Як зміни в лісовому законодавстві ЄС вплинуть на "зелене" повоєнне відновлення України
Нещодавно Європейська Комісія запропонувала Регламент про рамки моніторингу для стійкості європейських лісів (так званий Forest Monitoring Law, «Закон про моніторинг лісів») та зміни до рішення про Постійний комітет лісового господарства (Standing Forestry Committee, SFC).
Закон має забезпечити відкритий доступ до даних про ліси ЄС та уніфікувати їх збір , а Комітет – отримати нові повноваження і назву. Для України, що прагне членства в ЄС і вже сьогодні переживає екологічні наслідки війни, важливо розуміти, як ці новації вплинуть на наше повоєнне Зелене Відновлення. Нижче проаналізуємо політичний та правовий контекст змін, потенційні ризики та вигоди – від уникнення дублювання з національними системами до посилення якості даних, дотримання суверенітету та інтеграції з європейськими нормами.
Ключові факти:
• ЄС запроваджує новий закон про моніторинг лісів. Вперше з 2007 року в ЄС хочуть створити гармонізовані вимоги до звітності про ліси. Раніше спільних правил не було, що призвело до фрагментації даних по країнах . Новий регламент має виправити цю ситуацію, забезпечивши відкритий доступ до актуальної інформації про стан лісів .
• Зміни стосуються і лісового комітету ЄС. Постійний комітет лісового господарства (створений ще 1989 року) планують перейменувати на Постійну групу експертів з питань лісів та розширити його мандат . До складу мають увійти представники різних відомств держав-членів – не лише лісового, а й екологічного, кліматичного секторів.
• Війна завдала величезної шкоди лісам України. За даними WWF, понад 3 млн га українських лісів постраждали від бойових дій, з них 1 млн га – в природоохоронних територіях . Це майже третина всіх наших лісів (їх площа в Україні близько 10 млн га ). Ліси пошкоджені пожежами, обстрілами, нашпиговані мінами та боєприпасами.
• Україна вже співпрацює з ЄС у відновленні лісів. Наша країна долучилась до Європейської асоціації державних лісових господарств (EUSTAFOR) . Запущено програму “Forest Recovery” за участі майже 50 громад і міжнародних партнерів, щоб зберегти та відновити ліси на місцях . Це частина ширших зусиль з екологічного відродження, які узгоджуються з принципами «зеленого» відновлення, проголошеними на міжнародних донорських конференціях.
1. Політичний та правовий характер змін у ЄС
Євросоюз традиційно обережно підходив до питань лісової політики: прямих згадок про “лісову політику” в Договорах ЄС немає, тож регулювання лісів відбувається через суміжні сфери – охорону довкілля, зміну клімату, сільське господарство. Нові поправки від Єврокомісії мають подвійний характер: по-перше, це пропозиція регламенту ЄС (прямо обов’язкового акта) щодо моніторингу лісів, а по-друге – рішення ЄП і Ради щодо оновлення статусу Постійного лісового комітету. Такий підхід одразу викликав дискусії про належний формат акта.
Деякі стейкхолдери і країни ЄС сумніваються в доцільності регламенту та пропонували м’якші форми. Згідно з оцінкою впливу ЄК, не всі зацікавлені сторони згодні з ідеєю саме регламенту, дехто висловлювався за продовження роботи на основі добровільних настанов і існуючих систем моніторингу . Це фактично спроба змінити підхід від жорсткого закону до більш гнучкого – аж до перетворення регламенту на рекомендації чи директиву. Політична природа цих поправок полягає у балансі між потребою ЄС мати однакові правила (що дає регламент) і бажанням держав-членів зберегти свободу дій (чого більше у випадку директив чи індикативних рамок).
