Останнім часом все частіше лунають думки експертів, що практичне здійснення інтеграційного процесу після підписання Угоди про асоціацію можливе лише за умови регіональної інтеграції та поглиблення галузевого співробітництва України і ЄС.
І це дійсно так, ураховуючи важливу для ЄС тенденцію, висловлену в гаслі "ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів", та основ регіональної інтеграції, викладених в Європейській Хартії місцевого самоврядування та інших відповідних правових актах Європейського Союзу та Ради Європи.
Зазначена регіональна інтеграція передбачає встановлення і поглиблення прямих контактів між окремими регіонами України та державами - членами і кандидатами у члени ЄС, а також формує необхідний просторовий розвиток регіонів у різних напрямах для поступового перенесення основної ваги інтеграційного процесу з центру на місця - до органів місцевого самоврядування, територіальних громад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.
Необхідно зазначити, що тренди довгострокового просторового розвитку у ЄС зазнають впливу трьох чинників:
- прогресивної економічної інтеграції та пов’язаного з цим зростаючого співробітництва між країнами-членами ЄС;
- зростаючого значення місцевих і регіональних громад та їхньої ролі у просторовому розвитку;
- очікуваного розширення ЄС і розвитку більш близьких відносин з країнами-сусідами.
Ці три чинники розвитку, а також загальні демографічні, соціальні та екологічні тренди мають бути враховані державою при обґрунтуванні перспектив глобального економічного та технологічного розвитку регіонів. Якщо їх використовувати, це створить не тільки умови, а і рамки для процесу інтеграції.
При цьому на регіони та громади України віднині покладається відповідальність за запровадження європейських принципів просторового розвитку, за інтенсифікацію єврорегіонального співробітництва, а на державу - за приведення принципів регіональної політики України до принципів регіональної політики ЄС.
Саме такий концепт взаємовідносин регіонів України та регіонів/країн Є C застосовується на практиці для реалізації принципів децентралізації влади, проголошених в Україні, та формування нової регіональної політики.
Ґрунтуючись на просторовому підході в Україні необхідно вирішувати наступні ключові питання :
–формування дієвої регіональної політики України у її територіальному, а не лише загальнодержавному підході та її узгодження з політикою ЄС;
- узгодження вітчизняних інструментів територіального планування з європейськими;
- укрупнення адміністративно-територіальних одиниць;
- виявлення точок зростання економіки;
- ресурсну підтримка розвитку регіону;
- побудову ефективної транспортної логістики й фінансової системи;
- узгодження політик у сфері освіти;
- підвищення ефективності транспортних комунікацій;
- формування ринку праці та політики міграції.
Що стосується посилення ресурсного забезпечення окремих територій, то звичайно регіональна політика сучасної України формується і реалізується з огляду на поточну макроекономічну ситуацію. Це зумовлює проведення обмежувальних заходів щодо фінансування потреб регіонів, а прагнення регіонів до отримання більшої кількості фінансових ресурсів посилює необхідність активації ними власних джерел розвитку та залучення інших, позабюджетних ресурсів.
Таким чином, ресурсна складова стає домінантною у сучасній регіональній політиці – і це повністю відповідає як проголошеним цілям державної регіональної політики в Україні на період до 2020 р., так і напрямкам розвитку, визначеним для країн ЄС на новий програмний період – 2014?2020 рр.
Однак, реформування системи регіонального розвитку неможливе без розвитку інституційної складової, без зміни формату відносин «центр-регіони».
Тому єдиним підходом до формування регіональної політики має стати усвідомлення необхідності:
- проведення адміністративно-територіальної реформи та зміни системи управління на регіональному рівні (відповідно до Концепції реформи місцевого самоврядування та організації територіальної влади в Україні);
- гармонійного поєднання інтересів органів влади, місцевого самоврядування, неурядових неприбуткових організацій та бізнесу.
Зокрема, необхідним є чітке означення ролі бізнес-структур у регіональній політиці, оскільки вони є реальними суб’єктами формування та реалізації цієї політики. Бізнес-структури можуть бути додатковим джерелом коштів для місцевих потреб, сприяють поширенню дії інструментів державно-приватного партнерства та розвитку громадянського суспільства. Зі свого боку, місцева влада має гарантувати стабільність умов ведення бізнесу.
Саме у такому взаємозв’язку – фінансових і матеріальних чинників, з одного боку, та інституційного оформлення регіональних трансформацій відповідно до правил та принципів ЄС, з іншого, повинно відбуватися переформатування регіональної політики і це повинно також знайти своє відображення у перегляді стратегічних напрямків розвитку регіонів.
Необхідно також звернути увагу на існуючі проблеми транскордонного співробітництва, а саме те, що на даний час транскордонне співробітництво по усьому периметру кордону України розвивається не симетрично, що не сприяє рівномірному і збалансованому розвитку не тільки прикордонних територій, а й викликає напругу в інших регіонах. Крім того, недостатньо врегульовані механізми фінансування транскордонних проектів співробітництва зменшують активність української сторони в реалізації транскордонних проектів та залучення фінансової підтримки із структурних фондів ЄС. А відплив ресурсів, насамперед трудових, у більш сприятливі регіони та країни створює загрози економічній безпеці прикордонних регіонів. Тому державі необхідно терміново переглянути всі існуючі нормативні акти з даного питання і привести їх у відповідність до нових умов та викликів.
Дуже важливим питанням, на наш погляд, є те, що в Україні необхідно почати активно використовувати сучасні інструменти розвитку регіонів, які давно перевірені та довели свою ефективність в країнах ЄС. Маються на увазі Агенції регіонального розвитку, які можуть стати саме тими інституційними формуваннями, що забезпечать синергію інтересів бізнесу, місцевих та центральних органів влади України з одного боку та регіонів і країн ЄС з іншого.
І звичайно сама ідея консолідації, розвитку та інтеграції регіонів повинна грунтуватися на європейській концепції сталого розвитку, що, як відомо, включає в себе вимоги не тільки до зростання економіки, а і до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримінації.
При цьому, необхідно через посилення соціально-економічної взаємодії між регіонами забезпечити збереження цілісного господарського простору в межах країни.
К.Юрченко, О.Шевченко
17 червня 2015р.