В цілому за підсумками 2015 року економіка України все ще знаходилась під впливом суттєвого погіршення економічної ситуації 2014 року, що обумовлено веденням військових дій на сході України в Донецькій та Луганській областях, а також втрат економіки внаслідок анексії Криму. Ці події в нашій країні, а також нестабільність світової економіки викликали ланцюжкову реакцію дисбалансу усіх макроекономічних та регіональних показників, в тому числі і в зовнішньоторговельних відносинах.

Загалом, військовий конфлікт на сході України виявив виробничу вразливість економічної системи як зазначеного регіону, так і економіки країни в цілому. Результати збройного протистояння відобразилися в першу чергу на реальному секторі економіки – розташовані у східних регіонах виробництва вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, що забезпечували значну частину внутрішнього промислового виробництва та експорту, зазнали величезних втрат, було знищено низку транспортно-логістичних об’єктів. За оцінкою Мінекономрозвитку, понад 40 % негативного внеску в динаміку ВВП у 2014-2015 рр. повязано саме із ситуацією у Донецькій та Луганській областях.[1]

Аналіз експортно-імпортного потенціалу України показує, що падіння обсягів експорту в Україні триває ще з 2014 року, коли порівняно з 2013 роком він зменшився на 15%, або на 10,7 млрд дол., з них товарів – на 8,4 млрд. В 2015 році експорт скоротився на 29,3%, імпорт – на 31,1% . Все це – втрачені валютні надходження і додатковий курсовий тиск на валютному ринку. І хоча позитивне сальдо в 2015 році становило 632,5 млн.дол. (у 2014р. негативне – 527,0 млн.дол.) воно було сформоване не за рахунок збільшення екпорту промислової продукції, а за рахунок торгівлі послугами та більш швидкого падіння імпорту порівняно з експортом.

Що стосується експорту товарів в регіональному розрізі, то серед регіонів України у 2015 році лише у чотирьох відбулося збільшення експорту за обсягами і за часткою порівняно з 2012 р.: у Вінницькій (2,2% українського експорту в 2015 р. проти 0,9% у 2012 р.), Волинській (1,7% в 2015 р. проти 0,9% у 2012 р.), Тернопільській (0,8% в 2015 р. проти 0,3% у 2012 р.) та Чернігівській (1,4% в 2015 р. проти 0,8% у 2012 р.) областях (табл.1). Найбільше падіння експорту у сумарному виразі відбулося у Донецькій (зниження на 10,4 млрд.дол.), Луганській (3,9 млрд.дол.), Дніпропетровській (на 3,7 млрд.дол.) областях та у м.Києві (на 4,02 млрд.дол.).

Таблиця 1. Динаміка обсягів експорту товарів в розрізі регіонів України за 2012-2015рр.(за даними Держстату України)

Відключити

Так, якщо в 2012 - 2013 роках Донецька область займала перше місце по експорту товарів (20,5% та 19,6% від всього українського експорту), то в 2015 році вона займала вже третє місце (9,7%) після м.Києва (22,9%) та Дніпропетровської області (16,8%). В цілому скорочення вітчизняного товарного експорту в Донецькій області у 2014 р. порівняно з 2013 р. склало 32,3 %, у 2015 році скорочення відбулося в 2,1 рази, або на 4 705,6 млн.дол. Порівняно з 2012 роком падіння експорту у 2015р. склало 73,8%. В першому кварталі 2016 р. експорт області також показав падіння на 36,4%.

Крім Донецької області, зниження експорту товарів більше ніж в 2 рази у 2015 році порівняно з 2012р. відбулося також в Луганскій, Сумській, Івано-Франківській, Полтавській та Черкаській областях (рис. 1).

Відключити

Рис.1. Темпи зростання (зниження) експорту товарів в регіональному розрізі

у 2012-2015 рр.(за даними Держстату України)

Відключити

Загалом, якщо Донецька та Луганська області у 2012 році разом забезпечили 26,7% товарного експорту України, то в 2014р. – лише 19,1 %, у 2015 р. - 10,4 %, а у І кварталі 2016 р. взагалі 9,1%.

