Водночас інколи як учасники процесу, так і суд, не зовсім правильно трактують норми процесуального та матеріального права, які стосуються участі в сімейному спорі щодо дитини органу опіки та піклування і значення його висновку.

Відразу зауважу, що нерідко будучи присутньою на засіданнях комісій з питань захисту прав дітей, доводилося і обурюватися, і червоніти за непрофесійність, хамство, нерідко, невігластво окремих членів таких комісій, та грубе порушення й ігнорування як прав дітей, так і прав батьків. Водночас несправедливо буде не зауважити, що в деяких районах столиці (і не тільки столиці) подібні комісії працюють дуже професійно і виважено, і дійсно виходять з пріоритету захисту прав дитини, а не “перетягування каната” щодо батьківських прав батьком чи матір’ю.

Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 6 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Згідно з частиною 4 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. 

Враховуючи вказані норми, законодавством обов'язковою визначена саме участь органу опіки та піклування під час розгляду питання про визначення місця проживання.

На цьому у своїй доповіді наголосив також суддя Верховного Суду Євгеній Краснощоков. Зокрема Суддя Євгеній Краснощоков зауважив, що обов′язковим для суду є саме залучення органу опіки і піклування до участі у справі, а не наявність у справі відповідного письмового висновку. Проте основною метою залучення органів опіки та піклування є отримання фахової оцінки щодо розв’язання спору, тому така дія суду не має бути формальною. Інколи й надані висновки органів опіки та піклування не містять відомостей, необхідних суду для прийняття рішення, яке було б найкращим для дитини, або в них немає пояснень, чому прийняте те чи інше рішення органу

Звертаємо увагу Суду, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим в постанові від 06 вересня 2018 року в справі № 644/9094/16-ц, висновок органу опіки та піклування не може мати переваги над іншими доказами і він має оцінюватись в сукупності з іншими доказами.