Колишній керівник Glencore ще кілька років тому називав мідь "новою нафтою", і сьогодні ці слова набувають реального значення. Світові ринки кольорових металів переживають серйозні зрушення - алюміній і мідь стрімко дорожчають, і ця тенденція, на думку аналітиків, може зберігатися роками. Це не просто циклічні коливання цін, а глибші структурні зміни, пов'язані з фундаментальними перетвореннями в глобальній економіці.

Основною рушійною силою зростання попиту стала так звана "зелена революція". Перехід на відновлювані джерела енергії та електромобілі вимагає значно більше кольорових металів, ніж традиційні технології. Наприклад, один електромобіль містить у три-чотири рази більше міді порівняно зі звичайним автомобілем з ДВЗ. Вітряні турбіни, які активно встановлюються по всьому світу, потребують до 15 тонн міді кожна. Сонячні панелі, без яких неможлива сьогоднішня енергетична трансформація, активно використовують алюміній для своїх каркасів. За прогнозами CRU Group, до 2030 року світовий попит на мідь може зрости на 40%, а на алюміній - на 25%.

Однак пропозиція не встигає за таким стрімким зростанням попиту. У випадку з алюмінієм ситуацію ускладнює те, що його виробництво є надзвичайно енергоємним процесом. Китай, який забезпечує близько 55% світового виробництва алюмінію, стикається з дефіцитом електроенергії та екологічними обмеженнями, що змушує його скорочувати виробничі потужності. Європа, яка традиційно була важливим виробником, після енергетичної кризи 2022 року також значно знизила обсяги виплавки.

Ситуація з міддю виглядає не кращою. Чилі, що забезпечує близько 30% світового видобутку, стикається з проблемою виснаження родовищ - вміст міді в руді за останнє десятиліття знизився на 30%, що робить видобуток більш дорогим. Перу та Демократична Республіка Конго, інші важливі виробники, постійно стикаються з соціальними протестами та політичною нестабільністю, що призводить до зупинки роботи шахт.

Ця ситуація створює нових переможців на глобальному ринку. Великі гірничодобувні компанії, такі як Glencore, Rio Tinto, отримують можливість значно збільшити свої прибутки. Країни з великими запасами корисних копалин, такі як Гвінея для алюмінію або Чилі для міді, можуть розраховувати на зростання доходів від експорту. Окремо варто відзначити переробників металобрухту - у умовах дефіциту первинних металів рециклінг стає все більш прибутковим бізнесом.

Відключити

Однак є й явні програвачі цієї ситуації. Виробники електромобілів, такі як Tesla або BYD, зіткнуться зі зростанням собівартості своєї продукції. Європа, яка вже зараз страждає від високих енергетичних цін, може остаточно втратити конкурентоспроможність у виробництві алюмінію. Звичайні споживачі відчують зростання цін на всі товари, що містять ці метали - від електроніки до автомобілів та житла.

За поточними прогнозами, до 2026 року ціна на алюміній може зрости з нинішніх $2300 за онну до $2 700-3 $000, а на мідь - з $9000 до $11 000-$12 000 за тонну. У разі подальшого загострення дефіциту ці показники можуть виявитися ще вищими.

У таких умовах учасникам ринку доводиться шукати різні стратегії адаптації. Інвестори все більше звертають увагу на акції гірничих компаній як на перспективний актив. Бізнеси, які залежать від цих металів, намагаються укладати довгострокові контракти на поставки, щоб захиститися від коливань цін. Держави, зі свого боку, починають активніше інвестувати в переробку металобрухту та розвиток власних родовищ.

Таким чином, ми спостерігаємо, як кольорові метали перетворюються на стратегічний ресурс нового часу, аналогічно нафті в ХХ столітті. Цей процес неминуче веде до структурних змін у світовій економіці, змушуючи країни та компанії переглядати свої стратегії розвитку. Хоча технологічний прогрес може з часом запропонувати альтернативи (наприклад, нові матеріали або методи переробки), у середньостроковій перспективі світу доведеться змиритися з більш високими цінами на ці ключові промислові метали.