Другий аспект – залучення Європарламенту до лісової політики. Постійний комітет лісового господарства досі існував на основі рішення Ради ЄС 1989 року (тобто без ролі Європарламенту). Тепер його оновлення проводиться як звичайну законодавчу процедуру (кодецізію) за участі ЄП. Це посилює демократичну легітимність лісового врядування в ЄС і відображає найкращі європейські парламентарні практики – залучення різних інституцій та прозорість ухвалення рішень. Комітет SFC пропонують перейменувати на “Постійну експертну групу з лісів та лісового господарства”, що підкреслює його консультативну експертну роль. Оновлений мандат дозволить розглядати будь-які питання лісів та лісового господарства, що виникають у політиках ЄС, на запит Комісії або держав. Тобто, ЄС рухається до більш структурованого і широкого підходу в керуванні лісовою сферою, не змінюючи при цьому базового принципу: ліси лишаються сферою спільної відповідальності, де повноваження ЄС обмежені рамками екологічної та сільськогосподарської політики.
2. Чи не дублюватиме ЄС національні системи моніторингу?
Одне з головних питань – як нова європейська система моніторингу співвідноситься з уже існуючими в державах системами. Більшість країн Європи, включно з Україною, мають свої національні інвентаризації лісів(НІЛ) та звітність перед міжнародними органами (наприклад, FAO, Forest Europe). Критики побоюються, що європейський регламент може дублювати функції цих національних систем і створити зайву бюрократію.
Представники лісової галузі в ЄС прямо зазначають, що не очевидно, яку нову інформацію дасть запропонована система для країн, де вже діють якісні національні обліки лісів і які й так обмінюються даними в міжнародних ініціативах . Іншими словами, якщо держава уже регулярно збирає та публікує дані про свої ліси, то чим виправдана нова паралельна вимога від ЄС ? Крім того, уже є чимало обов’язкових вимог ЄС щодо моніторингу лісів у інших законах (приміром, у кліматичних регламентах, вимогах по біорізноманіттю та ін.). Тож важливо, щоб нова система була “доданою вартістю”, а не дублюванням наявних.
Європейська Комісія запевняє, що саме так і буде. За її задумом, єдина рамкова система моніторингу спиратиметься на існуючі національні системи та схеми спостережень . Тобто дані, які вже збирають країни, будуть інтегровані, а не зібрані наново з нуля. Планується посилити Європейську інформаційну систему лісової інформації (FISE) – спільну базу даних, куди стікатиметься інформація . В ідеалі, країнам-членам не доведеться вести дві окремі інвентаризації – достатньо налаштувати передачу даних зі своєї системи у європейську.
Уникнути дублювання також допоможуть гармонізовані показники. ЄС хоче узгодити ключові індикатори стану лісів по всіх країнах, щоб можна було коректно порівнювати інформацію . Наприклад, чи рахують різні держави площу лісів однаково, як визначають “пошкоджений ліс” тощо. Домовленість про спільний набір показників і методик якраз дозволить об’єднати різні національні дані. Втім, занадто деталізовані чи зайві показники можуть стати проблемою – деякі з запропонованих Єврокомісією індикаторів поки не мають чіткої методології або сумнівна їх користь на рівні ЄС. Спільне завдання законодавців зараз – відфільтрувати потрібні дані від другорядних, щоб рамки моніторингу були економічно ефективними та цільовими .
Для України цей аспект теж актуальний. У нас функціонує власна Державна лісова інвентаризація, створена за підтримки ФАО, є досвід міжнародної звітності. Під час інтеграції до ЄС доведеться налаштувати, щоб українські показники відповідали європейським стандартам. Головне – щоб це було взаємне визнання даних, а не паралельний облік. Тоді дублювання вдасться уникнути, а українська система отримає більше ресурсів та доступ до передових технологій (на кшталт супутникового моніторингу ЄС), замість нав’язування сторонньої бюрократії.
3. Обмін даними, конфіденційність та питання суверенітету
Нова система передбачає масштабний обмін лісовими даними між країнами та європейськими інституціями. Планується, що інформація буде відкритою та доступною громадськості, науковцям, політикам . Це відповідає філософії Open Data – прозорості у використанні державних даних. Але разом з тим виникають побоювання щодо конфіденційності та суверенітету.
