Озеленення українського аграрного сектору: можливості та ризики

Аграрний сектор України генерує більше 10% ВВП країни та відповідає за близько 40% всього експорту. З 1 липня 2021 року запрацював ринок землі. Україна є важливим гравцем світового аграрного ринку, несе спільну відповідальність за продовольчу безпеку населення Землі та не може залишатись осторонь процесів зеленої трансформації Європи, до яких належить і Європейський зелений курс. Які фактори впливають на екологізацію аграрного сектору України, а також які політичні та фінансові можливості та ризики несе стратегія озеленення сільського господарства, аналізує Катерина Шор.  

Український АПК та зміна клімату

Європейський Союз є важливим партнером України, і політика ЄС в багатьох аспектах впливає на внутрішню політику країни. Так, українські урядовці загалом підтримують Європейський зелений курс (ЄЗК), оприлюднений наприкінці 2019 року, і активно обговорюють можливості та механізми його впровадження в різних сферах. Проте конкретних кроків поки замало.

Необхідність переходу на Зелений курс продиктована самою природою – тими кліматичними катаклізмами, що вже відбуваються в Україні та у всьому світі у відповідь на діяльність людини. За офіційними даними Держстату, 41,4 млн га земель в Україні задіяні в сільському господарстві. З них 32,7 млн га це рілля, тобто майже 79%. При цьому Україна має один із найбільших показників у світі по розораності земель – 54% території країни, але водночас дуже низьку ефективність використання земель та продуктивність агропромислового комплексу. Щорічно збільшується відсоток еродованих земель. За офіційними даними кількість еродованих земель складає близько 8 млн га - це майже 20% всіх сільськогосподарських земель України, зокрема, й внаслідок оранки.

За даними Міндовкілля, сумарні викиди парникових газів у сільськогосподарському секторі України у 2018 році зросли на 7,7% порівняно з попереднім роком. Загалом, на сільське господарство припадає 13% всіх викидів парникових газів. І якщо в ЄС майже 70% від викидів АПК припадає на галузь тваринництва, то в Україні, за даними ФАО, 70% викидів парникових газів припадає на рослинництво, що також пов’язано переважно з розорюванням земель.

Ще один важливий аспект, без якого не може здійснюватись сільськогосподарська діяльність, – наявність водних ресурсів. За останніми даними дослідження World Resources Institute, Україна та Молдова очолили рейтинг країн із найвищими ризиками посухи.

Зміна клімату, відсутність достатньої кількості водних ресурсів, неефективне та виснажливе використання ґрунтів – все це разом малює не дуже позитивні сценарії для українського АПК.

Останні два роки в Україні не вщухають дискусії щодо екологізації аграрного сектору - після оприлюднення Європейського зеленого курсу. Україна стала чи не першою країною за межами ЄС, яка підтримала зелений курс та почала обговорювати можливість його впровадження. Крім цього, Україна продовжує адаптацію до законодавства ЄС в рамках Угоди про асоціацію (УА), де значна частина питань пов’язана з удосконаленням законодавства у сфері охорони довкілля та агровиробництва. На жаль, значна частина актів УА досі не імплементована.

Додав приводів для дискусій і проєкт Другого національно визначеного внеску (НВВ2) України до Паризької угоди. Оновлений національний внесок схвалено Кабінетом Міністрів України 30 липня 2021 року та вже направлено до Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. За його розрахунками, адаптація сільськогосподарського сектору в рамках НВВ2 потребує 2,3 млрд євро інвестицій до 2030 року. Саме це викликає чи не найбільше питань та невдоволень бізнесу.

Якщо УА розглядається переважно як можливості для розвитку та розширення ринків збуту, то Зелений курс і Національно визначений внесок разом зі змінами, що необхідні для їх впровадження, сприймаються як сільськогосподарськими виробниками, так і політиками досить стримано.  

