Якими можуть бути парки
«Золотий вік» громадських парків розпочався 150 років тому, коли в Європі та Америці їх масово створювали у великих містах та маленьких містечках. Парк став невід’ємною частиною урбаністичного простору. Сьогодні міські парки виконують безліч важливих функцій. По-перше, очищають повітря від забруднення: поглинають токсичні гази, затримують пил, віддають кисень. По-друге, зберігають природню екосистему з її біологічним різноманіттям. По-третє, поглинають шум, який переповнює місто. По-четверте, створюють простір для відпочинку та унікальний культурний ландшафт. Парк – це спроба поєднати екологічне природнє середовище та сучасне місто і зробити так, аби вони не лише не конфліктували, але й доповнювали одне одного.
З часом уявлення про парки та їх значення для міста змінювалось. Якщо раніше панувала концепція одного-двох великих парків на весь міський простір, то тепер домінує уявлення про важливість створення так званих «кишенькових» парків (pocket park) – маленьких зелених територій (в середньому площею 0,02 га), але в пішохідній доступності від вашого дому.
На відміну від великих парків у них трохи інші функції. Тут немає можливості бігати чи їздити на велосипеді, але можна побути наодинці, зустрітись з друзями чи влаштувати якесь громадське зібрання для вирішення локальних проблем.
Нью-Йорк – величезний мегаполіс – дає нам успішні приклади співіснування великих та кишенькових парків.
Найзнаменитіший парковий гігант – це Центральний парк. Він виник в часи, коли інтенсивно забудовувався Манхеттен і постала загроза, що будівлі поглинуть усі зелені зони в місті. Тоді в 1853 році вирішили створити великий парк на площі більше 3 квадратних кілометрів, який був остаточно облаштований через 20 років. В середині ХХ століття Центральний парк став майданчиком для проведення численних фестивалів, вистав, масових гулянь. Це мало свій негативний бік, бо великі натовпи людей забруднювали територію, витоптували газони, знищували рослини. Поступове відродження та реконструкція відбувалась в кінці 80-х-90-х роках минулого століття, після чого він набув сучасного вигляду. В Центральному парку більше 20 тисяч дерев – в’язи, сосни, декоративні вишні, платани та багато інших, тут живуть 570 видів тварин.
Протилежністю Центральному парку є Палей Парк на 53-й вулиці. В 1967 році його створила фірма Zion Breen Richardson Associates і зараз він вважається одним з кращих міських просторів США. Площею всього 390 кв. м. Палей Парк влаштований дуже просто – дерева, стільці і штучний водоспад, що створює заспокійливий фоновий шум. Саме звідси почалося тріумф кишенькових парків, які сьогодні стали світовим трендом.
Ще одна контрастна пара – це Гайд-парк та St Dunstan in the East в Лондоні. Гайд-парк має площу 140 га, він створений на місці королівського маєтку і в ХІХ столітті став синонімом вільного висловлення власної думки – в так званому «куточку ораторів» збиралися мітинги, де виступали промовці.
А біля руїн церкви святого Дунстана між Лондонським мостом і Тауером створили кишеньковий парк з фонтаном. Його часто називають «таємним садом», бо він ніби схований вглибині кварталу. Парк св. Дунстана вважається одним з найбільш живописних в усьому Лондоні.
Кишенькові парки особливо актуальні для великих міст, де існує щільна забудова, що не дає можливість створити значну паркову зону. Життя в межах залізобетонного гетто не додає комфорту і тому люди змушені їхати далеко від дому, аби відпочити в парку. Pocket park створює для них альтернативу і поступово вкриває місто зеленими точками, що роблять мегаполіс кращим для життя.
В Україні на рівні нормативно-правої документації такого поняття як «кишеньковий парк» не існує. У нас створюють сквери, але pocket park суттєво від них відрізняється. Він може бути меншим, ніж мінімально допустима площа скверу (0,05 га). Також кишеньковий парк не повинен з усіх сторін бути оточений дорогою. Хоча б одна його сторона має примикати до будівлі.
Між тим, концепція pocket park може бути дуже корисною для великих міст України, зокрема, Києва. Це не просто механічне збільшення кількості зелених насаджень, а створення унікальних міні-анклавів для відпочинку в спальних районах та ділових кварталах мегаполісу. Якщо підійти до їх облаштування творчо, вони стануть символами цілих мікрорайонів та об’єднають навколо себе жителів найближчих будинків.
