Це реальна історія про те, як обвинувачений у скоєнні кількох особливо тяжких злочинів в рамках кримінального процесу повністю визнав свою винуватість, надав слідству викривальні показання стосовно себе та шести інших учасників (співучасників) "корупційних" злочинів, та розкрив прокурору детальні схеми виведення коштів з державного банку в обмін на зобовʼязання прокурора помʼякшити йому покарання та "гарантії" отримання умовного строку без відбування покарання, про що було вказано у відповідній угоді, підписаній з прокурором. 

Але в результаті - суд так і не затвердив угоду обвинуваченого з прокурором, угода про визнання винуватості не набрала чинності, а матеріали кримінального провадження суд знову направив прокурору для продовження досудового розслідування.

При цьому, прокурор отримав від обвинуваченого важливу інформацію, необхідну йому для успішного обвинувачення усіх учасників групи, у тому числі - самого обвинуваченого, який почав виконувати свої зобов'язання за угодою ще до її затвердження судом.

Так, відповідною ухвалою Вищий антикорупційний суд (ВАКС) відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості, яку було укладено між обвинуваченим та прокурором у кримінальному провадженні про заволодіння майном державного «Ощадбанку» у сумі 20 млн доларів США, що відповідає сумі - 159 860 000 грн, що в понад шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян грн за курсом НБУ на момент скоєння злочину.

На думку колегії суддів ВАКС, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження не відповідали вимогам для пом'якшення покарання, яке просили застосувати до обвинуваченого сторони угоди про визнання винуватості (обвинувачений і прокурор) в рамках кримінального процесу.

У зв'язку з цим колегія суддів Вищого антикорупційного суду дійшла висновку, що умови угоди про визнання винуватості (між обвинуваченим та прокурором) не відповідають інтересам суспільства і така угода затвердженню судом не підлягає.

У результаті – в затвердженні судом угоди обвинуваченого з прокурором було відмовлено, а обвинувальний акт було наказано повернути прокурору для продовження досудового розслідування "в загальному порядку".

При цьому, обвинувачений на момент подання угоди на затвердження до суду, вже активно почав виконувати свої зобов'язання за цією угодою: він максимально сприяв розслідуванню, повністю і безперечно визнав свою провину в скоєнні усіх інкримінованих йому злочинів, надав стороні обвинувачення зізнання щодо себе, підтвердивши свої показання відповідними доказами (речовими доказами, документами та поясненнями до схем виведення коштів з банку тощо), а також дав свідчення та інші докази, що викривають ще 6 (шістьох) інших співучасників злочину, які брали активну участь у плануванні та скоєнні злочинів, які розслідуються як у рамках даного, так і в рамках інших кримінальних проваджень.

За таке «повне сприяння» стороні обвинувачення прокурор, згідно з текстом угоди про визнання винуватості, обіцяв обвинуваченому досить м'яке покарання за співучасть у скоєнні особливо тяжких злочинів (зокрема, передбачених ч. 5 ст. 191 «Привласнення майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» та ст. 27 "Види співучасників" КК України), не пов'язане з позбавленням волі, - у вигляді штрафу без позбавлення права обіймати відповідні посади та займатися деякими видами діяльності та без конфіскації майна.

Але, як ми вже побачили, ці факти абсолютно не вплинули на рішення суддів ВАКС, - угода обвинуваченого з прокурором про визнання винуватості не була затверджена судом, а обвинувальний акт з усіма додатками було повернуто прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

Зокрема, суд у резолютивній частині своєї ухвали зазначив: «У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за N 52019000000001129 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, - відмовити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, повернути прокурору ОСОБА_5, для продовження досудового розслідування».

Слід зазначити, що прокурор, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати ВАКС на вказане рішення. Але, як і очікувалось, апеляційна інстанція залишила дану ухвалу в силі, а прокурору відмовила в його апеляційній скарзі повністю. Судове рішення набрало законної сили.

Висновок: укладаючи угоду з прокурором, не вірте жодним попереднім «гарантіям» з боку сторони обвинувачення, - пам'ятайте про зміст даного судового рішення, про яке йдеться вище.

Зрештою, угода про визнання винуватості, укладена в рамках кримінального процесу, набирає чинності тільки після її затвердження судом, у випадку, якщо вона не була оскаржена в апеляційній інстанції протягом 30 діб з моменту її проголошення.

Таким чином, рішення про затвердження угоди про визнання винуватості з прокурором виносить саме суд, а не прокурор (а тим більше не слідчий, оперуповноважений чи детектив НАБУ, яким взагалі не дозволено навіть вести перемовини про укладання такої угоди). А тому поспішати з її виконанням до набрання чинності вироку суду, яким має бути затверджено таку угоду, не рекомендується.

Моя рекомендація: заздалегідь укладіть договір про надання правничої допомоги з досвідченим адвокатом, який спеціалізується у сфері кримінального судочинства, слухайте його поради і не робіть активних дій у кримінальному процесі без порад та рекомендацій адвоката, якому ви довіряєте.

Посилання на повний текст судового рішення в ЄДРСР.