З одного боку, йдеться не про персональні дані, а про екосистемну інформацію – площі лісів, біомаса, показники здоров’я насаджень тощо. Здавалося б, тут немає ризиків порушення приватності. Проте власники лісів (особливо приватні) та бізнес можуть непокоїтися: а якщо публікуватимуться чутливі дані про запаси деревини на конкретних ділянках ? Чи не скористаються ними комерційні компанії на шкоду власникам ? Економічний і соціальний вимір теж важливий. Європейський соціально-економічний комітет (EESC) наголошує, що зібрані дані не мають використовуватися в комерційних цілях без вигоди для власників лісів і публікуватися тільки в агрегованому, узагальненому вигляді . Це заспокоїть приватний сектор і громади, що їхню інформацію не експлуатуватимуть недобросовісно.
З іншого боку – суверенітет у лісовому управлінні. Лісами традиційно опікуються національні уряди, і будь-яка централізація даних іноді сприймається насторожено: чи не контролюватиме Брюссель наші ліси ? Тут важливо розуміти: йдеться саме про моніторинг (статистику), а не про передачу управління лісами на рівень ЄС. В самому проекті регламенту підкреслено, що це інформаційний інструмент, а не наглядовий механізм, адже безпосереднє господарювання в лісах – компетенція країн . Тобто ЄС збирає дані, щоб краще формувати політику, але не буде розпоряджатися лісовими ресурсами замість держав.
Попри це, обережність у формулюваннях необхідна. Україна, як і інші країни, має право на захист інформації, яка стосується національної безпеки чи критичної інфраструктури. Частина лісів може підпадати під такі критерії (наприклад, ліси навколо стратегічних об’єктів). Тому механізми обміну даними повинні передбачати винятки для чутливої інформації. Водночас війна показала і інший бік: брак прозорої інформації може шкодити самій країні. Світ дізнався про масштаб екологічних збитків в українських лісах саме завдяки звітам і даним, зібраним нашими та міжнародними фахівцями . Глобальна підтримка у відновленні буде можлива лише якщо ми зможемо надати світовій спільноті достовірні дані про втрати і прогрес відновлення. Тож баланс між відкритістю і суверенітетом в управлінні лісовими даними є ключовим – і його мають забезпечити як положення європейського регламенту, так і наше національне законодавство при імплементації норм ЄС.
4. Якість даних і відповідальність за їх достовірність
Довіра до даних – наріжний камінь будь-якої системи моніторингу. Якщо інформація з лісів буде неякісною, помилковою або несвоєчасною, то й рішення на її основі будуть хибними. Тому в проектах поправок ЄС багато уваги приділяється тому, як забезпечити якість даних і хто за неї відповідає.
Запропоновано дворівневу систему збору: держава-член призначає національного координатора(correspondent), відповідального за взаємодію з Єврокомісією, та виконує збір даних на місцях, тоді як Комісія формує загальноєвропейську інфраструктуру і проводить зведення та аналіз . Таким чином, відповідальність розподіляється: країни відповідають за первинні дані, їх точність і повноту, а ЄС – за належну платформу, методологію та використання цих даних. Але на практиці межа відповідальності може розмиватися. Наприклад, якщо в європейській базі виявлено неточність – хто її виправлятиме? Чи може Брюссель вимагати від країни перезбирати дані або провести додаткові перевірки? Це все предмет дискусії під час доопрацювання регламенту.
EESC закликав чіткіше прописати, як саме будуть верифікуватися і валідовуватися дані та з якою метою вони використовуватимуться . Необхідна прозорість: хто і як може виправити помилку, чи будуть незалежні аудити даних, які санкції або заходи у разі недостовірної інформації. У тексті проекту передбачено процедури “карантинування” даних і коригувальних дій: якщо дані свідчать про аномалії або проблеми, Комісія може ініціювати розслідування, надати рекомендації, а країни – зобов’язані їх врахувати (деталі таких процедур ще обговорюються). Головна мета – всі сторони мають бути зацікавлені в якості інформації, адже від цього виграють і національні уряди (краще бачать ситуацію у себе), і ЄС загалом (отримує надійну аналітику).
