ОСББ: Як не потрапити у пастку
Під час моїх останніх зустрічей з громадськістю доводиться торкатися різних аспектів ситуації в галузі ЖКГ. У зв’язку з тим, що нинішнє керівництво цієї галузі взяло курс на загальну ОСББізацію, яка дійсно (очевидно, завдяки жорсткій політичній волі) останнім часом набирає обертів, хотів би озвучити певні застереження і рекомендації як ініціаторам, там і безпосереднім учасникам процесу, тобто нашим громадянам.
По-перше, що стосується співіснування й перспективи різних форм управління багатоквартирними будинками. Я переконаний: заради соціальної справедливості необхідно вже зараз прирівняти у правах житлово-будівельні кооперативи (ЖБК) і об`єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Не виключаю, а навіть прогнозую, що незабаром можуть виникати житлові кооперативи, можливо, відновляться житлово-будівельні кооперативи для будівництва нових будинків, з’являться кооперативи для управління кількома будинками. В майбутньому, скоріш за все, виникатимуть й інші форми, зокрема, будуть з’являтися приватні орендні будинки, в яких люди житимуть на правах оренди. Не виключаю, що траплятимуться навіть варіанти переселення окремих мешканців зі їх квартир з метою утворення моновласницької форми володіння багатоквартирними будинками.
Треба розуміти, що ОСББ свого часу виникла як ідея, покликана допомогти людям, які безкоштовно приватизували квартири, щоб знайти хоч якусь форму прийняття колективних рішень щодо управляння їхнім майном. Але шлях цей дуже тривалий, і його можна буде пройти не за одне десятиліття, бо те, що ми наробили з поспішною, непродуманою безкоштовною приватизацією, призвело до такої складної, заплутаної ситуації. Вийти з неї нелегко. Одні будинки руйнуватимуться – і з них треба буде як з аварійних кудись відселяти людей. В інших будинках громадяни якось зрозуміють, що треба шукати можливість залучати кошти, щоб за рахунок співфінансування держави і людей зробити капітальні ремонти.
І якщо держава взяла на себе відповідальність за процес створення об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), значить він обов’язково має супроводжуватися формуванням державного фонду для фінансової підтримки об`єднань у питаннях першого капітального ремонту будинків. Без потужної фінансової підтримки з боку держави цей процес приречений. Створення спеціального фонду, який з боку держави забезпечуватиме фінансування і виконання зобов`язань по першому капітальному ремонту, передбачено і чинною Програмою реформування ЖКГ, і записано в програмі Президента. І саме це, начебто, обіцяє сьогоднішня влада. Але виникають інші питання: чи передбачає цей перший капітальний ремонт тепло- і енергомодернізацію, термомодернізацію того чи іншого будинку? Чи гроші знайдуться лише на ремонт ліфтів або дахів? І у чому тоді сенс ОСББізації? Передати на баланс громадянам якомога більше зношеного та застарілого житла, аби певним чином скинути з держави тягар відповідальності за стан житлового фонду?
В будь-якому випадку треба розуміти наступне. Не викликає заперечень той факт, що ми з вами де-юре вже стали співвласниками будинків, приватизувавши наші квартири на правах спільної сумісної власності, але де-факто вступ в права власності неможливий без формалізованої процедури передачі майна і підписання відповідного акту. Майно має бути про інвентаризоване, має бути проведений аудит технічного стану, проведена –енергетична паспортизація оформлені акти права власності на землю, здійснені інші необхідні формальності, тільки після цього можна приступати до безпосередньої процедури прийому-передачі. Але моя порада – НЕ ПОСПІШАЙТЕ!
Цей момент і має стати для майбутніх співвласників моментом істини. І саме в цей момент мають бути формалізовані зобов’язання попереднього власника по виконанню принципової норми Закону про приватизацію житла –співучасті і співфінансування першого капітального ремонту. Аргументи про відсутність коштів не приймаються. Знайшли бюджетні кошти на Євро-2012, вже розпочинається кампанія по Олімпіаді, а це сотні мільярдів. Знайдуть і на це. Для цього має відбутися Бюджетна революція , яка наповнить місцеві бюджети. Для цього має запрацювати правильний прогресивний податок на нерухомість, має запрацювати інший механізм публічно-приватного партнерства. Іншого виходу немає. Мабуть, Україні уготовано, що спочатку ситуація стане критичною, і тоді таки доведеться проблему вирішувати принципово, а не окозамилюванням за рахунок якоїсь мізерної роздачі квартир та «взірцево-показними» ремонтами 5-7 будинків на місто в рік коштом дірявого місцевого бюджета, називаючи це чомусь «пілотними проектами». З такими темпами і з такими підходами нам з вами життя точно не вистачить.
Щоб ситуація не розвивался за найгіршим сценарієм, необхідно розробити держпрограму з модернізації житлового фонду. Я впевнений: Україні варто врахувати досвід Казахстану, досвід Російської Федерації і терміново розробити таку програму, а не покладати надії тільки на будівництво нового житла. Адже сьогодні відчувається концентрація зусиль на тому, що необхідно будувати нове. В цей же час існуючий житловий фонд, в якому живуть дві третини населення України, з кожним роком все більше занепадає. Якби програма модернізації житлового фонду стала справжнім національним пріоритетом, то й інвестиційні кошти для цього б знайшлися.
