Що насправді треба змінювати в роботі АРМА, аби її врятувати

Останнім часом помітно погострішали розмови про Агентство з менеджменту та розшуку активів. У багатьох — і журналістів, і політиків, — виникає запитання до ефективності роботи АРМА та його менеджменту, до зацікавленості конкретних політиків і бажань бізнесу “взяти під контроль” цю інституцію. 

Усе не просто так, адже АРМА — орган з особливими, навіть унікальними функціями, і, відповідно, потребує особливих умов для роботи.

Арешт та конфіскація активів — один із найбільш ефективних засобів боротьби зі злочинами на фінансовому ґрунті. Але, яким би простим не здавався цей засіб, він має два важливі аспекти. 

З одного боку, через арешт держава може задовольнити запит суспільства й забезпечити настання наслідків за скоєний злочин. А з іншого — водночас із цим захистити недоторканість права власності громадянин. Така двобічність справді є серйозним викликом у сфері кримінальної юстиції.

Тривалий час в Україні був відсутній дієвий механізм розшуку та управління арештованим майном, а про збереження його економічної вартості взагалі не йшлося. 

Наприклад, справа «East/West Alliance Limited проти України». Дії органів державної влади України призвели до понівечення, а в деяких випадках і знищення арештованих активів. Європейський суд з прав людини своїм рішенням від 2014 року зобов’язав Україну виплатити відшкодування на понад 5 млн євро матеріальної та моральної шкоди. 

Такий підхід до менеджменту активів був серед причин створення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) у 2016 році. 

У 2020 році Transparency International Ukraine презентувала дослідження спроможності, управління і взаємодії органів антикорупційної інфраструктури. Експерти проаналізували ресурси, незалежність, прозорість, підзвітність і доброчесність інституцій, і кожна отримала оцінку від 1 до 5. 

Одним із об’єктів вивчення було й АРМА. Агентство набрало 3 бали з 5, а найбільш вразливими для нього виявилися категорії співпраці з іншими інституціями та забезпечення незалежності роботи інституції на практиці.

Експерти ТІ Україна, серед іншого, до висновку, що законодавство, яке регулює діяльність АРМА, потребує нагальних змін для усунення недоліків, неузгодженостей, підвищення ефективності роботи та посилення мандата органу.

Результати глибокого дослідження лише підтвердили тези, на яких неодноразово наголошувала не лише ТІ Україна, а й міжнародні експерти та сама АРМА. І це логічно, адже не можна створити орган, покласти на нього важливі функції, але не надати цьому органу достатньо інструментів, щоб ефективно виконувати покладені на нього функції. А саме це зараз і відбувається із АРМА.

Що треба зробити насамперед, щоб АРМА запрацювала на повну?

1. Запровадити планування перед передачею майна в управління Національного агентства. Це дозволить ефективніше та оперативніше здійснювати управління арештованими активами, орієнтуватися, що з ним відбувається в процесі розгляду справи та бути готовим до можливих викликів.

2. Запровадити чіткий і прозорий механізм реалізації активів завдяки залученню лідерів ринку організації торгів. Національне агентство повинно мати можливість продавати активи і до фінального вироку суду у справі. Такою є практика значної  кількості закордонних юрисдикцій, наприклад, Румунія, Болгарія, Франція. Головне, щоб такий продаж відбувався в передбачених законом випадках, за ринковою ціною та прозоро.

3. Унеможливити блокування роботи Національного агентства з управління активами. Для цього необхідно переглянути можливість блокувати роботу з активами, арештованими в рамках кримінального провадження судами інших юрисдикцій, в рамках забезпечення позову. Адже навіщо потрібна АРМА та арешт і управління активами задля подальшої конфіскації, якщо можна піти в інший суд і, наприклад, в порядку адміністративного судочинства просто скасувати рішення кримінального суду такого ж рівня?

Тут відразу варто зауважити, що тема управління майном, на яке накладається арешт у кримінальному провадженні, є актуальною та місцями дискусійною не тільки в Україні. В межах держави інститут управління арештованими активами практично завжди зіштовхується з опором з боку тих, щодо кого триває слідство та/або, чиє майно арештовується до винесення вироку судом. Тому така ситуація й опір діяльності АРМА не є унікальними.

З усім тим АРМА залишається унікальним органом у частині свого функціоналу в межах держави, а мандат органу з менеджменту активів не перетинається з повноваженнями інших органів. АРМА є сервісним органом з особливими функціями. І ми вже можемо стверджувати, що попри перешкоди, за 5 років існування Агентство стало цілком дієвою інституцією, якій, щоправда, ще є куди розвиватися і дуже потрібно допомогти на законодавчому рівні.

І сумно, що до таких перешкод у роботі АРМА додається адвокація і просування законодавчих ініціатив, які покликані обмежити роботу органу. 

Деякі наявні законодавчі починання просто перетворять АРМА в “камеру схову” арештованих активів, що буде приносити збитки державі. Таким чином всі досягнення в реформі цієї сфери можуть бути нівельовані, а українські держава та власники не отримують переваг ефективного функціонування такої інституції.