривалості життя ведуть до дефіциту пенсійноїсистеми, що збудована виключно на солідарних принципах.Представники Всесвітнього банку в рамках реформування національних пенсійних систем (доповідь Всесвітнього банку«Попередження всесвітньої кризи старіння»» (Averting the Old Age Crisis) пропонували введення обов’язковоїнакопичувальної складової . Результати були різні - і позитивні, і не дуже. Чому нескористатись досвідом? Не адаптувати для нашої країни?
Країну, що має швидкостаріюче населення без накопичувального елементу в пенсійній структурі чекаєсерйозна дестабілізація . Пенсії платити буде нічим. Але прогноз щодо введення другого державного рівня накопичувальної системи в сьогоднішніх реаліях стає примарним.
Реально працюючим в накопичувальній системі є третій рівень – недержавні пенсійні фонди,але охоплено всього 883 тисяч осіб.
Деякі Недержавні пенсійні фонди працюютьна ринку більше 10 років, накопичено немалий досвід. Але власними силами тасилами 23 КУА (Компаній з управління активами),щообслуговують ці НПФ неможливо донестигромадянам необхідність дбати про свою пенсію самостійно і заздалегідь. Більшість українців навіть не чули профункціонування НПФ.
Ще один аспект - агентина кшталт агентів страхових компаній. Існує чітка регламентація діяльності НПФ,тому винагорода компаніям, що надають послуги з адміністрування та управління активами складає від 1% до 3% річних від суми активів НПФ. Розмір винагороди агентів може розраховуватись з коштів новозалучених учасників і виходитьтаким , що не заохочує агентів ні до залучення нових учасників НПФ, ні до вивчення нормативної бази.
Тому суттєву вагу на ринку мають лише фондистворені великими корпораціями, такими як НБУ, Укрексімбанк, Укртелеком.... Внески до НПФ саме фізичними особами не є тенденцією.
Тож не дивно, що кількість НПФщороку зменшується (зливаються, поглинаються). Накопичувальні фонди, як другого(державного), так і третього (недержавного), окрім функції соціального захисту,несуть функцію внутрішнього інвестора. Якщо на сьогодні це близько 2 млрд грнактивів, то при введенні другого накопичувального рівня, згідно з даними, щонаводились віце-прем’єром Павлом Розенком, можливе залучення до 5 млрд грн лише за першийрік.
Одним словом, без втручання держави накопичувальнаскладова пенсійної системи буде залишатися в зародковому стані.
Таким чином, на сьогоднішнійдень в нас одна стабільність в пенсійнійтемі – дефіцит пенсійного бюджету і популістські обіцянки без системних планів такроків. А кожен день бездіяльності – це ще одне покоління пенсіонерів, якіприречені бідувати.