Що стосується змін в товарній структурі експорту, то необхідно зазначити, що функціонування української економіки в умовах поглиблення дисбалансу основних макроекономічних показників призвело до змін якісної структури експорту. Так, у 2015 р. у загальному обсязі експорту товарів порівняно з 2014р. збільшилась частка зернових культур з 12,1% до 15,9%, жирів та олій – з 7,1% до 8,7%, електричних машин – з 5,0% до 5,2%, насіння і плодів олійних рослин – з 3,1% до 3,9%. Натомість зменшилась частка чорних металів з 23,9% до 21,2%, руд, шлаку і золи – з 6,4% до 5,8%, механічних машин – з 5,5% до 5,1%[2].

Обсяги експорту в 2015 р. в порівнянні з попереднім роком впали у всіх без винятку галузях економіки. Але якщо експорт продукції ПЕК знизився в 4 рази (вугілля в 10, кокс в 5, нафтопродукти в 4, електроенергія в 3 рази), то експорт продуктів рослинного походження – всього на 8,7%. Падіння по іншим галузям склало від 20% до 38%, а найбільшою мірою відбулося падіння в експорті продукції машинобудування – в 2,2 рази, металургії – в 1,9 рази, хімпрому – в 2 рази. Порівняно з 2013 роком експорт механічних та електричних машин скоротився на 57,8%, готових харчових продуктів – на 29%. За січень-лютий 2016 року найбільше в структурі експорту України займала кукурудза (13% всього експорту України) та соняшникові (близько 11%). У ТОП-5 входить і експорт пшениці.

Таким чином, в країні відбувається поступовий зсув від товарів переробної промисловості до продовольчої сировини. У 2015 році частка чорного металу в експорті України займала 21,2 %, і чорні метали все ще займають перше місце серед українських експортних товарів, хоча у вартісному виразі загальна експортна виручка від продажу металу впала. У 2013 році Україна від експорту металу отримала 14 млрд. дол., а за 2015 рік тільки 8 млрд. дол., в першу чергу за рахунок падіння попиту та світового падіння цін на метал в 2 рази[3].

Що стосується машинобудування, то в структурі експорту України галузь займає близько 10% і в даному сегменті спостерігається найбільше падіння експорту – майже на 50% в 2015 році порівняно з 2012 роком. Особливу увагу необхідно приділити скороченню виробництва і експорту продукції машинобудування, яку насправді можна віднести до групи високотехнологічних товарів – це двигуни турбореактивні, турбогвинтові та інші газові турбіни. Їх було експортовано в 2015 р. на 671 млн. дол. (менше 1,8% в загальному обсязі експорту) і це лише 13-й рядок експортного рейтингу України, а ще в 2014 р. ці товари займали в експорті 11-ю позицію, а в 2012 та в 2013-му році були в середині ТОП-10[4].

Одним із факторів падіння експорту продукції ПЕК, металургії та машинобудування стало прискорення темпів падіння промислового виробництва в ряді регіонів України (2014р. – 10,2 %, 2015 р. – 10,1%). За галузями скорочення обсягів виробництва відбулося у експортно-орієнтованих добувній промисловості і розробленні кар’єрів (13,7% у 2014 р. і 14,5% у 2015 р.), переробній промисловості (9,3% у 2014 р. та 13,1% у 2015 р.), постачанні електроенергії, газу, пари і кондиційованого повітря (6,6% у 2014 р. і 12% у 2015 р.)і тд.

Що стосується регіонального зрізу, то найбільше падіння промислового виробництва відбулося в Луганській області (у 2014р. на 42%, а у 2015р. вже на 66%), яка до початку проведення антитерористичної операції входила до п'ятірки найбільш міцних промислово-економічних регіонів України з найбільшим зосередженням промислових об’єктів господарювання.

У Донецькій області падіння у добувній промисловості склало 42,3% , харчовій – 58,8%, загалом переробна промисловість за рік втратила 35,8% обсягів виробництва продукції (рис.3).

