Інвестиційні підсумки 2025 року. Постмодерн "править бал"

Інвестиційна активність під час війни - звучить як взаємовиключаючі поняття. Але те що ми живемо в епоху постмодерна, якраз і робить нормою поєднання речей, які ще недавно було неможливо поєднати. Ми знаходимося  в період зламу світових систем і становлення нового цивілізаційного порядку і це, не могло не вплинути на особливості інвестиційної діяльності в воюючій країні. Ми починаємо жити в період зламу злам вестфальської логіки («держава → безпека → економіка») і переходимо у нові реалії де економіка не чекає стабільності, а пристосовується функціонувати в умовах нестабільності і ризик - не «збій системи», а її нормальний стан. І Україна, фактично, стала радикальною лабораторією постмодерної економіки де існують інвестиції без миру, контракти без гарантій, бізнес, як форма опору, економіка, як частина війни.

Всі ці фактори і визначили інвестиційну картину 2025 року.

Адаптація і пристосування інвестиційної діяльності відбулося не відразу, але вже на кінець 2025 року ті поодинокі тренди, які почали з’являтися в 2024 році і раніше, прийняли системний характер, в першу чергу за рахунок того, що їх підсилило включення інституційних інвесторів.

Ця теза дуже яскраво ілюструється графіком, який приведений нижче.

Варшавська біржа – «пристанище» більшості українських компаній, які робили IPO. Індекс WIG-це показник, який показує, як змінюється вартість акцій компаній, що знаходяться у лістингу на біржі. Неважко помітити, що усі акції (індекс WIG) з 2014 року до 2022 виріс на 12%, в той же час індекс WIG-Ukraine змінювався в протилежному усій біржі напрямку і досяг позначки 63% від показника 2014 року. На практиці це означало, що українськими акціями, які знаходились в обігу ніхто не цікавився і інвестори, які раніше їх придбали, весь час вимушені були знижувати ціну на них. Таким чином український бізнес втратив більш ніж третину свого капіталу (вартості бізнесу).

Картина радикально міняється у 2023 році і індекс WIG-Ukraine - полетів угору і досяг відзначки 104% від рівня 2014 року, піднявшись за 3 роки на рекордний 41%! Це відбулося за рахунок того, що у інвесторів відновився інтерес до українських компаній і вони почали купувати акції по все більші і більшій ціні.

Взагалі, оцей «стрибок» синьої лінії залишився поза широким оголосом і не став предметом дискусій серед аналітиків. А дарма! Бо це є один із перших прикладів поведінки ринку капіталу в постмодерному світі в період турбулентності. Зараз ще зарано узагальнювати поведінку інвесторів ,тому слід просто сприйняти цей факт, як реальність і тренд. У інституціональних інвесторів відновився інтерес до українських активів, бо, скоріше за все вони переконалися в тому, що економіка в умовах війни - вистояла, а бізнес-адаптувався. Такий стан став-нормою для поточного моменту загальної турбулентності. А в умовах, коли в акціях знаходяться дуже великі обсяги капіталу, значно більші ніж у дорогоцінних металах, криптовалюті та інших активах. інвестори  пристосувалися до подібних ризиків і навчилися їх хеджувати.

Отож, з огляду на сказане вище, слід прийняти до відома: «Можна пробувати!»

Ще дві події, абсолютно незаслуговано, залишилися поза широким розголосом та обговоренням.

У 2025 році Київстар провів IPO на американській  біржі Nasdaq, залучивши 178 млн.дол. та отримавши капіталізацію (вартість бізнесу) 2,8 млрд.дол.

Взагалі, це - епохальна подія, бо з 2013 року жодна українська компанія не проводила IPO, а тут - ще під час війни! Чому я так пафосно це висловлюю? Проведення IPO - це те ж саме, що дійти до фіналу в чемпіонаті світу по футболу! Про тебе усі знають. Твоя країна - на перших шпальтах газет. А те - що команда змогла дійти до фіналу - свідчення високого рівня футболу в цілому в країні. І якщо український бізнес протягом 12 років поспіль не переходив відмітку «відбіркових ігр» на інвестиційному «чемпіонаті», то це свідчить лише про одне, відсутність інвестиційної спроможності, як про це не прикро говорити.

Ця подія «підкріпилася» ще однією подією, яка додає додаткових аргументів до сказаного вище. У Польщі відбулося ще одне, набагато менше за обсягами, але не менш значиме за змістом залучення інвестицій на біржі. Компанія «Coal energy», яка вже довгий час була в лістингу біржі, залучила  3,5 млн євро інвестицій, через випуск облігацій і конвертацію їх у акції.

Це також ознака повернення інтересу і довіри до українських емітентів. І це не може не тішити!  