Варто відзначити і питання фінансової відповідальності за якість даних. Додаткові вимірювання і дослідження потребують ресурсів. Планується, що ЄС надасть фінансову підтримку державам-членам, щоб уніфіковано впровадити нові підходи до збору інформації . Якщо це буде реалізовано, то країни зможуть найняти більше фахівців, закупити техніку, провести навчання – і тим самим підвищити якість даних. Україні під час повоєнного відновлення така підтримка теж стала б у пригоді: наші лісівники потребуватимуть сучасного обладнання (наприклад, дронів, супутникових знімків високої роздільності) для моніторингу величезних територій, в тому числі постраждалих від війни.
Відповідальність за достовірність має бути спільною справою. Наприклад, якщо буде створено відкритий портал лісових даних, громадянське суспільство і науковці зможуть бачити і вказувати на неточності, пропонувати покращення. Це підхід «наукового партисипативного моніторингу», коли різні зацікавлені сторони залучені до контролю якості. Для України, де активні екологічні організації та волонтери, такий підхід особливо корисний: він підвищує довіру і мінімізує маніпуляції. Отже, якість даних – це фундамент, без якого “зелена” відбудова ризикує опинитися на хиткому ґрунті неправдивих оцінок.
5. Нові терміни і визначення: чи зміняться підходи до моніторингу?
Зміни в законодавстві часто приносять із собою нову термінологію. У випадку лісового регламенту ЄС це особливо важливо, адже визначення понять впливають на те, що саме й як ми вимірюємо в лісі. Розглянемо, які терміни та визначення пропонуються змінити або запровадити, і як це позначиться на практиці моніторингу – як в ЄС, так і в Україні.
“Одиниця лісу”. ЄС пропонує ввести чітке визначення, що таке лісова одиниця (forest unit) – базовий елемент обліку в системі . Це може бути ділянка певного розміру або квартал лісу, який розглядається як єдине ціле для моніторингу. Від точності цього терміна залежить, як будуть агрегуватися дані. Для України, де є своє поняття лісової ділянки, важливо узгодити ці визначення. Якщо, приміром, “лісом” в ЄС вважатимуть територію від 0,5 га з певним вкриттям, а в нас – від 1 га, виникатимуть розбіжності. Уніфікація понять лісу, суцільного зрубу, деградованого насадження тощо – необхідна, аби говорити однією мовою даних з Європою.
“Стійкі та резильєнтні ліси”. У самій назві регламенту фігурує поняття “resilient forests” – стійкі, життєздатні ліси, здатні протистояти змінам клімату та іншим загрозам. Це відносно нове поняття, що підкреслює динаміку: ліс не просто зберігається, а й відновлюється після стресів (пожеж, буревіїв, шкідників). В українській політиці часто вживається термін “сталого лісового господарства”, але акцент на resiliency – новий тренд. Можливо, доведеться внести зміни у наші стратегії, щоб показати, як підвищувати саме стійкість лісів (через змішування порід, природне поновлення, ландшафтне планування). Моніторинг резильєнтності потребуватиме нових показників: наприклад, відсоток старовікових дерев, різноманіття видів, індекс здоров’я лісу тощо.
