У світі, який стрімко рухається до "зеленої" енергетики, гірничодобувна індустрія виявляється на перехресті великих викликів і можливостей. Іронія полягає в тому, що, попри зростаючу потребу в металах для енергетичного переходу, компанії цієї галузі виявляються надзвичайно обережними у своїх вкладеннях.

Протягом останнього десятиліття гірничодобувні компанії переживали фінансові гойдалки, що врешті-решт призвело до величезних боргів і вимоги про відновлення довіри з боку інвесторів. У 2013 році, коли здавалося, що ціни на сировину лише зростатимуть, компанії здійснили інвестиції на суму 130 мільярдів доларів. Проте, коли зростання Китаю сповільнилося, а з ним і попит на сировину, прибутки впали, спонукаючи галузь до фінансового "посту" і фокусування на зменшенні боргів. 

У 2015 році було списано активів на суму понад $50 млрд. BHP, найдорожча гірничодобувна компанія у світі, виокремила свої найменш пріоритетні ділянки, щоб зібрати гроші та спростити свій бізнес. Інші наслідували такий же приклад. Кошти використовувалися для погашення боргів замість фінансування нових проєктів.

З того часу рівень прибутків у галузі відновився. Але це не стало результатом інвестицій. У 2022 році 40 найбільших гірничодобувних компаній разом інвестували $75 млрд, що еквівалентно лише чверті EBITDA. BHP, яка 20 лютого звітувала про результати за другу половину 2023 року, минулого року інвестувала $8,8 млрд — менше половини від суми, витраченої у 2013 році. Інші великі гірничодобувні компанії також залишаються занадто заощадливими. Причин цьому декілька: від потреби підтримувати фінансову стабільність до обережності перед ризикованими інвестиціями в умовах волатильності ринку. Навіть при значному потенціалі ринку відновлюваної енергії та вимозі до декарбонізації, галузь стикається зі складнощами: зростанням витрат, нестабільністю цін на метали та збільшенням екологічних вимог.

Ще однією причиною відсутності інвестицій у гірничодобувні компанії є надзвичайно тривалі процеси отримання дозволів. Наприклад, процеси отримання дозволів у США, які можуть тривати від 7 до 10 років, сповільнюють інвестиції в гірничодобувні проєкти, а екологічні проблеми в деяких країнах, таких як  Сербія, можуть призвести до відкликання дозволів. Після відходу західних компаній, на ринок активно заходять інвестори з Перської затоки та КНР, збільшуючи свої інвестиції в гірничодобувну промисловість, особливо в Африці. Еміратська гірничодобувна компанія International Resource Holdings купує 51% акцій Mopani, замбійської компанії з видобутку міді, за $1,1 млрд. Уряд Об'єднаних Арабських Еміратів погодився інвестувати $1,9 млрд. у розробку щонайменше чотирьох шахт у Демократичній Республіці Конго. 

Такі дії спрямовані на зменшення залежності від Китаю та інших гравців, які активізували свою присутність на ринку, заповнюючи інвестиційний вакуум, створений західними компаніями. Це викликає певні проблеми. За даними аналітичного центру Energy Transition Commission, для декарбонізації світової економіки потрібно 6,5 млрд. тонн металів в період до 2050 року. 

Відключити

На міжнародному рівні західні країни прагнуть збільшити свій вплив на глобальний ринок металів, зокрема через такі ініціативи, як Партнерство з безпеки мінералів (MSP). У 2022 році Америка разом з різними союзниками заснувала MSP, щоб спрямувати інвестиції у видобуток та перероблення критично важливих металів. Цього місяця Японія під егідою Партнерства підписала угоду з Демократичною Республікою Конго про розширення «ділових можливостей».

Проте, попри усі зусилля, шлях до значних інвестицій у гірничодобувну галузь залишається ускладненим. Високі витрати, екологічні вимоги та тривалі процеси отримання дозволів стримують розвиток нових проєктів. Це ставить під загрозу можливість своєчасно задовольнити майбутній попит на метали, необхідні для підтримки глобального переходу до відновлюваної енергії. 

Доки інвестори боязкі, витрати залишаються високими, а процес отримання дозволів залишається замороженим, все це мало допоможе гірничодобувним компаніям почати роботу.