Минулого тижня ми уважно стежили за співбесідами на доброчесність з потенційними керівниками САП, але вже з понеділка таких співбесід не проводять. Що сталося? І чому нам важливо про це говорити?

Практично рік назад, 1 липня, правоохоронний комітет парламенту уперше обрав членів конкурсної комісії САП і запропонував Верховній Раді їх підтримати, щоб розпочати пошук нового очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. З першого разу Раді не вдалось ухвалити кандидатів від комітету, але фактично тоді й запустилась ця багатосерійна мелодрама, яка досі не досягла фіналу.

Важливість позиції керівника і заступника САП не переоціниш. Незалежність і відповідальність майбутнього очільника та очікування від нього постійно обговорюються і підкреслюються не лише експертами й засобами масової інформації, а й самими депутатами і міжнародними партнерами. 

Поки проходить конкурс,  функції очільника інституції виконує Максим Грищук. Проте позиція виконуючого обов’язки керівника САП в ряді важливих повноважень є обмеженою і навіть залежною від Генеральної прокурорки. Тому саме обрання нового повноцінного очільника і його заступника є надзвичайно пріоритетною та нагальною потребою для ефективної роботи всієї антикорупційної інфраструктури.

Що маємо на сьогодні?

Відключити

Коли нарешті конкурсна  комісія визначилася із правилами й методологією своєї роботи, були оголошені дати тестування для кандидатів. Саме тестування на знання законодавства і загальні здібності відбулися в кінці березня, після чого кандидати, які успішно склали обидва тести, пройшли перевірку на поліграфі.І от тепер ми знаходимось на етапі співбесід на доброчесність. 

Згідно з “Методологією та критеріями оцінювання практичних завдань і результатів співбесіди під час проведення відкритого конкурсу”, яку комісія сама і затвердила, відповідність кандидата критерію доброчесності оцінюється з урахуванням наявності або відсутності у членів конкурсної комісії обґрунтованих сумнівів, що виникли за результатами дослідження інформації, яка міститься у матеріалах щодо кандидата. 

Рішення комісії приймаються за схемою 2+5. Тобто для проходження кандидата далі, до співбесіди на професійні якості і практичного завдання, в конкурсі його має підтримати 2 члени комісії від Ради прокурорів (фактично члени комісії, яких запропонували представники міжнародних партнерів) і 5 членів комісії, призначених Верховною Радою. А критерії такі: відповідність доходів витратам та майну, належне декларування, спосіб життя, професійна етика, політична нейтральність та інші порушення доброчесності.

Ось саме ньому етапі поки що процес і загальмувався. Чому? А тому що після тижня співбесід з  20-ма кандидатами лише один виявився достойним іти далі поза “обґрунтованим сумнівом” відповідно до голосування комісії. 

Річ у тім, що у своїх голосуваннях комісія часто ділилася — представники від парламенту проти представників від Ради прокурорів. Але все ж таки найбільше відзначились саме представники саме від Верховної Ради. Вони розголошували інформацію за результатами поліграфа та не дотримувались критеріїв оцінки доброчесності, які самі ж раніше й затвердили. Подвійні стандарти в підході до кандидатів і навіть певна координація в голосуванні теж мали місце.

Відключити

Цього тижня без жодних попереджень і офіційних заяв комісія не зібралася жодного разу. Хоча засідання і співбесіди повинні були продовжуватись щонайменше до 10 червня. Ми побачили лише кілька повідомлень на Facebook-сторінці САП, там не було навіть натяку на причину такої паузи в конкурсі.

Що далі?

Тепер відкривається цікаве поле для фантазії. Що далі буде з конкурсом і які наслідки того чи іншого сценарію?

Спробуємо розібратися з варіантами.

Відключити

Варіант 1. Ця пауза в перебігу конкурсу досить скоро закінчується, і співбесіди із кандидатами продовжуються. Проте чи зможуть члени комісії таки усвідомити, для чого вони зібралися? Чи почнуть вони поводитися  відповідно до всіх їхніх регалій і професійних досягнень? 

Суть у тому, що значна частина кандидатів вже пройшла співбесіди на доброчесність, а серед них були і явно достойні хоча б для виходу в наступний етап. Тобто навіть якщо комісія трохи й “адаптує” свої підходи до оцінки доброчесності, пул потенційних відповідних кандидатів на посаду керівника/заступника САП вже менший, ніж повинен бути. Відповідно, шанси обрання незалежного та професійного керівника САП тепер нижчі, ніж були на старті цього процесу.

Варіант 2. Конкурс може ще довгий час перебувати в такому стані лімбо, якщо члени комісії не зберуться і не знайдуть спільної мови. 

Тут легко стрибнути до висновків, що є особи, зацікавлені в такому сценарії. Адже Генеральна прокурорка так само матиме сильний вплив на діяльність САП, поки на посаді лишається  в.о. А така обмежена незалежність Спеціалізованої прокуратури за останній рік вже чудово продемонструвала свої не чудові результати. 

Ще і члени комісії можуть, наприклад, вирішити, що втомилися від такого безглуздого чекання, і вийдуть зі складу комісії. 

Звичайно лишається ще й варіант 3: цей конкурс не злетів — давайте  наступний. 

Окрім попередньо описаного ризику із затягуванням фінального вибору керівника/заступника і продовженням впливу Генпрокурорки на роботу САП,  оголошення наступного чи нового конкурсу на тих самих засадах, що прописані в законодавстві зараз, виглядає досить неефективним Як мінімум варто говорити, що вирішальний голос повинні мати незалежні члени комісії, а не представники від Парламенту, які і самі були обрані із порушенням чинних норм законодавства. Ну, і необхідно передбачити більшу незалежність виконуючого обов”язки керівника САП від Офісу Генерального прокурора на час, поки відбувається конкурс.

Головне в цьому всьому процесі, що професійний, сильний і максимально незалежний керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури — то життєва необхідність для адекватного функціонування всієї системи. 

Президент і багато парламентарів неодноразово обіцяли, що саме такого керівника й оберемо на конкурсі. То де ж конкретні дії, що підкріпляють ці гучні заяви? Чекаємо наступної серії.