Показники та індикатори. Разом з термінами зміниться і набір метрик. ЄС планує охопити дуже широкий спектр: від традиційних (площа, запаси деревини, приріст) до сучасних (вміст вуглецю в ґрунті, біорізноманіття, рекреаційна цінність). Деякі індикатори запропоновані вперше на законодавчому рівні. Приміром, “стан старих і пралісів” – такого показника раніше не було в обов’язковій звітності, але у зв’язку з новою Стратегією ЄС щодо лісів та Законом про відновлення природи його можуть включити . Це означає, що країни мають чітко визначити, які ліси вважати пралісами чи старовіковими, і почати окремо їх обліковувати. Для України ця тема актуальна: у Карпатах та Поліссі збереглися унікальні праліси, і ми вже ведемо їх реєстр. Євроінтеграція спонукає прискорити цю роботу та узгодити критерії з європейськими.
Інші зміни стосуються визначень “лісовідновлення” та “довгострокових лісових планів”. Проект регламенту рекомендує країнам розробляти інтегровані довгострокові плани управління лісами (voluntary integrated forest plans) на багато років вперед . Це щось подібне до наших регіональних програм розвитку лісового господарства, але з акцентом на міжсекторальність (щоб враховували і клімат, і біоекономіку, і потреби громад). Таким планам теж потрібні визначення: що вважати “інтегрованим” підходом, який горизонт планування (10, 20 чи 50 років) тощо.
Термінологія – це не дрібниці. Вона може змінити фокус політики. Якщо раніше, умовно, під “збереженням лісів” розуміли переважно боротьбу з вирубками, то впровадження понять на кшталт “стійкість екосистем” зміщує наголос на якість лісу, його екологічну цінність. Для України прийняття нової термінології ЄС буде викликом для фахівців – потрібно буде перекласти юридичною мовою ряд понять, узгодити їх з чинним Лісовим кодексом та іншими законами. Проте це й можливість осучаснити наше лісове законодавство, зробити його ближчим до найкращих європейських стандартів.
6. Узгодженість із іншими директивами ЄС: рубки, відкриті дані, кліматична політика
Лісова екосистема – на перетині багатьох сфер, тому нові поправки слід розглядати в комплексі з іншими політиками ЄС. Чи не суперечитиме один закон іншому? Як “лісовий моніторинг” узгодиться з уже прийнятими чи запланованими директивами і регламентами щодо лісів, землекористування та клімату?
Боротьба з вирубками і деградацією лісів. У 2023 році набув чинності історичний Регламент ЄС про боротьбу з обезлісенням (EUDR), що забороняє ввезення в ЄС продукції, виготовленої ціною вирубки лісів. Хоча він спрямований на тропічні ліси та імпорт, у ньому закладена ідея глобального моніторингу лісів. До червня 2025 Єврокомісія має оцінити, чи поширювати ці вимоги на ліси всередині ЄС . Новий моніторинговий регламент може стати інструментом реалізації цих цілей: він забезпечить прозорість даних про стан лісів у самій Європі, включно з обсягами заготівлі деревини, швидкістю відновлення після рубок тощо. Водночас надмірне дублювання вимог EUDR і моніторингового закону небажане. Бізнес уже зараз декларує походження деревини; важливо, щоб ці дані лягали в загальну систему, а не подавалися окремо за кожним законом.
Директиви про середовище та відкриті дані. Дані про ліси – частина ширшого масиву екологічної інформації. В ЄС діє Директива про відкриті дані та регламент INSPIRE (інфраструктура просторової інформації), які зобов’язують держави надавати стандартизовані геопросторові дані публічно. Лісовий моніторинг має відповідати цим принципам. Тобто формат даних, їх актуальність, метадані – усе має бути налаштоване згідно з єдиними стандартами, щоб лісові карти можна було поєднати з картами ґрунтів, водних ресурсів тощо. Узгодженість тут радше технічна, але дуже важлива для ефективного використання інформації. Україна, до речі, вже імплементує директиву INSPIRE і розвиває національну інфраструктуру даних; лісовий сегмент має стати її частиною.
