НАБУ з і без Ситника: що пропонує Кабмін?
16 вересня Конституційний суд визнав неконституційними низку положень про закону “Про НАБУ”. Тоді ж загострилися дискусії стосовно легітимності Артема Ситника на посаді директора Бюро.
Згідно з рішенням КСУ від 16 вересня, не відповідають Конституції повноваження Президента:
• утворювати НАБУ, призначати на посаду та звільняти з посади директора Національного антикорупційного бюро України;
• делегувати трьох осіб до конкурсної комісії з відбору майбутнього директора НАБУ;
• визначати одного члена комісії зовнішнього контролю для проведення незалежної оцінки (аудиту) ефективності роботи НАБУ;
• затверджувати положення про Раду громадського контролю НАБУ та про порядок її формування.
Влада мала три місяці, аби привести законодавство у відповідність. Утім досі цього не зробили. Новий поштовх цій історії у середині лютого дав Кабмін, який погодив свій варіант виходу із кризи.
Ідеться про законопроєкт 5070.
Основне:
Зміна статусу НАБУ. Національне антикорупційне бюро може стати центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, а не “державним правоохоронним органом”. Такі зміни враховують позицію Конституційного суду у своїх рішеннях щодо повноважень президента України та чітко визначає місце Національного бюро в ієрархії виконавчої влади.
Зміна процедури обрання керівника. Новий склад комісії формується з трьох складових:
1) три особи від Ради національної безпеки і оборони України;
2) три особи від Кабінету Міністрів України;
3) три особи від Кабінету Міністрів України на підставі пропозицій донорів.
Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні проголосувало не менше п’яти членів. Тобто голоси членів від донорів не матимуть безпосереднього впливу на кінцеве рішення комісії, як це, наприклад, передбачається в Законі України “Про запобігання корупції”.
Три особи від РНБО є спробою формально виконати рішення КСУ і прибрати притаманні Президенту функції із ЗУ “Про НАБУ”, проте лишити певним чином руку Президента України на пульсі подій конкурсного відбору Директора Антикорупційного бюро.
Примітно, що функції РНБО визначаються законом, а не Конституцією. А закон легше змінити. Тим не менш, відповідно до статті 107 Конституції Рада нацбезпеки та оборони є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. І хоча формально Директор буде призначатися Кабінетом Міністрів, Президент таки матиме вплив на обрання керівника центрального органу виконавчої влади, хоч і через РНБО.
Набагато більш доречною була б схема обрання Конкурсної комісії із закону “Про запобігання корупції”, без можливого політичного впливу Офісу Президента та із реальним долучення представників міжнародної спільноти. Та і загалом конкурсна процедура з відбору керівника НАЗК там оптимальніше продумана.
Зміна процедури призначення членів комісії зовнішнього аудиту. Схема знову ж таки нагадує положення Закону України “Про запобігання корупції”, проте із меншою деталізацією щодо прав членів цієї комісії і не врегульованим питанняс відповідальності осіб за перешкоджання/ненадання аудитору інформації, відповідальності аудитора за результати своєї діяльності.
ВРУ більше не зможе звільнити Директора НАБУ. Навіть за наявності чітко визначених підстав зі статті 6 ЗУ “Про НАБУ”, за пропозицією не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу. Цю норму пропонують прибрати із закону. Це однозначно має додати більше запобіжників.
Положенням законопроєкту, яке викликає найбільше запитань і непорозумінь є пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень: “Особа, яка станом на день набрання чинності цим Законом займає посаду першого заступника Директора НАБУ, здійснює всі повноваження Директора НАБУ, передбачені законом, до моменту призначення Директора НАБУ в порядку, визначеному цим Законом”. Фактично законодавча ініціатива пропонує передати повноваження і функції Директора Гізо Углаві, адже саме він обіймає посаду першого заступника.
Проте така норма створить декілька проблем. По-перше, фактично політичним рішенням намагаються звільнити керівника антикорупційного органу. Хоча є чітко визначені підстави звільнення Директора у законі “Про НАБУ”, які покликані забезпечити максимальну незалежність його діяльності.
Інше питання — Артем Ситник залишається на своїй посаді до закінчення свого строку. Проте всі його функції має виконувати ще і його перший заступник, поки не буде проведено новий конкурс. Таким чином виникають підстави для правової невизначеності, що може призвести до оскарження легітимності всіх дій і рішень НАБУ. Масштаби потенційних наслідків ми всі чудово розуміємо.
Не треба забувати, що буквально пів року тому Зеленський чітко обіцяв МВФ забезпечити незалежність та доброчесність НАБУ, у тому числі шляхом дотримання процедур призначення його керівника та збереження обмежених та серйозних підстав для його звільнення. А також говорив про проведення зовнішнього аудиту НАБУ за участі трьох авторитетних та шанованих експертів зі значним міжнародним досвідом у сфері впровадження антикорупційного законодавства з усіма достатніми ресурсами. Проте запропонований законопроєкт вирішує фактично тільки питання залученості міжнародних експертів до аудиту.
Наразі продовжують точитися гострі дискусії, наскільки сильно цей законопроєкт вплине на незалежність НАБУ, чи не спричинить гострого правового хаосу та не дасть старт кризі у самому Бюро, а також чи не порушить цей документ міжнародні зобов'язання України Утім одне можна сказати напевне — НАБУ мусить працювати в рамках Конституції, аби жоден з корупціонерів не зміг потім уникнути покарання за вкрадені в нас з вами мільйони.
