Ось і сьогодні, коли автобус на вулиці Грушевського застряг в пробці (вочевидь черговий раз надавали "зелену вулицю" якомусь високопосадовцеві), я вирішив прогулятися до Європейської пішки. І яке ж було моє здвивування, коли виявилося, що для того, щоб ходити по тротуару, потрібна перепустка! І оскільки трафік на вулиці був доволі активний, довелося повертатися назад, аби перейти вулицю на іншу сторону. Як ви здогадалися, йдеться про паркан біля Верховної Ради.
Не буду говорити про бюджетні кошти витрачені на сам паркан, та міліціонерів, які його від мене охороняють. Не стану писати й про правові підстави (точніше їх відсутність) встановлення огорожі та обмеження руху тротуаром. Замість цього хочу поміркувати про можливі шляхи вирішення проблеми.
Якщо не розглядати питання знесення паркану чи зняття охорони біля нього (за цієї влади це навряд чи можливо) або ж оформлення перепустки, залишаються спроби правового вирішення проблеми.
Одним з шляхів є встановлення сервітуту у вигляді права проходу по наявному тротуару. Юридичних перешкод для його встановлення судом (договором мабуть не вийде) я на бачу, хоча процесуальних тонкощів тут вистачить. Але суд встановить сервітут тільки для позивача. Звичайно позивачів може бути багато, але насправді хочеться встановити сервітут для невизначеного кола осіб. І саме цього українське законодавство не передбачає. У нас можливе встановлення лише земельного (на користь сусідньої земельної ділянки) чи особистого (на користь конкретної особи) сервітуту. Хоча в законодавстві сусідньої РФ передбачено ще й публічний сервітут, який встановлюється, якщо це необхідно для забезпечення інтересів держави, місцевого самоврядування чи місцевого населення.
Зрозуміло, що встановити публічний сервітут і в Росії не просто, а в Україні буде ще важче. Проте сама наявність такого інституту вважаю була б дуже корисною. Можливо згодом завдяки цьому можна буде пройти і біля парламенту і з Львівської площі до Шевченківського районного суду повз ДПСУ, а не по трьом вулицям в обхід.
землясервітутпарламент