Кліматичні цілі і LULUCF. Сектор землекористування, зміни землекористування і лісівництва (так званий LULUCF) відіграє ключову роль у досягненні кліматичної нейтральності. ЄС встановив ціль до 2030 року збільшити поглинання CO₂ своїми лісами та ґрунтами, і для цього затвердив оновлений Регламент LULUCF з національними квотами поглинання. Виконання цих квот напряму залежить від точності обліку вуглецю в лісах. Моніторинг лісів ЄС, що пропонується, підтримуватиме реалізацію кліматичної політики , адже надасть більш детальні та оперативні дані про об’єм вуглецю, запасений у деревині та лісових ґрунтах. Синергія очевидна: якщо ми краще знаємо, скільки CO₂ зберігають наші ліси і як це змінюється щороку, то зможемо коригувати заходи (наприклад, більше садити або менше рубати) для досягнення кліматичних показників. З іншого боку, невідповідність данихміж лісовим регламентом і кліматичною звітністю може призвести до плутанини. Тому законотворці ретельно звіряють нові показники з тими, що вже використовуються в кліматичних інвентаризаціях. Наприклад, якщо вводиться індикатор “вуглець у мертвій деревині”, то треба, щоб методика його оцінки співпадала з методикою у звітах Рамкової конвенції ООН з клімату.
Закон про відновлення природи (Nature Restoration Law). Цей новий акт ЄС (прийняття фіналізується) встановлює обов’язкові цілі щодо відновлення деградованих екосистем, зокрема лісових. Там прописані показники: збільшення площі старовікових лісів, мертвої деревини, чисельності птахів у лісах тощо. Очевидно, що моніторинг лісів має бути узгоджений з цим законом. Показники, які країни будуть моніторити для Nature Restoration Law, слід інтегрувати в загальну систему, щоб не було подвійної роботи. Екологічні організації вказують: потрібно включити в Forest Monitoring Law ті індикатори, які гарантують відповідність цілям відновлення природи . Імовірно, перелік метрик у фінальній версії регламенту розширять чи скоригують саме під ці задачі.
Отже, координація з іншими політиками – запорука успіху лісових змін. ЄС прагне екосистемного комплексного підходу: лісовий моніторинг стане “нервовою системою”, що зв’язує різні органи – від регуляції ринку деревини до охорони видів і кліматичної адаптації. Для України це означає, що імплементація норм ЄС вимагатиме міжвідомчої співпраці: лісове агентство, Міндовкілля, Мінагрополітики, кліматична політика – всі мають працювати узгоджено, щоб одне одному не суперечити. На виході отримаємо більш цілісну політику, де охорона лісу, його використання та відновлення будуть збалансовані.
7. Вплив на імплементацію європейських норм в Україні на шляху до Євроінтеграції
Україна як держава-кандидат на вступ до ЄС вже розпочала гармонізацію свого законодавства з європейським. Лісова сфера – не виняток. Хоча формально “лісової глави” в acquis ЄС немає, вимоги містяться у різних розділах (довкілля, клімат, сільське господарство). Як же потенційне ухвалення нових лісових правил у ЄС вплине на Україну та її закони ?
По-перше, якщо регламент про моніторинг лісів набуде чинності, Україні доведеться до нього приєднатися вже як члену (на момент вступу всі регламенти ЄС стають обов’язковими). Це означає, що національна система обліку лісів має бути готова працювати за європейськими стандартами. Нам потрібно буде створити аналогічну інфраструктуру даних, призначити координуючий орган, забезпечити збір усіх необхідних показників. В ідеалі підготуватися варто ще до вступу, в рамках виконання Угоди про асоціацію або окремих пілотних проектів з ЄС. Наприклад, можемо запустити пілот інтеграції наших лісових даних у систему FISE (Європейська система інформації про ліси) на добровільній основі – щоб випробувати механізми обміну, виявити проблеми з сумісністю даних, навчити персонал. Це прискорить повноцінну імплементацію після вступу.
