Загальна теорія права виділяє декілька видів правопорушень за часом (тривалістю) їх вчинення: одномоментні (разові) та триваючі. Їх відмежування подекуди може виявитись складнішим ніж здається на перший погляд.

Законодавство не дає відповіді на питання, яке правопорушення можна вважати триваючим. Відповідь на нього ми знаходимо в юридичній літературі та судовій практиці.

Загальну дефініцію “триваючого правопорушення” можна визначити як вид правопорушення, який полягає у неперервному або безперервному здійсненні протиправної поведінки особою протягом певного періоду часу, доти, доки вона не буде припинена добровільно або примусово.

До основних ознак триваючого правопорушення відносяться:

  1. Постійність протиправної поведінки – порушення триває певний час, а не обмежене одним моментом.

    Відключити

  2. Єдина воля особи – дії особи мають єдиний умисел або мотив.

  3. Правопорушення вважається вчиненим протягом усього часу його тривання, а не лише в момент початку.

Чітке відмежування триваючого правопорушення від одномоментного (разового) є вкрай важливим в контексті строків притягнення до юридичної відповідальності (за дисциплінарні проступки, адміністративні правопорушення, порушення митних правил тощо).

У вирішенні цієї дилеми нам допомагає судова практика.

Зокрема, вищим судом у системі судоустрою України неодноразово було надано визначення поняттю “триваюче правопорушення”.

Відключити

Відповідно до постанови Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, триваючим правопорушенням є проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і весь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Така позиція підтримується Верховним Судом і в подальших рішеннях, зокрема у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 490/8624/15-а, постанові від 18 грудня 2019 року у справі №158/286/17, постанові від 25 березня 2020 року в справі №175/3995/17-ц, постанові від 19 травня 2020 року у справі №404/1794/16, постанові від 11 грудня 2018 року у справі №242/924/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року в справі №810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надала тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення». Так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року в справі № 1540/4358/18, через відсутність в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначення поняття «триваюче правопорушення», сформовано правовий висновок, згідно з яким триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов’язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов’язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Відсутність у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поняття «триваюче правопорушення» не може бути підставою для звільнення від відповідальності» (пункт 52 рішення).

Відключити

Також Верховний Суд вважає правильним визначення поняття "триваюче правопорушення", що зазначено у листі Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 № 1101/Н/99-99-15-04-01-14. Так, зокрема, Міндоходів України було зазначено, що триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок (наприклад, у разі виявлення таких проступків: відсутності обліку доходів і витрат, для яких встановлена обов'язкова форма обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов'язаних з нарахуванням податків, і встановити які можна лише в ході документальної перевірки на підставі первинних документів). Стягнення за такі адміністративні правопорушення може бути накладене в строк не пізніше, ніж через два місяці з дня його виявлення (з дати складання і підписання акта перевірки) (постанова від 11.06.2020 № 345/4368/16-а).

Окрім розуміння, що саме вважається триваючим правопорушенням, в судовій практиці ми також знаходимо розуміння, з якого моменту необхідно відраховувати строк притягнення особи до юридичної відповідальності при вчиненні таких правопорушень.

Так, у постанові від 09 вересня 2024 року в справі № 353/999/23 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду визначила, що триваюче кримінальне правопорушення - це кримінальне правопорушення, яке може безперервно вчинятися на стадії закінченого його складу протягом певного (достатньо великого) проміжку часу. Враховуючи зазначене, днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння.

Відповідно до усталеної практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема в постановах від 18 квітня 2019 року в справі № 408/5060/17-к, від 21 травня 2020 року в справі № 483/729/19, від 05 серпня 2020 року в справі № 401/3143/18, від 20 грудня 2022 року в справі № 526/1542/20, вирішальне значення має момент саме завершення триваючого кримінального правопорушення. У цьому контексті таке кримінальне правопорушення вважається закінченим у момент припинення злочинного посягання або злочинного стану завдяки суб'єктивним або об'єктивним моментам.

Верховний Суд у постанові 04 листопада 2019 року в справі № 925/875/18 також зазначав, що триваючим порушенням є порушення, яке почалося з протиправної дії чи бездіяльності, здійснюється потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом цього діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли особа не виконує конкретний обов'язок (у даному випадку, передбачений умовами Договору) або виконує його неповністю чи неналежним чином. Таке порушення припиняється виконанням регламентованих обов’язків добровільно або у примусовому порядку, залученням винної особи до відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 викладено правовий висновок, що бездіяльність, на відміну від дії, не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу тривання відповідного правопорушення. Встановлення строків звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та, відповідно, здійснення незаконної бездіяльності. Вказаний висновок також висловлено Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року в справі № 372/1436/13-ц.