Важливий інший аспект - це ризики, пов’язані із зміною клімату. За підрахунками  Міжнародної фінансової корпорації (IFC), за останні 20 років українські фермери втратили 2 млрд доларів США і надалі втрати будуть тільки збільшуватись, якщо не змінити підходи до ведення сільського господарства. Натомість, IFC оцінює інвестиційний потенціал України в галузі кліматично-орієнтованого сільського господарства в 11 мільярдів доларів США.

Інвестиційний потенціал агросектору

За даними інформаційного довідника «Агробізнес України 2019/2020», у 2019 році в сільське господарство було інвестовано 542 млн доларів США. З них близько $ 293 млн інвестовано у вирощування однорічних культур, близько $ 173 млн - у тваринництво, $ 42 млн - у післяврожайну та іншу допоміжну діяльність, і $ 21 млн - у багаторічні насадження. У 2013 році інвестиції досягли майже 780 млн доларів США і вже з початку 2021 знову фіксується зростання інвестицій в сектор. Отже, якщо в середньому наступні 10 років в однорічні та багаторічні насадження буде проінвестовано близько 300 млн доларів США на рік, то буде досягнена приблизна сума необхідних інвестицій для виконання НВВ2 та при правильному їх перерозподілі цілі НВВ2 будуть досягнені. Тут не враховуються капітальні інвестиції в сектор, які у 2019 році склали додатково близько 60 млн доларів США.

При бізнес-моделюванні в агросекторі необхідно враховувати ризики, пов’язані з кліматичними змінами та погодними явищами, і закладати в них витрати на страхування (агрострахування тільки починає розвиватись в Україні). Необхідно адаптуватись до нових умов ведення аграрного бізнесу в залежності від коливання температур, наявності вологи тощо. Такі адаптаційні рішення можуть передбачати зміну технологій вирощування традиційних культур, зміну культур на більш посухостійкі або відновлення ендемічних сортів, застосування технологій низького обробітку ґрунту або більш екологічних методів господарювання, таких як органічне виробництво, застосування точних систем, покращення сівозміни тощо.

Важливо розуміти, що вже зараз в Україні є наявні фінансові механізми для фермерів. Це Український Державний Фонд підтримки фермерських господарств, державна підтримка розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції, часткова компенсація вартості с/г техніки та обладнання вітчизняного виробництва, фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів, а також компенсація витрат для садівництва, виноградарства та хмелярства. В 2020 році також додались програми компенсації для органічного виробництва, картоплярства та інші. Це невеликі кошти у порівнянні з підтримкою, що надається сільгоспвиробникам в ЄС, але, тим не менш, для малих виробників це суттєво. Втім, як зазначалось вище, необхідно враховувати не тільки пряму державну підтримку, а й здійснювати перерозподіл наявних фінансових ресурсів в секторі та враховувати можливі ризики та збитки.

Органічне виробництво

Одним із флагманів в переході до сталого сільського господарства може бути органічне виробництво. За даними оперативного моніторингу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, станом на кінець 2019 року налічувалось близько 468 тис. га сільськогосподарських земель, що знаходяться під органічним виробництвом, з них близько 385 тис. га мають органічний статус. Тобто землі під органічним виробництвом займають всього 1,1% від усіх сільськогосподарських земель України. Якщо говорити про органічних виробників, то із 617 операторів, до яких входять також трейдери та переробники, сільськогосподарських органічних виробників загалом 470.

Більшість органічних виробників сертифіковані за стандартами, що еквівалентні органічному законодавству ЄС. 73% продукції всього органічного експорту, за результатами 2020 року, спрямовані в ЄС, завдяки чому Україна посідає 4 місце за обсягами поставок органічної продукції до країн ЄС. Загалом, близько 85% всієї української органічної продукції експортується, а решта залишається для переробки та внутрішнього споживання.