По-друге, оновлення Постійного лісового комітету ЄС відкриває можливість для України бути залученою до європейських процесів ще до членства. Якщо Комітет трансформується в експертну групу з ширшим колом учасників, Україна могла б отримати статус спостерігача або партнера, враховуючи її кандидатський статус. Це дозволило б голосу України звучати при обговоренні європейської лісової політики вже зараз – що важливо, бо наші інтереси (скажімо, допомога у відновленні лісів після війни) мають бути почуті. Крім того, участь в роботі такого комітету дасть нашим фахівцям безцінний досвід європейського діалогу і найкращих парламентарних практик.
В плані законодавства, Україні ймовірно доведеться модифікувати Лісовий кодекс та суміжні закони. Уже зараз на розгляді знаходяться законопроекти щодо Національної інвентаризації лісів, посилення відповідальності за незаконні рубки (з урахуванням підходів EUDR), впровадження принципів сталого управління. Додавання вимог про гармонізований моніторинг під егідою ЄС може відбутися через окремий закон або зміни до існуючих. Зокрема, доведеться визначити в українському законі: які дані і з якою періодичністю ми передаємо у спільну систему, хто саме виступає національним координатором (ймовірно, це буде Держлісагентство чи спецпідприємство “Ліси України”), як забезпечуємо публічність і захист даних. Також важливим буде питання мови даних – треба готуватися робити всі описи англійською мовою теж, щоб вони легко інтегрувалися у загальноєвропейські бази.
Не варто забувати і про кадрові та технічні виклики. Євростандарти потребують наявності кваліфікованих спеціалістів з дистанційного зондування, екологічної статистики, ІТ-інфраструктури. Україна вже має хороших науковців і фахівців, але масштаб завдань після війни виросте – знадобиться більше рук і сучасне обладнання. Тут доречно скористатися інструментами підтримки ЄС: програмами Twinning для обміну досвідом, грантами на технічну допомогу, тренінгами від Європейського агентства з довкілля тощо. Інтегруючись, ми не тільки підлаштовуємось під правила, а й отримуємо доступ до європейських ресурсів, що допоможуть ці правила виконати.
Підсумовуючи, імплементація європейських лісових норм в Україні – це свого роду “домашнє завдання” на шляху до ЄС, яке цілком вписується в логіку реформ повоєнного часу. Воно вимагатиме зусиль, але врешті приведе до більш прозорого, сучасного і стійкого управління нашими лісами.
8. Виклики та можливості для повоєнного Зеленого відновлення України через лісову політику
Повоєнне відновлення України має бути зеленим – цей принцип неодноразово підкреслювали і український уряд, і міжнародні партнери. Ліси відіграють у цьому процесі одну з ключових ролей. Війна завдала величезної шкоди нашим лісам, але водночас їх відновлення може стати каталізатором сталого розвитку на десятиліття вперед. Як же поправки до європейського лісового регламенту співвідносяться з цим ?
Виклики
Перший і очевидний – масштаб руйнувань. За оцінками, мільйони гектарів лісу постраждали від вогню, осколків та техніки . На цих територіях відновити лісове господарство надзвичайно складно: ґрунти вигоріли, насіннєвий запас втрачено, залишки дерев становлять небезпеку. До того ж, мінна небезпека: значні площі заміновані або всіяні нерозірваними боєприпасами. Лісівники ризикують життям, обстежуючи такі ділянки – були випадки поранень і загибелі працівників від мін. Це означає, що моніторинг стану лісів на звільнених територіях потребує залучення саперів і спеціальних технологій (наприклад, дрони зі спектральними сенсорами, що можуть дистанційно оцінити рослинність). Європейська система моніторингу могла б надати допомогу у вигляді знімків супутників Sentinel програми Copernicus, спеціальних алгоритмів виявлення вигорілих ділянок тощо. Важливо, щоб правила ЄС враховували форс-мажорні обставини: наприклад, якщо країна не може зібрати дані через військові дії, це має братися до уваги при оцінках та планах.
