29 Конференція сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (COP29), що відбулася в Баку 11–22 листопада 2024 р., стала важливою віхою у глобальній боротьбі з кліматичною кризою. Це перша кліматична конференція ООН на пострадянському просторі.

У COP29 взяли участь глави держав та урядів понад 80 країн. Світові лідери, експерти та представники бізнесу обговорили посилення кліматичного фінансування, запровадження вуглецевих ринків та адаптацію до нових викликів. Попри досягнутий прогрес, COP29 також продемонструвала складнощі у відповідності дій між розвиненими країнами, що розвиваються.

Досягнення COP29: кроки вперед у боротьбі з кліматичною кризою

Нова глобальна мета кліматичного фінансування (NCQG)

Одним з головних успіхів конференції стало узгодження нової глобальної мети кліматичного фінансування, спрямованої на мобілізацію 300 млрд дол. щорічно до 2035 р. Це рішення покликане замінити попереднє завдання щодо мобілізації 100 млрд дол. Однак розподіл фінансування залишається каменем спотикання.

Енергетична інфраструктурна трансформація

На COP29 було запущено ініціативу «Глобальне зобов'язання щодо зберігання енергії та мереж». Вона спрямована на потроювання світових потужностей відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та включає збільшення потужностей зберігання енергії у 6 разів до 2030 р.; будівництво 25 млн км електромереж до 2030 р. і ще 65 млн км до 2040 р. Серед тих, хто підписав зобов'язання, згадуються Великобританія, Уругвай, Бельгія і Швеція.

Регіональні ініціативи

Організація тюркських держав підписала спільний план дій у галузі довкілля та сталого розвитку. Також було прийнято декларацію прикаспійських держав, спрямовану на запобігання екологічним загрозам, пов'язаним зі зміною рівня Каспійського моря. Ці ініціативи підкреслили значущість регіонального співробітництва.

Декларація про цифрові технології

Учасники COP29 ухвалили декларацію про застосування цифрових технологій для боротьби зі зміною клімату. Документ має на меті скорочення викидів, розвиток стійких рішень та зниження рівня електронних відходів.

Атомна енергетика

В умовах прагнення до досягнення кліматичних цілей атомна енергетика впевнено затверджена як одна із провідних технологій низьковуглецевого майбутнього. Обговорення на конференції показали, що світова спільнота рухається у напрямку збільшення атомних потужностей. Збільшення втричі цих потужностей до 2050 року розглядається не просто як амбітна мета, а як стратегічна необхідність стабілізації енергосистем при зниженні вуглецевого сліду. Особливо значним стало приєднання до глобальної декларації таких країн, як Казахстан, Кенія, Туреччина та ін. Це демонструє зростаюче визнання атомної енергетики як технологічно розвиненими державами, так й країнами, що розвиваються, прагнуть стійкого енергетичного розвитку.

Атомна енергетика була визнана важливим елементом кліматичної стратегії, здатним замінити вуглецеві джерела енергії без шкоди для стабільності енергопостачання. Це робить її ключовою ланкою в процесі енергетичного переходу, що поєднує економічну ефективність з екологічною безпекою.

Виклики та суперечливості: бар'єри на шляху до цілей у галузі клімату

Нерівномірність кліматичного фінансування

Проблема нерівності у розподілі кліматичних ресурсів залишається гострою. Країни, що розвиваються, вимагають справедливого доступу до фінансової допомоги, зазначаючи, що вони найбільш вразливі до кліматичних катаклізмів, хоча зробили мінімальний внесок у глобальне потепління. Розвинені країни, навпаки, прагнуть зберегти існуючу модель фінансування, що ґрунтується на добровільних внесках, що викликає невдоволення серед країн, що розвиваються.

Політична поляризація

Вихід Аргентини з переговорів став символом зростаючих розбіжностей між учасниками. Цей випадок демонструє складності досягнення консенсусу навіть в умовах глобальної кліматичної загрози. у Білий Дім, що може призвести до виходу США із кліматичних угод.

Екологічна ситуація, що погіршується

Доповідь Всесвітньої метеорологічної організації підтвердила, що глобальна температура може тимчасово перевищити позначку в 1,5°C вище за доіндустріальний рівень, що загрожує зривом кліматичних цілей Паризької угоди. Це посилює тиск на уряди та бізнес, вимагаючи негайних та масштабних дій.

Механізм транскордонного вуглецевого коригування

На конференції остаточний порядок денний не включає тему механізму транскордонного вуглецевого коригування (Carbon Border Adjustment Mechanism, CBAM) від ЄС. Перше пленарне засідання було перервано, оскільки Бразилія, ПАР, Індія та Китай вимагали включити до обговорення односторонні заходи щодо зміни клімату, які обмежують торгівлю, такі як CBAM. Проте головуюча країна вирішила, що це питання обговорюватиметься лише неофіційно. Китай планує наполягати на включенні CBAM до порядку денного COP30 у Бразилії.

Метанові викиди та їх контроль

На COP29 було запущено платформу Eye on Methane, що дозволяє відстежувати викиди метану країнами. Вона є частиною Глобального зобов'язання щодо метану, в рамках якого 159 країн зобов'язалися скоротити викиди цього газу на 30% до 2030 року.