Інший, менш помітний сегмент інвестування - це інвестиції фондів. Тут набагато менше публічної інформації. Але відомо, що загальна вартість розкритих угод сягнула понад $800 млн. В таблиці нижче приведені деякі із відомих угод.

Цифра 0,8 млрд дол і для мене була неочікуваною, бо вже якось звиклось до «парадігми військових інвестицій», точніше їх відсутності. Але, як показують сухі цифри, це далеко не так.

Отже, ринок PE & M&A в Україні не “заморожений”, а перейшов у режим вибіркових, добре структурованих угод з чітким фокусом на контроль і захист капіталу.

І в завершення ще два галузевих фокуса.

Перший - українській defense-tech. Треба відмітити, що наразі немає інформації скільки українських стартапів цієї галузі отримали фінансування інвестиційних фондів, нас же цікавіть одна подія і угода, яку можна занести до таких, які мають вплив на всю галузь. У грудні 2025 року стало відомо, що Державна оборонна група EDGE Group (ОАЕ), яка належить суверенному фонду Абу-Дабі має намір придбати 30% акцій української компанія Fire Point, розробника далекобійних дронів (FP-1, FP-2) та крилатих ракет «Фламінго». 30% пакет оцінений орієнтовно у $760 млн. А саму компанію  оцінили у $2,5 млрд, що є безпрецедентним показником для українського приватного оборонного сектору.

Широкого розголосу ця подія набула після поста Анатолія Амеліна, в якому він із захопленням, яке я особисто розділяю, висказав свої міркування стосовно того, як ця угода вплине на український приватний оборонний сектор. А захоплюватись було чим, 2,5 млрд дол оцінки компанії були розраховані із мультиплікаторів – 24 річних обсягів виручки і !!! 90 річних EBITDA. Звичайно, це дуже спрощена конструкція оцінки, для тих, хто не мав з нею справи. Дискусія ж, яка виникла після публікації поста, розділила аудиторію на дві частини «за зраду» і «за перемогу». До числа перших потрапили ті, хто не мав справу з формулами EV/EBITDA і, відповідно, до других ті-хто розумів, що це таке.

Хочу заспокоїти тих, хто «за зраду», бо такі побоювання - марні. Угоди такого рівня - це складний юридичний механізм багаторівневого захисту інтелектуальної власності. А якщо використовувати алегорії -для Fire Point, це, скоріше, купівля «квитка на потяг», який рухається до глобального ринку, а для EDGE Group можливість виростити, з допомогою «м’якої сили», використанням можливостей, які є у компанії та фонда, який стоїть за нею, глобального гравця, яких, до речі в його портфелі вже чимало. Зараз угода знаходиться на фінальній стадії і документи передані в Антимонопольний комітет України для отримання дозволу.

А що це дає галузі? Будь яка інвестиція, купівля бізнесу, поглинання починається з оцінки. Для цього використовують галузеві мультиплікатори тих компаній, вартість яких вже відома. Маючи вартість 2,5 млрд, Fire Point зафіксував співвідношення виручки, прибутку, EBITDA та інших показників, як базу, для майбутніх угод по залученню інвестицій стартапами, діючим бізнесам у сфері defense-tech. І цим самим він ввімкнув «зелене світло» до високих оцінок і великих обсягів інвестицій.

Другий галузевий фокус - відновлювальна енергетика. Станом на кінець 2025 року в Україні було знищено біля 40 ГВт потужностей електричної генерації. Відновлення цих потужностей потребує близько 40 млрд.дол інвестицій. Ця болюча ситуація викликала появу абсолютно нового, для української енергетики явища - розподіленої генерації (будівництво генеруючих потужностей для власних потреб). Фактично, це поклало початок структурним змінам - децентралізації і демонополізації виробництва електроенергії. Найактивнішим учасником цього процесу став бізнес і на кінець 2025 року підприємницькими структурами було побудовано більше 2 ГВт потужностей розподіленої генерації. Поки що, це не зовнішні інвестиції, а капіталовкладення самих підприємств, але враховуючі децентралізацію, що почалася, появу нової форми генерації-розподіленої, зменшення вартості «вхідного квитка», можна прогнозувати появу системних гравців та інституціональних інвесторів у цій галузі. Ну а оцінивши розмір капіталовкладень - більше 1 млрд дол загалом, цей тренд безумовно заслуговує його відзначення серед підсумків року.

Отож, 2025 рік є роком, який яскраво демонструє свою постмодернову сутність: на теренах України відбуваються процеси, які ще донедавна було неможливо уявити і вони ламають звичні уявлення про найконсервативніший вид бізнесу - інвестиційний.

Залишається уважно слідкувати за процесами, трендами, новими явищами і це відкриє можливості, які звичним поглядом не спостерігаються.