Аналізуючи судову практику, ми можемо також виділити деякі категорії правопорушень (порушень зобов'язань), які зазвичай вважаються триваючими:

- поширення інформації, що вводить в оману. Порушення суб'єктом господарювання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (за умови доведення факту його вчинення) може мати системний триваючий характер та, залежно від суті порушення, - виходити за межі однієї територіальної одиниці, однак при цьому залишатися єдиним триваючим порушенням для нього (Постанова Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року № 922/5928/14).

- невиконання грошового зобов'язання. Так, у постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову;

- несвоєчасна або неповна сплата адвокатами щорічного внеску. Несплата адвокатом внесків понад 3 місяці, вважається грубим порушенням правил адвокатської етики; відсутність у Законі України "Про адвокатуру" поняття "триваюче правопорушення" не може бути підставою для звільнення від відповідальності (постанова Верховного Суду від 09 серпня 2019 року в справі № 1540/4358/18).

- створення перешкод, пов'язаних зі здійсненням права власності. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову; отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав (Постанова Вищого господарського суду від 05 липня 2017 року Справа № 925/1265/16).

Щодо застосування позовної давності до вимог про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу усіх споруд торгівельного призначення, які розташовані на ній земельній ділянці, суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, оскільки у такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення; негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Вимога про повернення земельної ділянки у зв`язку з порушенням умов договору оренди також є негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав власника такої земельної ділянки (постанова Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 922/2961/20).

- зберігання зброї, боєприпасів та вибухових речовин. Специфіка об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, полягає в тому, що вона утворюється поєднанням альтернативно передбачених у диспозиції кримінально-правової норми діянь, різних за своєю правовою природою, серед яких протиправному зберіганню предметів кримінального правопорушення притаманні ознаки триваючого злочину. Характерною рисою, що відрізняє триваюче діяння від інших, є виникнення і наявність так званого "злочинного стану", викликаного фактично безперервним вчиненням кримінального правопорушення, оскільки протиправне діяння здійснюється безперестанно до моменту його припинення за власною волею або за втручання інших осіб, зокрема правоохоронних органів. У "час вчинення триваючого злочину" включається увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла діяння на стадії закінченого злочину (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року в справі № 461/3474/22).

- ненарахування та несплата єдиного соціального внеску. В постанові від 11 червня 2020 року в справі № 345/4368/16-а Верховний Суд зазначив, що постанова про накладення на позивача адміністративної санкції винесена на підставі акту перевірки, в якому виявлені факти заниження (не нарахування) суми єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 на суму 89995,14 грн., що є триваючим правопорушення, за умови його належного доведення. Відтак, строк притягнення до відповідальності за вчинене правопорушення необхідно враховувати з дня його виявлення. Висновки суду апеляційної інстанції як і застосування приписів статті 38 КУпАП до даних правовідносин є неправильними.

- прогули. Верховний Суд, зокрема, врахував, що оскільки позивачка була відсутня на роботі у період з 21 червня 2016 року до 11 січня 2017 року безперервно, то прогул як дисциплінарний проступок був триваючим. Застосувавши 20 січня 2017 року до позивачки дисциплінарне стягнення у виді догани, відповідачі не порушили шестимісячний строк притягнення, в тому числі враховуючи те, що прогули були вчинені позивачкою і 9 - 10 січня 2017 року, які були робочими днями (постанова від 03 березня 2021 року в справі № 813/1475/17).

- та інші.

Виходячи із викладеного, поняття триваючого правопорушення займає важливе місце в сучасній судовій практиці, адже дозволяє більш точно визначити момент, з якого починається та закінчується протиправна дія чи бездіяльність.

Верховний Суд неодноразово наголошував на ознаках таких правопорушень, а також на умовах, за яких вони вважаються завершеними, що, у свою чергу, визначає і момент, з якого може бути розпочато процес притягнення до юридичної відповідальності. Аналіз судової практики дозволяє виділити окремі категорії правопорушень, які традиційно визнаються триваючими, що, у свою чергу, сприяє формуванню єдиної правозастосовної практики.