Водночас Глобальна асоціація цементу та бетону підтвердила свої цілі щодо декарбонізації — галузь прагне прискорити перехід до зеленого цементу, скоротивши викиди на 25% до 2030 року та повністю декарбонізувати галузь до 2050 року.

Питання про викопне паливо

Спроби включити у підсумковий документ COP29 формулювання про відмову від викопного палива не мали успіху — пошук формулювань відкладено на рік. Саудівська Аравія заблокувала ініціативу, аргументуючи це необхідністю враховувати національні інтереси.

Водночас Великобританія, Нова Зеландія та Колумбія приєдналися до міжнародної коаліції з поетапної відмови від підтримки викопного палива. Нині до неї входять 16 країн.

Фінансування кліматичних ініціатив

Проблема недостатнього фінансування залишається актуальною. Країни, що розвиваються, вимагають 1 трлн дол. щороку, тоді як розвинені країни пропонують більш скромні суми.

Відмова від вугільної генерації

Попри підписану угоду 25 країнами та ЄС про припинення зростання вугільної генерації, такі великі країни, як Китай, Індія та США, відмовилися підтримувати ініціативу.

Водень та електроенергія

Воднева тема отримала окрему декларацію на COP-29. Країни взяли зобов'язання нарощувати виробництво водню з відновлюваних джерел з нульовими або низькими викидами вуглецю, а також прискорити декарбонізацію чинного виробництва водню на основі викопного палива.

Також країни приділили особливу увагу технології зберігання та передачі енергії. На COP-29 делегації прийняли колективну мету розгортання 1500 ГВт систем зберігання енергії (це в шість разів перевищує показники на 2022 рік), а також з будівництва та оновлення 25 мільйонів кілометрів мереж по всьому світу до 2030 року.

Несподіванкою стало укладання стратегічного партнерства між Азербайджаном, Казахстаном, Узбекистаном та Саудівською Аравією. Мета — підвищити ефективність енергетичної інфраструктури та інтегрувати відновлювані джерела енергії до національних мереж країн-учасниць.

Висновки

COP29 стала знаковою подією, яка сприяла просуванню кліматичного порядку денного та відкрила нові можливості для міжнародного співробітництва. Однак для досягнення глобальних цілей буде потрібно посилення міжнародної координації, прозорість у реалізації кліматичних зобов'язань та рівномірний розподіл фінансового навантаження.

Одним із головних підсумків конференції стало ухвалення нової колективної кліматичної мети: потроювання обсягу кліматичного фінансування для країн, що розвиваються, до 2035 р. — з поточних 100 млрд дол. до 300 млрд дол. щороку. особливо для країн, що найбільш вразливі до їх наслідків.

COP29 підтвердила необхідність інтеграції атомної енергетики у глобальні стратегії декарбонізації. Для досягнення цілей Паризької угоди будуть потрібні колективні зусилля, спрямовані на розширення атомних потужностей, інвестиції в інновації та розвиток міжнародного діалогу. Існує унікальна можливість створення основ вуглецево-нейтрального світу, де атомна енергія стане центральним елементом світової енергійної архітектури.

Іншим важливим рішенням стало завершення багаторічних переговорів щодо створення вуглецевих ринків у рамках Паризької угоди, що дозволить країнам скоротити витрати на реалізацію кліматичних планів до 250 млрд. дол. на рік. Підтвердження створення фонду для країн, які найбільше постраждали від зміни клімату, також зміцнює основу для справедливого розподілу ресурсів.

Попри складну геополітичну ситуацію, COP29 продемонструвала значний прогрес у міжнародному кліматичному порядку денному. Підсумки COP29 є нагадуванням про важливість солідарності та колективних зусиль задля створення стійкого та безпечного майбутнього для планети.

На COP29 було прийнято Бакинську декларацію — стратегічний документ, що визначає ключові напрями міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі зміною клімату. Одним із центральних пунктів декларації постала проблема управління водними ресурсами. В умовах зміни клімату зростає загроза нестачі води, що потребує негайних та скоординованих дій.

Бакинська декларація акцентує на необхідності обміну досвідом та технологіями, спрямованими на ефективне використання водних ресурсів та запобігання кризам у цій сфері. Іншим важливим напрямом став розвиток кліматично-розумних міст. У декларації наголошується, що урбанізація має йти пліч-о-пліч з впровадженням зелених технологій, енергоощадних рішень та сталого планування. Міські простори повинні бути адаптовані до змінних кліматичних умов, щоб стати безпечними та комфортними для життя.

Особливу увагу приділено питанням прозорості кліматичних даних. Обмін даними, відкритість кліматичних досліджень та впровадження нових стандартів моніторингу змін клімату – це кроки, які дозволять країнам ефективніше координувати свої зусилля. Бакинська декларація закликає до створення глобальної інфраструктури для збирання та аналізу кліматичної інформації. Документ не лише фіксує зобов'язання, а й задає напрямок для міжнародної кліматичної політики. Він наголошує на необхідності комплексного підходу, що поєднує зусилля різних країн і регіонів для досягнення цілей сталого розвитку та цілей, зазначених у Паризькій угоді.

Бакинська декларація стане важливим етапом на шляху до вуглецево-нейтрального майбутнього, сприяючи зміцненню міжнародного співробітництва та прискоренню дій щодо боротьби зі змінами клімату.