Другий виклик – пріоритетність відновлення лісів у загальному повоєнному відбудовчому плані. Коли стоять питання відбудови міст, інфраструктури, житла – екосистеми можуть відійти на другий план. Але це хибний шлях: сталий розвиток неможливий без здорового довкілля. Ліси запобігатимуть ерозії ґрунтів на полях, захищатимуть річкові долини від замулення, поглинатимуть надлишок CO₂, зрештою дадуть ресурс (деревину) для будівництва з низьким вуглецевим слідом. Тому лісове відновлення має йти паралельно з іншими секторами. Поправки до регламенту ЄС можуть опосередковано вплинути, стимулюючи нас закласти в державну програму відбудови окремий компонент “відновлення лісів”. Наприклад, якщо ЄС чи міжнародні фінансові установи будуть виділяти кошти, вони можуть вимагати дотримання європейських підходів до прозорості та обліку результатів – тобто, по суті, впровадження того самого моніторингу. Тут можливий синергійний ефект: ми відновлюємо ліси і одночасно виконуємо критерії для вступу до ЄС щодо моніторингу.
Можливості
Повоєнна відбудова – це шанс зробити те, що у мирний час впроваджувалося б повільніше. Наприклад, можна оновити матеріально-технічну базу лісового господарства: закупити техніку для лісовідновлення, створити сучасні розсадники, впровадити ІТ-системи обліку. Якщо такі проекти включити до фінансування Плану відновлення, то українські ліси стануть одними з найсучасніших у Європі за оснащенням. Тісна співпраця з ЄС тут є плюсом – нам доступні технології, напрацьовані європейцями (від супутникового моніторингу до генетичних підходів у селекції саджанців).
Ще одна можливість – розвиток локальних громад та зеленої економіки. Відновлення лісів = робочі місця в сільській місцевості, де після війни буде потреба зайняти людей корисною справою. ЄС в своїх стратегіях наголошує на участі громадськості та зацікавлених сторін у лісовому плануванні . Україна вже зараз це реалізує: як згадано, майже 50 територіальних громад долучилися до програми “Forest Recovery” спільно з лісівниками . Громади отримали ресурси на збереження та озеленення своїх територій, співпрацюють з держлісгоспами. Такий підхід варто масштабувати: локальні ініціативи з садіння лісу, догляду за молодняками, охорони від пожежможуть стати частиною загальнонаціональної кампанії. А європейські програми (наприклад, Life+, Horizon Europe) можуть дати гранти під проекти відновлення у конкретних регіонах, інтегруючи місцеві зусилля в загальноєвропейський контекст (той же Європейський зелений курс).
Нарешті, лісова політика після війни має враховувати і адаптацію до зміни клімату. Воєнні пожежі пришвидшили зміну ландшафту, деякі регіони можуть стати посушливішими. Тому саджаючи нові ліси, треба обирати види, стійкі до майбутнього клімату, створювати мішані насадження. ЄС накопичив значний досвід у створенні резильєнтних лісів, і ми можемо його перейняти через спільні проекти. Вже зараз українські науковці співпрацюють з європейськими над темами відновлення лісів Полісся, постраждалого від масштабних пожеж 2020 року, і над відродженням лісосмуг на півдні. Такі проекти вкладаються і в наші зобов’язання за Паризькою угодою, і в європейські плани збільшити площі лісів.
Поправки до лісового законодавства ЄС, що покликані покращити моніторинг та управління лісами, резонують з українськими реаліями. З одного боку – нам потрібно ліквідувати наслідки війни в лісах, і тут важлива будь-яка підтримка та рамки, що допоможуть системно підійти до проблеми. З іншого – ми повинні вбудовуватися в європейську екосистему управління лісами, переймаючи найкращі практики і водночас доносячи власні потреби та бачення. Зелене повоєнне відновлення України виграє від синергії з Європейським Зеленим курсом: спільно з ЄС ми зможемо відновити ліси швидше, якісніше і зробити їх опорою стійкого розвитку нашої країни на покоління вперед.