Рис.3. Темпи зниження промислового виробництва у Донецькій області у 2015 р. (за даними Головного управління статистики у Донецькій області)[5].

На прикладі Донецької області можна спостерігати, як падіння промислового виробництва у 2012-2015рр. в свою чергу вплинуло і на експорт товарів за головними виробничими позиціям. Наприклад зниження виробництва хімічної продукції відбулося на 26,4%, а експорт її знизився взагалі з 775,6 млн.дол до 30,8 млн.дол; виробництво металів та металопродукції знизилося на 33%, а експорт на 67%; виробництво мінеральних продуктів зазнало падіння у 2 рази, експорт знизився у 5,5 разів.

Серед основних факторів падіння експорту основних товарних груп є не тільки падіння виробничого потенціалу українських підприємств, а і втрата звичних ринків збуту продукції, особливо російського ринку для Донбасу.

І хоча РФ в 2015 р. залишалася на першому місці серед наших країн-експортерів з обсягом експорту в сумі 4,8 млрд, дол. і питомою вагою 12,7%, у 2014 році обсяг експорту складав в 2 рази більше – 9,8 млрд.дол. За результатами першого кварталу 2016 р. падіння українського експорту до Росії склало 38,3%[6].

Що стосується експорту товарів регіонами України в країни Європейського Союзу, то тут спостерігається позитивна динаміка і якщо за підсумками 2014 року експорт до Європи охоплював понад 50% в структурі торгівлі лише п’ять українських областей, то у 2015р. їх стало вже вісім, крім того в 2015р. шість українських областей показали реальне зростання поставок до Європи. Абсолютними лідерам тут стали Миколаївська (зростання на 22%) і Вінницька (на 16%) області. Також на 8% у 2015р. порівняно з 2014р. зросли поставки до країн ЄС товарів з Сумської та Хмельницької областей.

Але все ще є частина областей, які поки що не можуть знайти альтернативу російському ринку і не скористалися перевагами, які країна отримала від односторонніх торговельних преференцій ЄС. В результаті за весь 2014 рік український експорт до ЄС зріс лише на 1,5% (при загальному річному падінні експорту на 23,5%), а у 2015-му експорт товарів до країн Європейського Союзу становив 13017,5 млн.дол., або 34,1% від загального обсягу експорту та зменшився порівняно з 2014р. на 24% .Товарна структура експорту України в ЄС залишалась сталою протягом останніх років – близько третини займає продукція сільського господарства та харчопрому, в першу чергу зернові, насіння олійних культур та рослинна олія. На другому місці експорт чорних металів та виробів із них (22% експорту в 2015 році), на третьому – електричні та механічні машини (14%), переважно за рахунок електричного обладнання.

Враховуючи цей фактор, а також те, що країни ЄС мають потребу лише в деякій продукції української машинобудівної галузі (наприклад, ізоляційні дроти, підшипники, котли), а що стосується більш складної продукції (автомобілі, побудова техніка), то вона поки що не є конкурентною на ринку ЄС, Україні потрібно терміново створювати сучасні конкурентно спроможні виробництва та освоювати інші ринки збуту.

Експерт з питань фінансової політики ІСЕД А. Дешко зазначає: «З одного боку, у структурі українського ВВП експорт становить близько 50%, тож зв’язка «експорт-промисловість» є ключовою. З іншого — різке падіння експорту промислової продукції просто змушує уряд проявити активність і вже сьогодні шукати ефективні рішення для розв’язання стратегічних проблем. А проблеми надзвичайно серйозні»[7].

На думку експертів Українського центру сприяння інвестиціям та торгівлі (ITFC), експортоорієнтованість української економіки не є недоліком за одним винятком – коли дана орієнтація тримається переважно на двох групах товарів – металевих та хімічних виробах, виробництво яких енерго- та сировиннозалежне від Росії. У такому разі виникають доречні запитання стосовно дотримання країною вимог економічної безпеки. Більше того, світовий досвід переконливо свідчить, що недолуга орієнтація на експорт без належної уваги до сталого розвитку інших галузей економіки країни у довгостроковому вимірі закономірно призводить до негативних наслідків, як соціальних, так і політичних[8].