Дослідження, проведені в рамках проекту «Оцінка технологічних потреб в Україні – Технології скорочення викидів парникових газів у сільському господарстві», визначають органічне виробництво як одну із технологій, що може сприяти зменшенню викидів парникових газів. Потенціал скорочення викидів парникових газів становить близько 1 тонни СО2-еквіваленту на 1 га на рік, а в разі запровадження технологій мінімального обробітку ґрунту потенціал скорочення становить 0,7 тонн. В той же час, близько 4 млн га землі в Україні можуть бути задіяні під органічним виробництвом.

За Національною економічною стратегією України до 2030 року, ухваленою Кабінетом Міністрів в березні 2021 року, 3% загальної площі сільськогосподарських угідь України повинні бути задіяні в органічному виробництві. А це приблизно 1,3 млн га. НВВ2 України також визначає органічне виробництво одним із пріоритетів для досягнення зменшення викидів парникових газів, щодо яких Україна бере на себе зобов’язання.

Земельна реформа

На думку багатьох, тільки із початком земельної реформи та  нещодавнім відкриттям ринку землі розпочався реальний процес інвентаризації земель в Україні. Адже досі багато власників земельних ділянок не мали прив’язки до конкретних земельних ділянок, частина актів права власності на землю не містила кадастровий номер. Така ж ситуація з межами, наприклад, об’єктів природно-заповідного фонду України, коли на папері об’єкти створені, але їх межі не позначені в системі геокадастру і не винесені в натуру. І зараз вже бачимо невтішні приклади, коли землі природно-заповідного фонду виставляються на продаж як сільськогосподарські через аукціони. Скільки заповідних земель було зорано в незаконний спосіб – достеменно невідомо.

Україні необхідно ретельно переглянути та зменшити кількість орних земель, а частину взагалі вивести з обігу, щоб забезпечити їх відновлення. Про це йдеться також в НВВ2, мета якого -  скорочення викидів парникових газів. Не варто плутати із збільшенням природних ландшафтів, що передбачено в Стратегії ЄС з біорізноманіття. Наразі незрозуміло, яким чином забезпечити таке вилучення чи викуп земельних ділянок, особливо враховуючи відкриття ринку землі.

Яким чином земельна реформа та відкриття ринку землі вплинуть на подальший розвиток органічного виробництва та інших кліматично-орієнтованих технологій, поки що складно сказати. З одного боку, органічні виробники чекали на відкриття ринку, щоб мати змогу нарешті викупити ділянки, які вони обробляли на правах оренди. З іншого боку, чи зможуть вони домовитись із своїми орендодавцями та чи матимуть достатньо коштів на викуп цих ділянок?

На відміну від традиційного господарювання, в органічному виробництві існує перехідний період, що становить для однорічних культур 24 місяці до початку посіву. Тобто, продукція може отримати органічний статус не раніше, як через три роки від початку такої діяльності. Окрім того, протягом перехідного періоду зазвичай значно знижується врожайність. Тому початок органічного виробництва зазвичай пов’язаний із довготривалим плануванням та інвестиціями, що важко зробити на орендованій землі. Вимоги до органічного виробництва передбачають створення обов’язкових буферних зон. А тому виробники залежні від орендодавців, які можуть продати свою ділянку, яка знаходиться всередині органічного господарства. Окрім того, новий регламент ЄС 2018/848, що вводиться в дію з 1 січня 2022 року, перекладає всю відповідальність навіть за випадкове забруднення органічних посівів повністю на виробника.

Будь-яка діяльність, пов’язана з переходом до кліматично-орієнтованого сільського господарства, потребує ретельного планування щонайменше на середньостроковий період. Потрібно враховувати ризики та перспективи, пов’язані зі зміною клімату та застосуванням нових технологій. Нарешті, важливо враховувати нові обставини земельної реформи. Але перехід до сталого сільськогосподарського виробництва в Україні неминучий, адже втрати від продовження ведення сільського господарства «як зазвичай» будуть більшими, ніж від змін. Виробники мають усвідомити необхідність розпочати такий перехід вже зараз.

Стаття підготовлена для Ukraine ver­ste­hen.

Оригінал статі оприлюднено німецькою мовою за посиланням.