Разом з тим, в країні на сьогодні відсутній комплексний підхід до вивчення данної проблеми з боку органів державної влади. Заявлена у 2015 році та презентована 26 квітня 2016 р. Урядом Біла книга «Пропозицій щодо політики сприяння розвитку українського експорту»[9], що була підготовлена Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій, на думку експертів, є абсолютно формальним, доктринальним та непрактичним документом і не враховує територіальні та виробничі зміни[10].

Що стосується Криму, то за інформацію інтернет-видання «Слово і діло»[11], у зв’язку з санкціями з моменту анексії на півострові відбулося значне падіння імпорту та експорту. Експорт товарів та послуг знизився з 849,3 млн.дол. у 2013 році до 73,5 млн.дол.США у 2015 році, імпорт з 976,7 млн.дол. до 93,3 млн.дол.США відповідно. Загалом внаслідок анексії Криму зовнішньо-торгівельний оборот України зменшився в середньому на 1 900 млн.дол. на рік.

Висновки

1. За результатами 2015 року Україна не змогла ефективно використати потенціал девальвації національної валюти для нарощування експорту, в т.ч. через втрату контролю над частиною території Донецької і Луганської областей. Прогноз експертів на 2016 рік –падіння експорту України – cкладе 20%, при цьому експортна виручка знизиться до 30 млрд. дол. Але є і більш песимістичний прогноз, який передбачає, що експортна виручка України в 2016 році буде не більше 26-28 млрд. дол.[12]. За результатами І кварталу 2016р., падіння обсягу експорту склало 15,1%, імпорту – 9,1%.

2. Вагомий вплив Донецької та Луганської областей на загальнонаціональний експорт обумовлений високою концентрацією експортоорієнтованих підприємств металургії, машинобудування та хімічного комплексу, які традиційно формували переважну частку вітчизняної зовнішньої торгівлі[13]. Наслідками воєнної агресії на сході України стало знищення та/або пошкодження основних засобів виробництва в цих регіонах, порушення виробничих зв’язків, зменшення кількості суб’єктів господарювання, вимушений простій підприємств та падіння обсягів виробництва основних товарів для експорту. В результаті частка цих регіонів у загальнодержавному обсязі експорту на протязі 2012-2015 рр. знизилася більше ніж удвічі - з 26,7% до 10,4%, імпорту з 7,3% до 4%.

3. На зменшення зовнішньотогівельного обороту України значно вплинуло зниження в 2014-2015рр. обсягів виробництва промислової продукції в основних експортноорієнтованих галузях економіки.

4. Функціонування української економіки в умовах поглиблення дисбалансу основних макроекономічних показників поступово призводить до погіршення якісної структури експорту, відбувається зсув від важкої промисловості до продовольчих товарів та сировини.

5. Однією з тенденцій зовнішньоекономічної політики регіонів України у 2015р. була диверсифікація ринків збуту українських товарів і послуг, адаптація до європейських ринків та створення умов для ліквідації монопольної залежності від російського ринку за окремими напрямами торгівлі. Однак, очікуваного відновлення зростання українського експорту до країн ЄС не вдалось досягнути через падіння рівня промислового виробництва та неконкурентоспроможність більшості українських товарів на європейських ринках.

6. В 2015 р. адаптацію до нових умов торгівлі з Євросоюзом почали здійснювати регіони, які розташовані не поблизу кордонів ЄС. Водночас у західноукраїнських областях, де частка експорту в Європу традиційно була високою, в абсолютних обсягах поставки в цьому напрямку показали падіння. Таким чином, підтримку та сприяння у виході на європейські ринки потребують не тільки східні регіони, а й західні.

7. На рівні держави відсутній комплексний підхід до формування зовнішньоекономічної політики в нових умовах. Заявлена у 2015 році та презентована 26 квітня 2016 р. Урядом Біла книга «Пропозицій щодо політики сприяння розвитку українського експорту» носить формальний характер, не є практичним документом і не враховує територіальні та виробничі зміни.

(К.Г. Юрченко)


62/